Стаття 646. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах

1. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 642 ЦК акцептом визнається лише повна і безумовна згода з отриманою пропозицією. Якщо ж особа, якій була зроблена пропозиція щодо укладення договору, дала згоду укласти договір, але на інших, ніж були запропоновані, умовах, то вважається, що вона відмовилася від раніше зробленої пропозиції і водночас звернулася з новою пропозицією до первісного оферента. При цьому не має значення, які саме умови були змінені чи додатково додані: у всіх випадках договір вважається неукладеним. У цьому випадку сторони міняються місцями: особа, якій була адресована первісна оферта, сама стає оферентом, а первісний оферент, відповідно, — особою, якій адресована нова оферта.

Первісна оферта втрачає своє юридичне значення і не пов'язує більш особу, яка її зробила, а на нову оферту поширюються правила ст.ст. 643 або 644 ЦК, залежно від того, чи містить вона строк для відповіді чи ні. Процес узгодження умов договору може бути досить тривалим, тому сторони можуть по черзі виступати то в ролі оферента, то в ролі акцептанта, доки не прийдуть до єдиної редакції договору або не відмовляться взагалі від його укладання.

Стаття 647. Місце укладення договору

1. Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Місце укладення договору може мати значення для визначення права, що до нього застосовується (перш за все, це стосується правових актів органів місцевого самоврядування), застосування місцевих звичаїв, зокрема, звичаїв ділового обороту, для тлумачення договору, а також для визначення окремих умов договору, зокрема ціни (наприклад, коли конкретна ціна договором не фіксується, а встановлюється на рівні середньої ціни, яка діє на певному ринку товарів, робіт чи послуг).

Стаття, що коментується, встановлює загальне правило щодо визначення місця укладення договору. Якщо інше не передбачено самим договором, місцем його укладення вважається місце проживання оферента — фізичної особи (див. ст. 29 ЦК і коментар до неї), або місцезнаходження оферента — юридичної особи (див. ст. 93 ЦК і коментар до неї).

Якщо встановити оферента в силу якихось причин неможливо (наприклад, попереднє листування сторін втрачене і зберігся лише остаточний текст договору), місцем укладення договору слід вважати місце його вчинення (підписання, посвідчення чи досягнення усної домовленості).

 

Стаття 648. Договір та правові акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування

1. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

2. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору (див. ст. 627 ЦК і коментар до неї) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Утім, в окремих, передбачених законодавством випадках принцип свободи договору може бути обмежений. Стаття, що коментується, є одним з таких випадків.

Якщо договір укладається на підставі обов'язкового для сторін (чи однієї з них) правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має відповідати цьому правовому акту.

Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, відповідно до Закону є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні та міські ради, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, — районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішенням відповідного органу визначаються основні умови надання земельної ділянки: її розмір, розташування, цільове призначення, строк оренди, розмір орендної плати тощо. Такі умови є обов'язковими для сторін при укладенні у подальшому договору оренди, зміст договору має відповідати ним в точності.

Для договорів, що укладаються на підставі обов'язкового для сторін (сторони) правового акта, як правило, характерним є особливий порядок їх укладення, що визначається спеціальними актами законодавства. Так, наприклад, порядок укладення договору оренди земельної ділянки встановлюється ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

 

Стаття 649. Вирішення переддоговірних спорів

1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в Інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

До переддоговірних спорів належать спори про спонукання до укладення договорів і спори щодо змісту договорів, що укладаються. Підвідомчість переддоговірних спорів визначається процесуальним законодавством, зокрема, Цивільним процесуальним і Господарським процесуальним кодексами України.

Частина перша статті, що коментується, передбачає право кожного з контрагентів передати на вирішення відповідного суду розбіжності, що виникають при укладенні договору на підставі обов'язкового для сторін (сторони) правового акта. Такі розбіжності, зокрема, можуть виникнути, коли ті чи інші положення правового акта сформульовані недостатньо чітко, що надає підстави для їх неоднакового тлумачення. Така ситуація може виникнути і в тому разі, коли одна із сторін порушує встановлені правовим актом обов'язкові умови щодо змісту договору. За результатами розгляду такого спору суд у резолютивній частині вказує рішення з кожної спірної умови договору.

Утім, в практиці зустрічаються випадки, коли одна із сторін взагалі ухиляється від укладання договору, хоча розбіжностей щодо його умов, як таких, при цьому може і не бути. В цьому випадку зацікавлена сторона вправі звернутися до суду з позовом про спонукання до укладення договору. Якщо заявлені позовні вимоги будуть визнані судом такими, що підлягають задоволенню, суд у резолютивній частині рішення вказує умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Переддоговірні спори, що виникають при укладенні договорів не заснованих на обов'язковому для сторін (сторони) правовому акті, відповідно до принципу свободи договору можуть бути передані на розгляд суду, господарського або третейського суду лише у випадку, якщо це прямо передбачено законом або домовленістю сторін. Так, наприклад, перед договірний спір, що виник при укладенні основного договору, може бути переданий для вирішення його судом, якщо сторони домовилися про це у попередньому договорі.

Стаття 650. Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах

1. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

ЦК визначає лише загальні положення щодо укладання цивільно-правових договорів. Особливості окремих способів укладення договорів, зокрема укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо, встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про товарну біржу» порядок здійснення та реєстрації біржових операцій визначається Правилами біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом. Відповідними органами державної влади можуть розроблятися і затверджуватися типові правила біржової торгівлі певними видами товарів. Так, наприклад, відповідно до Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією біржова угода умовно проходить два етапи укладення. Перший — починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та продавці підтверджують підписами на квитках згоду на купівлю та продаж. На другому етапі угода оформляється письмово біржовим контрактом, що підписується брокером-покупцем і продавцем та уповноваженою особою біржі.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1.  Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3.  У разі односторонньої відмови від договору У повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Після укладення договір набуває обов'язкової сили для сторін і має виконуватися ними відповідно до його умов. Якщо інше не встановлено законом або договором, за згодою сторін допускається зміна або розірвання укладеного договору. Слід враховувати, що розірвати або змінити можна лише такий договір, який є укладеним і дійсним. Отже, розірвання договору треба відрізняти від визнання його неукладеним або недійсним.

Основним способом розірвання (зміни) договору є його розірвання або зміна за згодою сторін. ЦК передбачені окремі способи, за допомогою яких сторони за згодою між собою можуть змінити або розірвати договір. Наприклад, шляхом новації (див. ст. 604 ЦК і коментар до неї), наданням замість виконання відступного (див. ст. 600 ЦК і коментар до неї). Утім, законом чи договором право сторін на розірвання (зміну) договору за згодою між собою може бути обмежене. Так, наприклад, відповідно до ч. З ст. 636 ЦК, якщо інше не встановлено договором або законом, сторони, які уклали договір на користь третьої особи, з моменту вираження цією третьою особою наміру скористатися своїм правом, не можуть розірвати або змінити договір без її згоди.

Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч. 2 статті, що коментується, може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. У зв'язку з цим, термін «шкода» не треба розуміти обмежувально. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.

До другої групи підстав, що надають право вимагати зміни або припинення договору, належать підстави, прямо передбачені цим Кодексом, іншими актами законодавства або договором. Так, наприклад, ст. 740 ЦК встановлює підстави для розірвання договору ренти з ініціативи одержувача безстрокової ренти (див. ст. 740 ЦК і коментар до неї).

Від розірвання (зміни) договору треба відрізняти односторонню повну або часткову відмову від договору. Одностороння відмова від виконання договору (в повному обсязі або частково) здійснюється без звернення до суду, і, відповідно, в силу самого факту її здійснення договір вважається розірваним, а при частковій відмові — зміненим. Одностороння відмова від договору (від виконання договору) можлива лише у випадках, коли вона прямо передбачена законом або договором. Так, наприклад, відповідно до ст. 849 ЦК, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

 

Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)  в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)  зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В умовах свободи договору звичайно припускається, що укладення будь-якого договору відбувається в інтересах всіх його учасників, на умовах, що забезпечують оптимальний баланс їх інтересів. Будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору не абстрактно, а виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин і певних прогнозів відносно їх розвитку у майбутньому. Оцінюючи можливість тих чи інших змін існуючих зовнішніх обставин у майбутньому, сторони при укладенні договору, як правило, прагнуть певним чином забезпечити свої інтереси на випадок таких змін. Так, наприклад, передбачаючи можливість знецінення встановленої договором орендної плати внаслідок стрімких інфляційних процесів, орендодавець при укладанні договору оренди може вимагати визначення еквіваленту встановленої орендної плати у тій чи іншій стабільній валюті. Утім, в ході виконання договору можуть відбуватися і такі зміни зовнішніх обставин, що істотно впливають на інтереси сторін і не могли бути передбачені сторонами при укладенні договору навіть при всій необхідній завбачливості з їх боку.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок не передбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Істотну зміну обставин треба відрізняти від обставин непереборної сили. Непереборна сила тягне неможливість виконання зобов'язання і є підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання. Істотна зміна обставин не тягне неможливості виконання, така можливість зберігається, але таке виконання стає вкрай невигідним для однієї з сторін і порушує її інтереси.

За наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку мають здійснити спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою. Це право сторін цілком відповідає ч. 1 ст. 651 ЦК.

Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони. При цьому, розірвання договору допускається лише при наявності одночасно чотирьох обов'язкових умов:

По-перше, має припускатися, що сторони при укладенні договору виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться, тобто не могли розумно передбачати можливість її настання.

По-друге, зміна обставин повинна бути зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися за характером договору і умовам обороту.

По-третє, виконання договору при наявності істотної зміни обставин настільки порушило б співвідношення інтересів сторін і значно позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

По-четверте, із звичаїв ділового обороту чи суті договору не витікає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона, тобто сторона, яка звернулася до суду з вимогою про зміну чи розірвання договору.

При розірванні договору судом внаслідок істотної зміни обставин застосовуються загальні правила щодо наслідків розірвання договору (див. ст. 653 ЦК і коментар до неї). Однак слід враховувати, що правила ч. З статті, що коментується, є винятком з встановленого ч. 4 ст. 653 ЦК загального правила, згідно якого сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору. В даному випадку на вимогу будь-якої з сторін суд визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

При наявності істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається лише як виняток. Для цього, крім наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 цієї статті, необхідна наявність ще однієї із двох умов: розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

1.  У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

2.  У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.  Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У разі зміни договору зобов'язання сторін зберігаються і продовжують існувати, але у зміненому вигляді. Зміна зобов'язань може означати як, власне, їх зміну відповідно до змінених умов договору (щодо предмета місця, строків виконання тощо), так і часткове їх припинення (наприклад, у випадку виключення з договору тих чи інших умов). Змінюватися можуть будь-які умови договору: як істотні, так і такі, що не належать до них. Так, наприклад, якщо сторони за договором поставки змінюють умови договору щодо строків поставки, ціни та асортименту товару, що постачається, то відповідним чином змінюються і їх зобов'язання.

У разі розірвання договору, зобов'язання сторін, що витікають з даного договору, припиняються повністю.

Важливе значення має чітке визначення моменту, з якого зобов'язання сторін вважаються, відповідно, зміненими або припиненими. Відповідно до частини 3 статті, що коментується, таким моментом визнається момент досягнення сторонами домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Аналіз цього положення в контексті ст.ст. 654, 639 ЦК дозволяє зробити висновок, що моментом зміни (припинення) зобов'язань сторін є момент надання угоді сторін про це необхідної форми.

Треба враховувати також, що угода щодо зміни або розірвання договору сама є договором і, отже, на процес її укладення поширюються всі правила, передбачені цією главою Кодексу. Так, як і будь-який договір, угода щодо зміни (розірвання) договору може проходити при укладенні стадії оферти і акцепту. В цьому випадку моментом укладення цієї угоди і, відповідно, моментом зміни або припинення зобов'язань сторін буде момент отримання особою, яка зробила пропозицію щодо зміни (розірвання) договору відповіді про згоду з цією пропозицією від іншої сторони.

У випадку, коли договір розривається (змінюється) у судовому порядку, зобов'язання сторін, відповідно, змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Момент, з якого рішення суду набирає законної сили, визначається за нормами процесуального законодавства.

Частина 4 статті, що коментується, встановлює загальне правило, відповідно до якого договір змінюється або розривається лише на майбутнє, і, отже, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту, відповідно, зміни або розірвання договору. Утім, з зазначеного загального правила договором або законом можуть бути передбачені винятки. Так, наприклад, якщо підставою зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин (див. ст. 652 ЦК і коментар до неї), суд на вимогу будь-якої з сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.

Частина 5 статті, що коментується, визначає наслідки зміни або розірвання договору, підставою яких є істотне порушення договору однією з сторін. Питання щодо того, чи є порушення договору істотним, чи не є таким вирішується відповідно до правил статті 651 ЦК. У випадку, якщо порушення договору однією із сторін буде визнано істотним, і договір буде змінений або розірваний, друга сторона має право вимагати відшкодування збитків, викликаних зміною або розірванням договору. Відшкодування збитків є мірою відповідальності і, отже, відповідно до ст. 614 ЦК, особа, істотне порушення договору якою було підставою зміни (розірвання) договору, звільняється від відшкодування збитків, якщо доведе, що порушення договору сталося не з її вини.

 

Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття, що коментується, стосується лише тих випадків, коли зміна або розірвання договору здійснюється за згодою сторін. При цьому треба враховувати, що угода сторін щодо зміни або розірвання договору сама є договором, і на її укладення поширюються правила, встановлені цією главою Кодексу.

Відповідно до загального правила, угода сторін щодо зміни або розірвання договору має бути вчинена у такій самій формі, що і договір. Отже, якщо договір був укладений в усній формі, він може бути змінений або розірваний усною угодою сторін, якщо у простій письмовій — то, відповідно, угодою у простій письмовій формі. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 207 ЦК угода у письмовій формі може вчинятися як шляхом складання єдиного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, факсами тощо.

Договір, що був посвідчений нотаріально, змінюється або розривається нотаріально посвідченою угодою. Недодержання нотаріальної форми відповідно до ст. 220 ЦК тягне нікчемність угоди щодо зміни або розірвання договору. Якщо договір підлягає державній реєстрації, то угода про його зміну або розірвання також має бути зареєстрована.

Договором, законом або звичаями ділового обороту можуть бути встановлені інші вимоги щодо форми угоди про зміну або розірвання договору.