Глава 8 ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА - 5. Акціонерне товариство PDF Печать
Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

 

5. Акціонерне товариство

 

 

Стаття 152. Поняття акціонерного товариства

1. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом.

3. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.

4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.

5.  Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. На відміну від інших господарських товариств, статутний (складений) капітал яких розділений на частки, тільки в акціонерному товаристві ці частки виражені в акціях, тобто в цінних паперах.

Під цінними паперами розуміються грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсоток, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Акція є різновидом цінних паперів. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

На відміну від Закону України «Про господарські товариства» та положень України, що передбачають створення акціонерних товариств двох видів — закриті та відкриті, у новому ЦК України не виділяють ці різновиди товариств.

Акціонерне товариство як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, його майнова відповідальність не пов'язана з майновою відповідальністю учасника (акціонера) товариства.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 90 ЦК юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. В цьому випадку ЦК вказує на необхідність відображення в найменуванні цього виду товариства слів «акціонерне товариство».

Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом. У літературі висловлювалася думка, що при створенні акціонерного товариства у процесі приватизації (корпоратизації), втрачається ідея акціонерного товариства, оскільки часто при такій ситуації виходить не об'єднання капіталу, а його роз'єднання. Кошти інвесторів спрямовуються не на саме підприємство, а до державного бюджету.

Законодавство України встановлює гарантії захисту майнових прав акціонерів. Направлений на захист прав акціонерів обов'язок акціонерного товариства, що проводить відкриту підписку на акції, щорічно публікувати у засобах масової інформації для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

Стаття 153. Створення акціонерного товариства

1.  Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.

2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

4.  Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. Судячи зі змісту цієї статті, до складу засновників товариства можуть входити: 1) тільки громадяни (громадянин); 2) тільки юридичні особи (юридична особа); 3) громадяни (громадянин) та юридична особа (особи).

Враховуючи положення ст. 114 ЦК акціонерне товариство може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір про створення товариства.

На відміну від положень, що встановлені в Законі України «Про господарські товариства», де установчий договір є установчим документом, договір про створення акціонерного товариства не належить до установчих документів.

У договорі про створення акціонерного товариства визначається порядок здійснення учасниками спільної діяльності щодо створення товариства (організація та проведення установчих зборів, формування статутного капіталу, визначення адреси товариства тощо).

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі. Якщо серед учасників товариства є фізичні особи, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Законодавство допускає можливість виникнення зобов'язань у акціонерного товариства до моменту державної реєстрації. Такі обов'язки створюють для товариства його учасники (засновники), наприклад, при укладанні договору оренди приміщення, в якому буде знаходитися орган управління. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за такими зобов'язаннями.

Відповідальність за зобов'язаннями учасників, що виникли до державної реєстрації товариства, може бути покладена на акціонерне товариство. Це можливо лише за наявності двох умов: 1) якщо зобов'язання учасників пов'язані з створенням товариства; 2) якщо дії учасників в подальшому були схвалені загальними зборами акціонерів.

Акціонерне товариство за новим кодексом визнається «компанією однієї особи» з можливістю використання прямого (при створенні товариства однією особою) та побічного (у разі придбання одним акціонером товариства всіх акцій) способу створення (див. коментар до ст. 116 ЦК).

Відомості про створення «компанії однієї особи» підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в засобах масової інформації.

Встановлюючи можливість створення товариства однією особою кодекс все ж таки формулює певні обмеження щодо цих суб'єктів, визнавши, що акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

ЦК не регламентує порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхню компетенцію. Ці питання повинні бути вирішені у спеціальному законі.

Стаття 154. Статут акціонерного товариства

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Єдиним установчим документом для акціонерного товариства є його статут. У цій статті встановлюються вимоги до змісту статуту такого товариства.

Статут акціонерного товариства є локальним нормативним актом, обов'язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи. На підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Окрім загальних вимог, що є однаковими до статуту будь-якого товариства (див. коментар до ст. 88 цього кодексу), статут акціонерного товариства має містити додаткові відомості.

У статуті відображається розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом. Так, статут банку, створеного у формі акціонерного товариства має містити положення про органи внутрішнього аудиту банку.

 

 

Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Статутний капітал товариства формується з метою забезпечення підприємницької діяльності товариства. Учасники товариства вносять вклади, які і складають мінімальний розмір майна товариства. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства з обмеженою відповідальністю, що гарантує інтереси кредиторів.

Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим від розміру, встановленого законом. Цивільний кодекс не визначає цей розмір. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства складає 1250 мінімальних заробітних плат.

При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Під відкритою підпискою на акції розуміється розміщення акцій шляхом відкритого продажу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється на рівні закону.

Для регулювання розміру статутного капіталу використовується термін «чисті активи», під яким розуміється активи підприємства за вирахуванням зобов'язань. Встановлення співвідношення чистих активів товариства та його статутного капіталу спрямоване на забезпечення інтересів кредиторів. Вартість чистих активів завжди повинна бути вищою або, принаймі, рівною розміру статутного капіталу. 3меншення вартості чистих активів створює необхідність зменшення статутного капіталу (за винятком першого року роботи товариства). Якщо вартість чистих активів акціонерного товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Акціонерне товариство має право, а у випадках, передбачених законодавством, зобов'язано зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості. Рішення про зменшення статутного капіталу приймається загальними зборами акціонерів. Зменшення статутного капіталу пов'язане із внесенням змін та доповнень до статуту акціонерного товариства.

Стаття 156. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

3. У випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством.

Під статутним капіталом акціонерного товариства розуміється сумарна номінальна вартість усіх акцій. Після повної сплати статутного капіталу акціонерне товариство має право прийняти рішення про його збільшення. Збільшення статутного капіталу здійснюється товариством з метою залучення додаткових коштів (інвестицій). Таке збільшення можна здійснити шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій. Враховуючи інтереси кредиторів та акціонерів, не допускається збільшення статутного капіталу для покриття збитків товариства.

Рішення про збільшення статутного капіталу приймається вищим органом товариства — загальними зборами. Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, і не може бути передане ними для вирішення іншим органам товариства.

Збільшення розміру статутного капіталу пов'язане із внесенням змін до статуту акціонерного товариства з подальшою державною реєстрацією цих змін.

Судова практика останніх років має багатий досвід розгляду спорів щодо реалізації акціонерами переважного права на придбання акцій. Кодекс передбачає можливість встановлення переважного права акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством, у випадках, встановлених статутом товариства і законом. У разі, якщо кілька акціонерів виявили бажання реалізувати своє переважне право на придбання акцій, то ці акції розподіляються між ними пропорційно до кількості належних їм акцій.

Стаття 157. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

3.  Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Загальні збори акціонерного товариства мають право зменшити статутний капітал або шляхом зменшення номінальної вартості акцій, або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості. Купівля та погашення частини акцій допускається лише у тих випадках, якщо така можливість передбачена у статуті товариства. При цьому не повинні бути порушені інтереси власників акцій певних категорій.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може вплинути на права та інтереси його кредиторів. Тому таке зменшення товариством допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення зобов'язання або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків. У такому випадку припинення зобов'язання відбуватиметься за правилами глави 50 цього кодексу.

Рішення про зменшення статутного капіталу приймається вищим органом товариства -загальними зборами. Це питання належить до виключної компетенції загальних/зборів акціонерів, і не може бути передане ними для вирішення іншим органам товариства. І

Зменшення розміру статутного капіталу пов'язане із внесенням змін до статуту акціонерного товариства з подальшою державною реєстрацією цих змін.

Якщо в результаті зменшення товариством статутного капіталу його розмір стає меншим від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Усі рішення загальних зборів акціонерів, пов'язані зі зменшенням статутного капіталу, є рішеннями про зміну статуту товариства, що призведе до реєстрації вказаних змін в органах державної реєстрації.

 

 

Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів

1.  Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.

2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Ця стаття встановлює певні обмеження для акціонерного товариства щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів. Акціонерне товариство має право випускати акції різних видів — іменні та на пред'явника, привілейовані та прості. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. За акціями на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участі в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендам. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.

Окрім акцій, акціонерне товариство має право випускати також облігації. Під облігацією розуміється цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються на добровільних засадах.

Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами.

Під дивідендами розуміються платежі, які провадяться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, у зв'язку з розподілом частини її прибутку. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; та в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 159. Загальні збори акціонерів

1.  Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1)  внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними Для вирішення іншим органам товариства. \

3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

1) внесення змін до статуту товариства;

2) ліквідації товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5.  Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

Структура, склад та порядок формування органів управління товариства визначається статутом товариства з урахуванням положень цього кодексу та закону. Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Відповідно до ст. 116 ЦК учасники товариства мають право на участь в управлінні товариством. Реалізувати це право шляхом прийняття участі у загальних зборах можуть усі акціонери незалежно від кількості акцій, що їм належать. Кожен акціонер має право вимагати додержання рівних умов під час скликання та проведення зборів, а також додержання процедури повідомлення про збори.

Законодавство допускає можливість випуску привілейованих акцій власники яких не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. По-перше, частка таких акцій в товаристві не може перевищувати 25 відсотків

(ст. 158 ЦК), а по-друге, володіння акціями такого виду не позбавляє його власника можливості брати участь у роботі зборів, навіть якщо у нього немає права голосу при прийняті рішення. Кожен власник привілейованих акцій має право вимагати додержання рівних умов під час скликання та проведення зборів, а також додержання процедури повідомлення про збори.

Перед початком зборів акціонери (їхні представники) реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. Кількість голосів акціонерів залежить від кількості акцій, що належать акціонеру.

Компетенція загальних зборів акціонерів визначаються в статуті та законах, які регулюють правове положення цього виду товариств. Компетенція загальних зборів включає питання, які не може вирішувати будь-який інший орган товариства (виключна компетенція), та питання, які можуть бути предметом розгляду та вирішення не тільки загальних зборів, а й інших органів товариства. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить питання про внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, про обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства; рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Порядок голосування на загальних зборах акціонерів повинен бути встановлений законом. Право участі у роботі загальних зборів акціонер може реалізовувати особисто або через представника. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Повноваження представника підтверджуються довіреністю, в якій вказується термін її дії. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

Залежно від ступеня важливості прийняття рішення з того чи іншого питання, встановлюється певна кількість голосів, необхідних для прийняття такого рішення. За загальним правилом рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів, які беруть участь у зборах. Рішення про внесення змін до статуту товариства та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів (кваліфікована більшість), які беруть участь у зборах.

Чергові збори акціонерів скликаються відповідно до статуту товариства, але не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

У статуті товариства та у відповідному законі встановлюється порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів.

 

Стаття 160. Наглядова рада акціонерного товариства

1.  В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

2.  Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

ЦК передбачає можливість створення в акціонерному товаристві наглядової ради акціонерного товариства. Цей орган виконує дві основні функції — контрольну (контроль за діяльністю виконавчого органу товариства) та захисну (захищає права акціонерів товариства).

Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Так, у Законі України «Про господарські товариства» передбачено, що створення наглядової (спостережної) ради є обов'язковим, якщо кількість акціонерів перевищує 50 осіб.

Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані (делеговані) нею для вирішення виконавчому органу товариства. Але з іншого боку цей орган може бути наділений додатковою компетенцією загальними зборами акціонерів.

ЦК не дозволяє формувати наглядову раду акціонерного товариства особами, що є членами його виконавчого органу. Ця норма встановлює додаткові гарантії для захисту прав акціонерів та сприяє реалізації прав акціонерів на інформацію.

Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу. Це можуть бути всілякі звіти членів органів управління, обов'язок про надання фінансової звітності, показників бухгалтерського обліку тощо.

Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Реалізуючи функцію вищого органу акціонерного товариства, загальні збори своїм рішенням створюють виконавчий орган товариства, встановлюють його компетенцію і склад. При цьому слід враховувати, що компетенція виконавчого органу як органу управління товариства відповідно до ст. 88 ЦК має бути зазначена в установчих документах товариства.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Кодекс допускає можливість створення й іншого виконавчого органу. Це питання вирішується при розробці установчих документів товариства або може бути визначено у законі.

В установчих документах можуть бути визначені підстави для усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Якщо ж установчі документи не містять такі положення, то члена виконавчого органу можна у будь-який час усунути від виконання своїх обов'язків.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Дії виконавчого органу акціонерного товариства розглядаються як дії самої товариства. Вони здійснюються органами без особливої на те довіреності і створюють права та обов'язки безпосередньо для юридичної особи. Компетенція виконавчого органу акціонерного товариства визначається згідно з законом і статутом товариства.

Виконавчі органи товариства можуть складатися з однієї особи і мають назву «одноособовий орган» (наприклад, директор). Якщо до складу виконавчого органу товариства входить кілька осіб, то такий орган є колегіальним (наприклад, дирекція). Як правило, кількість членів колегіального виконавчого органу товариства є непарною, що може полегшити процедуру прийняття рішення з деяких питань. Хоча, з іншого боку, ЦК не встановлює жодних умов щодо кількості членів цього органу.

Колегіальний орган акціонерного товариства приймає рішення простою більшістю від кількості присутніх членів, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (див. коментар до ст. 98 ЦК).

Стаття 162. Аудиторська перевірка

1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом. Ця інформація публікується у центральних засобах масової інформації. Для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучається аудитор, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

Під фінансовою звітністю згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» розуміється бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» під аудитом розуміється перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. За результатами аудиторської перевірки складається аудиторський висновок. Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності до чинного законодавства та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Витрати, пов'язані з проведенням такої аудиторської перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про проведення аудиторської перевірки за рахунок товариства, або прийняти рішення про інше.