Глава 53 УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

Стаття 638. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору.

У частині першій статті, що коментується, сформульоване загальне правило, згідно з яким договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Момент укладення договору визначається відповідно до правил ст. 640, а форма — відповідно до ст. 639 ЦК (див. вказані статті і коментар до них).

Оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливо визначити, які умови належать до числа істотних. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Це означає, що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією з них договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породив юридичних наслідків. Утім, якщо сторони домовилися про всі істотні умови, договір вважається укладеним, навіть якщо він не містить ніяких інших умов.

Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Утім, частина друга статті, що коментується, встановлює загальні критерії для визначення тих чи інших умов істотними.

По-перше, істотною умовою у всіх без винятків випадках є умова про предмет договору. Природно, що поки сторони не досягли згоди відносно предмету договору, він не може вважатися укладеним.

По-друге, — це умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча і не визначені прямо, однак є необхідними для договорів даного виду. Необхідним, а значить й істотними слід вважати умови, що виражають природу відповідного договору. Так, очевидно, що для всіх сплатних договорів істотною є умова про ціну, для строкових договорів — умова про строк і т.д.

По-третє, істотними є будь-які інші умови, відносно яких згода має бути досягнута на вимогу будь-якої із сторін. Це такі умови, при відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір. Так, наприклад, такою умовою у договорі купівлі-продажу може бути обов'язок продавця доставити продану річ за вказаною покупцем адресою.

Від істотних слід відрізняти звичайні і випадкові умови, спільною ознакою яких є те, що їх наявність або відсутність не впливає на факт укладення договору. Звичайні умови — це умови, передбачені чинним законодавством, їх немає необхідності включати у текст договору, оскільки вважається, що вони стають обов'язковими для сторін вже в силу самого факту укладання договору. Так, наприклад, якщо сторони у договорі майнового найму спеціально не обумовили, на якій з них лежить обов'язок здійснення поточного ремонту, то діє правило, встановлене ст. 776 ЦК, згідно якого здійснення поточного ремонту є обов'язком наймача. На відміну від звичайних, випадкові умови набувають сили лише у випадку, якщо вони включені до тексту договору. Як правило, за допомогою випадкових умов сторони змінюють положення диспозитивних норм (тобто норм, зміст яких вони вправі змінювати договором), або використовують для подолання прогалин правового регулювання. Отже, якщо у договорі майнового найму буде передбачено, що обов'язок по здійсненню поточного ремонту лежить на наймодавцеві, то така умова буде вважатися випадковою.

Утім, усі умови — істотні, звичайні і випадкові після укладення договору стають однаково обов'язковими для сторін і у сукупності утворюють зміст договору.

Процес укладення договору складується з двох взаємопов'язаних стадій: пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту). Особа, яка виявила відповідну ініціативу і зробила пропозицію, називається оферентом, а особа, яка прийняла цю пропозицію -акцептантом.

Стаття 639. Форма договору

1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

3.  Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

4.  Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Оскільки договір є видом правочинів, то загальні правила про форму правочинів (див. ст.ст. 205-209 ЦК і коментар до них) застосовуються і при укладанні договорів.

Відповідно до частини 1 статті, що коментується, сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну або письмову, письмову просту або нотаріальну), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Утім, оскільки недодержання встановленої законодавством форми договору має наслідком його недійсність лише у випадках, передбачених законом (наприклад, недотримання обов'язкової нотаріальної форми (ст. 220 ЦК)), у всіх інших випадках договори укладені з порушенням форми слід вважати укладеними і дійсними.

Частина 2 статті, що коментується, встановлює загальне правило, згідно якого якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним лише з моменту надання йому обумовленої форми, навіть у випадках, коли законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Зазначене загальне правило конкретизується у наступних частинах цієї статті.

Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту підписання тексту договору всіма сторонами. Утім, слід враховувати, що відповідно до ст. 207 ЦК правочин (в тому числі договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У статті 207 ЦК не міститься вичерпного переліку таких документів, тому поряд з листами і телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад, факсимільний чи електронний, визначальним фактором при цьому слід визнати можливість достовірно встановити той факт, що даний документ надійшов саме від сторони за договором.

Обов'язковою умовою є наявність на документі (документах) підписів сторін. Підпис на телеграмі засвідчується у встановленому порядку підприємством зв'язку, про що в телеграмі робиться застереження. Копія телеграми, що залишається у відправника, також має бути засвідчена підприємством зв'язку. Електронні документи засвідчуються за допомогою електронного цифрового підпису.

Момент укладання договору, що укладається шляхом обміну документами, визначається відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про нотаріат», нотаріальному посвідченню підлягають правочини, щодо яких законодавством встановлена обов'язкова нотаріальна форма, а за бажанням сторін — будь-які інші правочини (в тому числі, будь-які договори). Отже, сторони вправі посвідчити нотаріально будь-який договір, навіть якщо законодавством не вимагається нотаріальна форма для таких договорів. При цьому нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваного ними договору вимогам закону і дійсним намірам сторін. Такий договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Стаття 640. Момент укладення договору

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Стаття, що коментується, встановлює загальні правила щодо визначення моменту, з якого договір вважається укладеним. Чітке визначення в кожному конкретному випадку цього моменту є необхідним, оскільки саме з цього моменту виникають права і обов'язки сторін.

Частина перша коментованої статті визначає момент укладення так званих консенсуальних договорів (згода), до числа яких належить більшість цивільно-правових договорів. Якщо зроблена однією стороною пропозиція укласти договір містить всі істотні умови (див. коментар до ст. 638 ЦК) майбутнього договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (тобто, є офертою), а відповідь іншої особи про прийняття оферти є повною і безумовною (отже, є акцептом), договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка зробила пропозицію (оферентом), відповіді від іншої особи (акцептанта).

Крім консенсуальних існують і так звані реальні договори ( річ), для укладення яких однієї лише згоди сторін недостатньо. Для укладення реальних договорів крім згоди сторін необхідно вчинення певної дії, як правило, — передачі майна. Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, реальний договір вважається укладеним саме з моменту передання майна або вчинення іншої певної дії. До числа реальних договорів належать, зокрема, договори довічного утримання, позики та деякі інші. Так, наприклад, відповідно ст. 1046 ЦК договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір може бути консенсуальним або реальним, але якщо відповідно до законодавства або домовленості сторін він має бути нотаріально посвідчений (див. коментар до ст. 639 ЦК), він вважається укладеним лише з моменту його нотаріального посвідчення.

Якщо відповідно до законодавства договір підлягає обов'язковій державній реєстрації, він вважається укладеним з моменту такої реєстрації.

Якщо відповідно до законодавства договір підлягає і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна тощо), він вважається укладеним лише з моменту державної реєстрації.

Стаття 641. Пропозиція укласти договір

1.  Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

3.  Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до принципу свободи договору, ініціатива щодо його укладення може виходити від будь-якої сторони: продавця чи покупця, наймодавця чи наймача, замовника чи підрядника тощо. Отже, будь-якою зі сторін може бути зроблена пропозиція щодо укладення майбутнього договору (оферта). Особа, яка робить оферту, називається оферентом.

Офертою, тобто пропозицією щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки, може вважатися не будь-яка пропозиція взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору (див. коментар до ст. 638 ЦК) і виражає намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття. Так, наприклад, не може вважатися офертою лист, який хоча і містить всі істотні умови договору, але зі змісту якого слідує лише намір особи вступити у попередні переговори щодо укладення договору.

Важливою ознакою оферти є визначеність особи чи певного кола осіб, яким вона адресується. Саме тому реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб (наприклад, оголошення) не визнаються офертою і, отже, не пов'язують особу, що їх зробила, якщо інше прямо не витікає з їх змісту. Винятком з цього правила є так звана публічна оферта — пропозиція, звернена до невизначеного кола осіб, що містить всі істотні умови майбутнього договору і чітко виражає готовність оферента укласти договір з будь-якою особою, яка до нього звернеться. Публічна оферта має велике значення для цивільного обороту, оскільки саме таким чином укладається більшість договорів у сфері роздрібної торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. Публічною офертою, наприклад, слід вважати розміщення на прилавку товарів з цінниками.

За своєю юридичною природою пропозиція щодо укладення договору (оферта) є одностороннім правочином, що тягне виникнення певних правових наслідків для особи, що її зробила. Ці правові наслідки виявляються в тому, що одержана адресатом оферта зобов'язує оферента і не може бути ним відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Слід зазначити, що правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферентом, а з фактом її отримання іншою особою. Саме тому оферент вправі відкликати оферту до моменту або в момент її одержання адресатом. Так, наприклад, оферта, надіслана поштою, до моменту її отримання може бути відкликана телеграмою, факсом або електронною поштою. В цьому випадку оферент не стає зобов'язаним внаслідок зробленої ним оферти.

Стаття 642. Прийняття пропозиції

1. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

2.  Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

3.  Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Як і оферта, відповідь про її прийняття (акцепт) має відповідати певним обов'язковим умовам: вона повинна бути повною та безумовною. Це означає, що акцептом визнається лише така відповідь, з якої слідує згода з усіма вказаними у оферті умовами, без будь-яких нових (додаткових) умов та застережень.

Як і оферта, акцепт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином, що тягне певні юридичні наслідки: з моменту отримання акцепту оферентом договір вважається укладеним і у сторін виникають передбачені договором права і обов'язки.

Волевиявлення щодо прийняття оферти (акцепт) може бути здійснене у різних формах:

усній, письмовій, шляхом вчинення певних дій і, навіть, у випадках, передбачених законом чи договором, — у формі мовчання (див. ст. 205 ЦК і коментар до неї).

Частина 2 статті, що коментується, передбачає можливість здійснення акцепту шляхом вчинення дій відповідно до вказаних у оферті умов договору (конклюдентних дій). Це можуть бути дії по відвантаженню товарів, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошей і інші дії. Головне, щоб зазначені дії були вчинені у точній відповідності з умовами, зазначеними в оферті і у межах строку, передбаченого для відповіді. Так, наприклад, не може вважатися акцептом відвантаження продукції іншої марки (сорту, якості, комплектності та ін.), ніж та, що була зазначена в оферті.

Мовчання може визнаватися акцептом лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором. Так, наприклад, договором майнового найму (оренди) може бути передбачено, що у випадку відсутності заперечень сторін протягом певного строку після закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. У наведеному прикладі і оферта щодо пролонгації (продовження строку дії) договору і акцепт здійснюється шляхом мовчання.

Як і у випадку з офертою, виникнення правових наслідків акцепту також пов'язується не з самим фактом його здійснення, а з фактом отримання його іншою стороною (у даному випадку — оферентом). Отже, акцептант вправі відкликати здійснений акцепт до моменту або в момент його одержання оферентом.

 

Стаття 643. Укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді

1. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Пропозиція укласти договір (оферта) являє собою односторонній правочин і, таким чином, породжує певні правові наслідки для особи, яка її зробила. Ці наслідки полягають у зв'язаності оферента зробленою ним офертою. У випадку необґрунтованої відмови від зробленої оферти чи необґрунтованої її зміни оферент зобов'язаний відшкодувати іншій стороні всі збитки, яких вона зазнала, здійснюючи дії щодо укладання договору.

Утім, юридична зв'язаність оферента зробленою ним офертою виникає лише на певний строк, який залежить від того, чи зазначений у оферті строк для відповіді чи ні. У статті, що коментується, йдеться про оферту — письмову або усну - у якій вказаний строк для відповіді.

Відповідь про прийняття пропозиції, зробленої з вказівкою строку для відповіді, тягне укладення договору лише у випадку, якщо така відповідь не лише вчасно відправлена акцептантом, але й отримана оферентом протягом вказаного в оферті строку. У зв'язку з цим, важливе значення має не лише правильне визначення початку і закінчення перебігу строку наданого для відповіді строку (див. ст.ст. 253, 254 ЦК і коментар до них), але й врахування часу поштового обігу (якщо відповідь направлена поштою).

У випадку, якщо відповідь про прийняття пропозиції отримана оферентом протягом вказаного в оферті строку, моментом укладення договору вважається момент отримання акцепту.

 

Стаття 644. Укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді

1. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

2. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, — протягом нормально необхідного для цього часу.

На відміну від положень ст. 643 ЦК, правила статті, що коментується, застосовуються у випадку, коли пропозиція щодо укладення договору була зроблена без вказівки строку для відповіді. В цьому випадку встановлюються різні правила залежно від того, у якій формі була зроблена оферта: в усній чи письмовій.

У випадку, коли оферта була зроблена в усній формі (в тому числі по телефону, по радіо чи за допомогою інших засобів зв'язку), вона вважається зробленою присутньому контрагентові. Визначальним фактором тут є то, що сторони знаходяться у безпосередньому контакті і, отже, оферта не віддалена у часі від моменту її сприйняття контрагентом. За таких обставин акцепт має бути заявлений негайно. Лише за такої умови договір вважається укладеним. Якщо ж на прохання особи, якій була адресована пропозиція, їй надається певний час для розмірковування, зроблена пропозиція вважається такою, що зроблена із зазначенням строку для відповіді, і до неї застосовуються правила, передбачені ст. 643 ЦК.

У частині другій статті, що коментується, йдеться про пропозицію щодо укладення договору, зроблену без вказівки на строк для відповіді, яка зроблена відсутньому контрагентові, тобто такому, з яким оферент не знаходиться в безпосередньому спілкуванні, а проводить переговори у письмовій формі, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, факсами тощо.

В цьому випадку договір вважається укладеним, якщо акцепт отриманий оферентом або протягом часу, встановленого актом цивільного законодавства (якщо такий строк встановлений), або протягом нормально необхідного для отримання відповіді часу. Якщо протягом зазначеного часу відповідь про прийняття оферти від іншої сторони не надійшла, договір вважається неукладеним, а оферент — вільним від зробленої пропозиції.

Строк, нормально необхідний для отримання відповіді на оферту в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням ряду факторів: звичаїв ділового обороту у такого роду відносинах, попередньої ділової практики між цими сторонами (якщо вона існує), строку, необхідного для обігу поштової кореспонденції тощо.

 

Стаття 645. Відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана із запізненням

1. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

2. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

3.  За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

За загальним правилом, будь-яке прострочення з відповіддю, допущене акцептантом, звільняє оферента від зробленої ним пропозиції, а договір вважається неукладеним. Утім, може відбутися, що відповідь була направлена акцептантом вчасно, з урахуванням часу поштового обігу (про що свідчить штамп з датою відправлення на конверті), але з вини органів зв'язку чи з інших незалежних від акцептанта причин надійшла до оферента із запізненням. У цьому випадку застосовується правило, передбачене ч 2 статті, що коментується.

Якщо відповідь, відправлена акцептантом вчасно, надійшла до оферента із запізненням, то оферент, якщо він не зацікавлений більше в укладанні договору, повинен негайно сповістити акцептанта про одержання відповіді із запізненням. Лише за такої умови відповідь визнається такою, що запізнилася, а договір — таким, що не відбувся. В іншому випадку, тобто якщо оферент не сповістить негайно акцептанта про одержання відповіді із запізненням, договір буде вважатися укладеним з моменту одержання відповіді оферентом.

Треба підкреслити, що правило частини 2 статті, що коментується, застосовується лише у тих випадках, коли отримана із запізненням відповідь була відправлена вчасно. Вчасно відправленою треба визнати відповідь, що була відправлена з урахуванням строку, необхідного для її доставки оферентові. Так, наприклад, якщо відповідь була відправлена поштою, то необхідний для її доставки строк визначається виходячи із звичайних строків проходження кореспонденції, але у всякому випадку він має бути не меншим відповідних контрольних строків проходження кореспонденції, встановлених Міністерством зв'язку України.

Якщо повідомлення про отримання відповіді із запізненням оферент зробить негайно після її отримання, то він має право розглядати отриману із запізненням відповідь як нову пропозицію укласти договір (оферту), зроблену без вказівки строку для відповіді (див. ст. 644 ЦК та коментар до неї).

Суть правил, встановлених цією статтею, полягає у захисті інтересів оферента, який отримав акцепт після закінчення встановленого ним для відповіді на оферту строку і не зацікавлений більше в укладанні договору з цим контрагентом. Утім, якщо оферент зацікавлений у договорі як і раніше і згоден його укласти, то за його згодою договір може вважатися укладеним навіть у тих випадках, коли акцепт був не лише отриманий, але й відправлений акцептантом із запізненням.