Стаття 441. Використання твору

1. Використанням твору є його:

1)   опублікування (випуск у світ);

2)  відтворення будь-яким способом та в будь-якій формі;

3) переклад;

4)  переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

6) публічне виконання;

7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;

8)  імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

2.  Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Використання твору є одним із основних прав інтелектуальної власності, оскільки воно дає можливість автору та іншим особам, що мають авторське право, вилучати із використання твору його корисні якості, тобто можливий доход. Використання твору також може здійснюватися будь-яким способом і в будь-якій формі, які прямо не заборонені законом. Для раціонального використання твору в переважній більшості випадків оригінал твору необхідно відтворити. Відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників твору, фонограми, відеограми в будь-якій матеріальній формі. Правом на відтворення є право на повторне надання твору об'єктивної форми, що надає можливість сприйняття твору іншими особами. Іншими словами, правом на відтворення в точному значенні є само виготовлення копій твору в будь-якій матеріальній формі незалежно від того, де і коли вони будуть випущені в цивільний оборот. Відтворенням визнається втілення його й в іншу матеріальну форму, наприклад, музичний твір, виданий спочатку в нотній формі, потім буде записаний на магнітну плівку, — є його відтворенням.

Відтворенням визнається репродукування твору, тобто факсимільне відтворення в будь-якому розмірі і формі одного або більше примірників оригінального твору або копій письмових та інших графічних творів шляхом їх фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає право автора твору образотворчого мистецтва на доступ до нього, коли право власності на матеріальний носій цього твору належить іншій особі. Право доступу до зазначеного твору тісно пов'язане також з правом на відтворення цього твору. Відповідно до цього Закону автор твору образотворчого мистецтва має право доступу до твору, який знаходиться у власності іншої особи, з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо). Такий доступ можливий за умови, що він не порушує законні права і інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника не можна вимагати доставки твору авторові.

Це право належить лише авторові, воно не переходить до інших осіб. При здійсненні цього права мають бути в однаковій мірі дотримані права і інтереси обох сторін. Слід наголосити й на тому, що право на відтворення належить тільки авторові. Такого права власник матеріального носія твору не має, навіть якщо б він мав можливість здійснити відтворення такого твору.

Окремими способами використання творів є їх переклад з однієї мови на іншу та інші переробки творів (адаптація, аранжування та інші подібні зміни). Водночас це право є одним із суб'єктивних прав інтелектуальної власності.

Переклад оригінального твору на іншу мову є можливість автора самому перекласти і використати переклад свого твору, а також давати дозвіл на переклад і використання перекладу іншими особами уже оприлюдненого твору. Видача дозволу іншій особі на переклад і використання перекладу оформляється ліцензійним договором між автором і перекладачем. За загальним правилом такий договір є договором невиключної ліцензії. Такі договори часто укладаються між автором і організацією, яка має намір використати переклад твору.

Право на переклад існує протягом усього строку чинності авторського права. За наявності авторського перекладу (перекладу, здійсненого самим автором) ніхто інший не може перекладати цей же твір на ту ж саму мову. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизовані переклади, тобто переклади, схвалені автором. Автор твору і його перекладач не є співавторами твору. При цьому перекладач не несе відповідальності за зміст оригіналу, а автор оригіналу не несе відповідальності за якість перекладу.

Можливий переклад не з мови оригіналу, а з проміжного перекладу. Наприклад, твір французького автора перекладений російською мовою. Якщо передбачається цей твір перекласти українською мовою, але не з французької, а з російської, то російський переклад буде проміжним. Переклад українською мовою зазначеного твору може бути здійснений з дозволу французького автора і російського перекладача.

Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни творів. У результаті зазначених перетворень твору створюються так звані похідні твори. Ними визнаються продукти інтелектуальної творчості, створені на основі іншого існуючого твору (переклад, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інші переробки твору). Така переробка не повинна шкодити охороні оригінального твору. Оригінальність похідного твору полягає в творчій переробці твору, що існував раніше. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, у тому числі іноземні, дубльовані, озвучені, субтитровані українською мовою та іншими мовами.

Право на переробку належить самому авторові, який може здійснити її особисто або видати дозвіл на переробку іншим особам. Створені в результаті переробки похідні твори є окремим об'єктом авторського права, а, отже, і об'єктом правової охорони. Будь-яка переробка твору може мати місце лише на підставі договору з автором.

Адаптація твору — це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування літературно-художнього твору для осіб, що починають вивчати іноземну мову.

Аранжування — перекладення музичного твору, написаного для одного інструменту чи складу інструментів (голосів) стосовно до іншого інструменту або іншого складу — розширеного чи звуженого.

Включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо. Без дозволу автора до будь-якого збірника не може бути включений його твір. Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснений ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів і (або) інших даних для створення своїх творів. Проте правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.

Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення.

Одним із способів використання творів є публічне виконання. Ним визнається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декларації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передач в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час, чи в різних місцях і в різний час.

Публічним виконанням буде також показ кадрів аудіовізуальних творів в їх послідовності із супроводженням або без супроводження звуком.

Продаж, передавання в найм (оренду) тощо. Наведені права є не тільки способами використання творів, а й розпорядження ними. Це також форми розповсюдження твору шляхом першого продажу, відчуження іншим шляхом або способом, здавання в майновий найм чи оренду (прокат) та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору. Розповсюджуватися можуть тільки твори, зафіксовані на певному матеріальному носії. Можливість розповсюдження твору може бути лише за умови, що є копії твору, які можуть бути випущені в цивільний оборот. Зрозуміло, що не відтворений твір не може стати об'єктом цивільного обігу.

ЦК та інші закони не визначають, в якій кількості твір має бути відтворений для розповсюдження, — в кількості, яка задовольняє розумні потреби публіки. Розповсюдженням визнається продаж примірників твору, здавання в прокат чи випуск творів в цивільний обіг іншим способом навіть в обмеженій кількості. ЦК не визнає також способів і форм розповсюдження, називаючи лише продаж, передавання в найм (оренду) тощо, але це не означає, що розповсюдження обмежується лише цими способами.

Правомірно опубліковані твори, введені в цивільний оборот, можуть розповсюджуватися далі без згоди автора і виплати авторської винагороди. Власник матеріального носія твору може ним розпоряджатися на свій розсуд незалежно від волі автора. Власник примірника твору може його продати, подарувати, передати в тимчасове користування тощо.

Здавання в майновий найм після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів в нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер, є суб'єктивне майнове право суб'єкта інтелектуальної власності. Воно надає можливість суб'єкту цього права використовувати об'єкти авторського права даними способами. Це особливість авторського права України. Як виняток із загального правила, за яким, випущені в цивільний обіг правомірно, тобто з дозволу автора, примірники аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів в нотній формі, а також твори, зафіксовані у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер, і після першого продажу можуть розповсюджуватися лише з дозволу автора. Автору (авторам) цих творів належить право дозволяти їх розповсюдження і після першого продажу, а також забороняти розповсюдження зазначених творів, якщо таке розповсюдження мало місце.

Цим видом використання об'єктів авторського права охоплюється також і комерційний прокат.

Імпорт примірників творів, а також його перекладів та інших переробок може мати місце лише з дозволу автора або іншої особи, що має авторське право. Це також виключне право автора чи іншого суб'єкта авторського права, яке є різновидом розповсюдження твору. Адже ввіз в Україну примірників творів, які охороняються авторським правом без дозволу автора чи інших суб'єктів авторського права є порушенням їх майнових прав. Відповідно до ЦК ввіз на митну територію України примірників творів, які були відтворені за кордоном, навіть з дозволу суб'єкта авторського права, визнається порушенням авторського права. Таке обмеження імпорту примірників творів, його перекладів та інших переробок зумовлюється тим, що авторське право носить територіальний характер, тобто його чинність поширюється лише на територію, де воно виникло. В силу цього розповсюдження примірників відтвореного за кордоном твору, його перекладу чи іншої переробки має бути під контролем суб'єкта авторського права. Якщо такі примірники будуть завезені на митну територію України, то це може привести до порушення майнових прав суб'єкта авторського права шляхом зменшення попиту на примірники творів його перекладу та інших переробок, відтворених в Україні з дозволу суб'єкта авторського права.

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом. До таких інших дій, які за Законом України «Про авторське право і суміжні права» визнаються використанням творів, відносяться: І) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 2) публічна демонстрація і публічний показ; 3) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 4) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 5) цей перелік не є вичерпним.

Публічним виконанням визнається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, монограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час, чи в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмі і відеограмі, програма організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми, публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень.

Публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екран за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місця, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один час.

Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефір чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо вони здійснюються іншою організацією без дозволу організації мовлення, які здійснили зазначене публічне сповіщення, не допускається. Відповідно до ст.41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організацій мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти: 1) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; 2) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; 3) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Організації мовлення мають право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе програми, органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Наведений перелік майнових прав суб'єктів авторського права не є вичерпним. Він може поповнитися новими видами використання об'єктів авторського права, які можуть зумовити виникнення нових майнових прав, що випливатимуть із такого нового виду використання. Єдина вимога щодо них може бути одна — дотримання чинного законодавства України з інтелектуальної власності.

 

Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору в світ)

1. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушив права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

ЦК дає своє визначення поняття «опублікування твору» (випуск твору у світ). Ним визнається опублікування (випуск твору в світ), будь-яке повідомлення твору, в тому числі видання, публічне виконання, публічний показ. Способами опублікування твору (випуску твору у світ) є сповіщення твору по радіо, телебаченню чи його відображення в загальнодоступних електронних системах інформації. Сповіщення твору має бути невизначеному колу осіб, однієї, тобто тим особам, які не є членами звичайного кола однієї сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Надзвичайно важливими і новими є встановлені ЦК обмеження свободи літературно-художньої творчості, які в сучасних умовах є виправданими і доцільними. Не може бути опублікованим твір, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. ЦК не визначає цих понять, але їх можна вивести із загальних засад суспільного життя.

Наведені обмеження опублікування твору (випуску твору в світ) фактично обмежують свободу творчості, оскільки зазначені твори не можуть бути оприлюднені будь-яким способом і в будь-якій формі. ЦК встановив, що твір, який порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, не може бути опублікований. До таємниці особистого і сімейного життя ЦК відносить таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та все інше, що стосується особистого і сімейного життя людини  (див. коментар до ст. 202 ЦК). Якщо інформація, яка запозичена із листування певної особи, її телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, і стосується її особистого і сімейного життя, то такий твір не може бути опублікований.

Не може бути опублікований твір, який завдає шкоди громадському порядку. Під громадським порядком слід розуміти врегульовану правовими та соціальними нормами систему відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, поважання честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Це відносини, які складаються між людьми у громадських місцях (місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також інші місця спілкування людей). Безперечно, громадський порядок потребує належної правової охорони і захисту.

Якщо твір своїм змістом, міркуваннями, задумом, образами тощо спрямований на підірвання встановленого громадського порядку, на його зневажання, порушення суспільних, в тому числі, моральних норм, то такий твір не підлягає опублікуванню (випуску у світ).

Будь-який твір не може бути опублікований без згоди його автора, за винятком випадків, визначених ЦК та іншим законом. Після смерті автора право на опублікування мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі померлого. До правонаступників автора відносяться будь-які фізичні і юридичні особи, до яких авторське право перейшло в силу договору чи закону. Це, передусім, спадкоємці автора як за законом, так і за заповітом.

Право на опублікування твору як за життя автора, так і після його смерті мають юридичні особи — роботодавці, якщо твір створено в порядку виконання трудового договору. Це право належить зазначеним юридичним особам в силу закону, а не в порядку правонаступництва. За свого життя автор не може заперечувати проти опублікування твору, створеного в порядку виконання трудового договору.

Стаття 443. Використання твору за згодою автора

1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Автор або інша особа, яка має авторське право, може передати свої майнові права інтелектуальної власності будь-якій особі повністю або частково. Передача майнових прав суб'єкта авторського права оформляється авторським договором.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою іншою особою допускається виключно на основі авторського договору, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За договором про передачу виключного права на використання суб'єкт авторського права передає право використовувати твір певним способом і в установлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору суб'єкт авторського права передає іншій особі право використовувати твір певним способом і в установлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору.

Права на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто угоди). Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступників), порівняно зі становищем, встановленим чинним законодавством, визнаються недійсними.

Широко практикуються договори на замовлення, за якими автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частинами авторської винагороди. Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є недійсними.

В договорі про передачу іншій особі права на використання твору усі майнові права мають бути чітко визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані і зберігаються за ним.

Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за авторським договором, зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських договорів вирішуються судом.

Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди автора

1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірного опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

Вільне використання твору із зазначенням імені автора. Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2)  використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено законом;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8)  публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газета та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених законом.

Цей перелік є вичерпним.

Вільне використання бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом. Допускається без згоди автора та інших суб'єктів авторського права репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окремо опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору з поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

в) немає обмежень зі сторони організації колективного управління щодо виготовлення таких примірників;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також, коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

Вільне відтворення примірника твору для навчання. Допускається без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2)  репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з ілюстраціями або без них, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм. Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди суб'єкта авторського права:

1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з суб'єктом авторського права;

2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втрачений або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може використовуватися для інших цілей, ніж зазначено в законі, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним;

3)  декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б)  зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаженням, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування наведених положень не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси суб'єкта авторського права, який має авторське право на комп'ютерну програму.

Допускається без дозволу суб'єкта авторського права і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруді;

б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених законом;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва за винятком випадків, передбачених законом;

г) творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах, примірниках.

Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах і виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї без дозволу суб'єкта авторського права, виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою винагороди. Особливості винагороди визначаються окремо.

Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Коментована стаття проголошує,— автор чи інший суб'єкт авторського права мають право на плату лише за використання твору. Отже, за створення твору автор права на плату не має. Проте з цього загального правила є один виняток. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор службового твору (твору, створеного в порядку виконання трудового договору) має право на плату за створення і використання цього твору, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. В даному разі мова йде про авторську винагороду, а не про заробітну плату.

За використання будь-якого твору автор або інші суб'єкти авторського права і за будь-яке використання цього твору мають право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Із цього загального правила ЦК містить низку винятків, — винагорода не виплачується у випадках, коли має місце вільне використання твору.

Винагорода може виплачуватися у формі одноразового (папіуального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твір.

Кабінет Міністрів України має право визначати мінімальні ставки авторської винагороди та порядок її виплати. За загальним правилом розмір винагороди, порядок її обчислення та виплати встановлюються авторським договором між суб'єктом авторського права і особою, що використовує твір. ЦК та інші закони не містять правил визначення розміру, порядку обчислення та виплати авторської винагороди за використання твору. Проте, розмір авторської винагороди, визначений сторонами в авторському договорі, не може бути нижчим від мінімальних ставок, визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р. Зазначена Постанова встановлює мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва та порядок її обчислення і виплати. Так, зокрема, в Додатках до Постанови визначаються мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів; порядок застосування мінімальних ставок авторської винагороди за публічне виконання творів і програм. Такі ж мінімальні ставки визначаються за відтворення творів шляхом звукозапису, за здавання примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) в прокат, а також за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування.

Спеціальний порядок виплати авторської винагороди встановлений ст. 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до цього Закону допускається відтворення виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, без згоди суб'єкта авторського права, виконавців і виробників фонограм і відеограм, але з виплатою авторської винагороди.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, що мають авторське право і (або) суміжні права, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробникам та (або) імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснювати відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають оплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання, і (або) матеріальних носіїв визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання та (або) матеріальних носіїв перераховуються організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення обладнання на митну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання матеріальних носіїв.

Установа і визначені нею для зборів коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам — 50 відсотків, виконавцям — 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) — 25 відсотків.

До спеціальних випадків виплати винагороди за використання твору відноситься виплата за використання музичного твору, створеного для аудіовізуального твору. Автори музичних творів зберігають за собою право на винагороду за кожне наступне використання твору. Це спеціальна винагорода, встановлена за публічне виконання його твору при публічному використанні аудіовізуального твору. Така норма відповідає міжнародним стандартам. Зазначене право на винагороду мають лише ті композитори, які створили музичний твір спеціально для аудіовізуального твору. Вона має метою забезпечити майнові інтереси авторів музичних творів у тих випадках, коли аудіовізуальний твір або його відповідна частина виконуються з метою спеціально використати саме музичний твір.

 

Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

Коментар див. після ст. 447.

 

Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

1. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

1. Строк чинності авторських прав на твір виникає внаслідок факту його створення і починає свій перебіг від дня створення твору. Строк дії авторського права від дня створення твору протягом життя автора і сімдесяти років після його смерті, крім випадків, встановлених ЦК. До творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір був оприлюднений.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. У разі, коли твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. Авторське право на твори посмертно реабілітованих творів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Якщо твір вперше опублікований протягом ЗО років після смерті автора, то авторське право на такий твір діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. У наведених випадках строк чинності авторського права спливає з 1 січня року, наступного за роком, в якому сплив строк чинності авторського права.

2. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав, передбачених законом. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри відрахувань в фонди творчих спілок України за використання творів літератури і мистецтва» від 3 березня 1992 р. здійснюються відрахування в фонди творчих спілок України за використання творів літератури і мистецтва.

До Літературного фонду України:

а)  10 відсотків від загальної суми винагороди, нарахованої авторам за оригінальні і перекладні твори художньої літератури. Виплачують усі розташовані на території України видавничі підприємства;

б)  2 відсотки від суми валового збору (або суми за договором). Виплачують усі театри (стаціонарні, пересувні), а також підприємства, установи і організації, які надають за договорами площадки для проведення спектаклів і концертів колективами і виконавцями, що гастролюють в Україні;

в)  0,5 відсотка від суми валового збору (чи суми за договором). Виплачують усі театри та інші організації за спектаклі малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також культурно-освітні установи (за твори усіх жанрів);

г) 2 відсотки від суми реалізації. Виплачують малі і сумісні підприємства і кооперативи, що займаються видавничою діяльністю і тиражуванням літератури, за використання всіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом.

До Музичного фонду України:

а) 2 відсотки валового збору, одержаного від продажу квитків, або суми гарантованої оплати відповідно до договору. Виплачують усі видовищні підприємства за музичні подання (опера, оперета, балет тощо) і естрадні концерти, а також організації, які виплачують авторську винагороду за публічне виконання музичних творів, підприємства, установи і організації, які надають за договорами площадки для проведення спектаклів і концертів колективами і виконавцям що гастролюють в Україні;

б)  1 відсоток від суми валового збору (виручки від реалізації), одержаної за використання музичних творів, що випускаються в запису на магнітній плівці, компактних дисках, пластинках і лазерних дисках. Виплачують усі розташовані на території України підприємства, установи і організації;

в) 10 відсотків від загальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання музичних і музикознавчих творів. Виплачують усі розташовані на території України видавничі організації, об'єднання, редакції журналів.

До театрального фонду України: а) 1 відсоток від суми валового збору від театральних спектаклів. Виплачують усі розташовані на території України стаціонарні і пересувні театри.

До Журналістського фонду України: а) 6 відсотків від загальної суми авторської винагороди, нарахованої за громадсько-політичні, публіцистичні, науково-популярні твори, інформаційний і ілюстративний матеріали (крім гонорару, з якого провадяться відрахування до інших фондів інших творчих спілок). Виплачують телерадіомовні організації, агентство Укрінформ, Українське незалежне агентство «Новини», всі розташовані на території України регіональні інформаційні агентства і видавництва, об'єднання і редакції журналів і газет. До кінематографічного фонду України: а) 1 відсоток від суми валового збору, одержаного від демонстрації кіновідеофільмів. Виплачують усі розташовані на території України кіновідеоустанови, за виключенням сільської місцевості.

До Художнього фонду України:

а)  2 відсотки від загальної суми авторської винагороди чи заробітної плати, нарахованої художникам (живописцям, скульпторам, графікам, оформлювачам, декораторам, художникам, які створюють твори декоративно-прикладного мистецтва, всім зайнятим в промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, макетчикам, художникам театрів і кіно тощо) як за оригінальні твори, так і за роботи по копіюванню і тиражуванню;

б) 2 відсотки від суми реалізації, одержаної від продажу творів художників на комісійних умовах.

Відрахування до Фонду здійснюють усі розташовані на території України підприємства, установи і організації, які виплачують авторську винагороду і заробітну плату художникам за виконані ними художні робити, а також організації, які реалізують художні твори на комісійних умовах.

До Фонду народної творчості України:

а) 2 відсотки від загальної суми авторської винагороди чи заробітної плати, нарахованої творчим майстрам, художникам народного мистецтва і працівникам по тиражуванню художніх творів (ткацтво, вишивання, гончарство, різьба, художні вироби із металу, каміння, дерева, соломки, малярство і декоративний розпис тощо);

в) 2 відсотки від суми реалізації, одержаної від продажу творів народного мистецтва на комісійних умовах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

Відрахування до Фонду виплачують усі розташовані на території України підприємства, установи і організації, також організації, які реалізують твори народного мистецтва на комісійних умовах.

До Фонду фотомистецтва України:

а)  4 відсотки авторської винагороди або заробітної плати, нарахованої за використання творів фотомистецтва в усіх видах видань, художніх оформлень фотовидань;

б)  2 відсотки заробітної плати, нарахованої усім зайнятим в промисловості і службі сервісу фотографам і фотолаборантам як за використання оригінальних творів, так і за їх копіювання і тиражування, а також від суми реалізації творів фотомистецтва на комісійних умовах.

Відрахування до Фонду здійснюють телерадіомовні організації України, агентства Укрінформ, Українське незалежне агентство «Новини», всі розташовані на території України регіональні інформаційні агентства і підприємства, об'єднання і редакції газет і журналів, а також підприємства, установи і організації, які виплачують авторську винагороду і заробітну плату фотохудожникам, художникам, фотографам і фотолаборантам, а також організації, які здійснюють реалізацію творів фотомистецтва на комісійних умовах.

Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору

1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.

2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав Інтелектуальної власності на твір, установленого ст. 446 цього Кодексу.

Коментована стаття ЦК містить так зване «право слідування» за яким автор оригіналу твору має право на п'ять відсотків ціни кожного наступного перепродажу після першого продажу, здійсненого автором. Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст.27) право слідування поширювалося лише на оригінали творів образотворчого мистецтва. Новий ЦК поширив це право і на будь-який інший художній твір, і на оригінал рукопису літературного твору. Таким чином, об'єктом права слідування є оригінали будь-якого художнього твору: твори образотворчого мистецтва (живопис, скульптура, графіка тощо), містобудування та садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, в тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, в тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, лиття, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

Об'єктом права слідування є також оригінали рукописів літературних творів. Форма рукопису не має значення — це може бути оригінал, написаний від руки, віддрукований на друкарській машинці чи набраний на комп'ютері. До літературних творів слід віднести будь-які письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), комп'ютерні програми, бази даних, музичні твори з текстом і без тексту, драматичні, музично-драматичні твори; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи; сценічні обробки творів, обробки фольклору та інші письмові твори.

Суб'єктом цього права слідування є сам автор літературного чи художнього твору, а також його спадкоємці як за законом, так і за заповітом. Право слідування має свою чинність протягом життя автора твору і 70 років після його смерті. Це означає, що суб'єктами цього права визнаються також спадкоємці спадкоємців в межах чинності авторського права. Право слідування поширюється лише на оригінали творів, перепроданих після першого продажу самим автором, за умови, що перепродаж здійснюється через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

Право слідування характеризується такими ознаками:

Цим правом наділені лише автори літературних і художніх творів.

Це право поширюється тільки на оригінали художніх творів і оригінали рукописів літературних творів.

Право слідування має місце лише при публічному перепродажі зазначених оригіналів творів.

Перепродажем вважається будь-який продаж оригіналу зазначеного твору, який здійснюється за першим продажем. Безперечно, перепродаж має своєю метою перехід права власності на матеріальний носій від однієї особи до іншої.

Зазначене право є невідчужуваним, хоча й носить майновий характер. Збір винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюється особисто, через його повіреного або через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі. У такий спосіб правом слідування користуються і спадкоємці автора та спадкоємці спадкоємців автора. Виплата винагороди у цих випадках здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.