Печать
PDF

ГЛАВА 70 УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

 

ГЛАВА 70 УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

 

Стаття 1029. Договір управління майном

1. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інте­ресах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

2. Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя. (Із змін, від 19.06.2003)

1. Відносини щодо управління майном на цей час набули значного поширення. Відповідного розвитку набуло і законодавство, яке такі відносини регулює. Догово­ри управління майном укладаються в сфері діяльності довірчих товариств (в частині першій ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства» [208] прямо зазна­чається на здійснення такими товариствами управління голосуючими акціями. Деякі
інші послуги, які надають такі товариства, також підпадають від поняття управління майном).

2. Низка нормативно-правових актів регулює відносини щодо управління держав­ними корпоративними правами (Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств [299]; Порядок проведення конкурсу з визначення уповно­важеної особи на виконання функцій з управління державними корпоративними
правами); Порядок звітності представників органів, уповноважених управляти відпо­відними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств; Положення про конкурсну комісію з відбору уповноважених осіб на ви­конання функцій управління державними корпоративними правами [404]; Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що належить
державі [433]). З уведенням в дію нового Цивільного кодексу всі названі нормативно-правові акти зберегли чинність.

Але на відповідні відносини не поширюється чинність положень глави 70 Цивільного кодексу «Управління майном». Було б неправильним твердження про те, що названі акти не повинні застосовуватись, оскільки вони суперечать ст. 1029 — 1045 ЦК. Із глави 70 Цивільного кодексу не випливає заборона на використання повноважним державним органом (мається на увазі Кабінет Міністрів, який прийняв відповідні нормативно-правові акти або на підставі доручення якого вони прийняті), інших пра­вових форм для врегулювання таких же за соціально-економічним змістом суспільних відносин, які регулюються цивільно-правовим інститутом управління майном.

Тим більше, чинність ст. 1029 — 1045 ЦК не може поширюватись на відносини щодо укладання та виконання договорів відповідно до Типової Генеральної угоди про передачу повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами органам виконавчої влади [405], оскільки цей договір взагалі не є цивільно-правовим.

Не поширюється чинність цих статей і на відносини щодо передачі Фондом державно­го майна в управління центральних і місцевих органів виконавчої влади державного майна відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі [387], оскільки ці відносини не мають цивільно-правового змісту.

3. Під дію ст. 1029 — 1045 ЦК підпадають відносини між компанією з управління активами інституту спільного інвестування та корпоративним інвестиційним фондом, між такою компанією та інвестором —учасником пайового інвестиційного фонду. У першому випадку укладається договір про управління активами корпоративного інвес­тиційного фонду (частина третя ст. 11 Закону «Про інститути спільного інвестування
(пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [126], у другому випадку правовідносини щодо управління активами виникають на підставі придбання інвестором (учасником пайового інвестиційного фонду) сертифікату цього фонду. Положення цього Закону підлягають переважному застосуванню до таких відносин.

4. Статті 1029 — 1045 ЦК у частині, в якій вони не суперечать Закону «Про не­державне пенсійне забезпечення» [160], застосовуються до відносин щодо управління активами недержавного пенсійного фонду, що виникають на підставі відповідного до­говору (ст. 34 — 36 названого Закону).

5. Управління майном (коштами) здійснює управитель фонду фінансування будів­ництва (ФФБ) на підставі договору з довірителями ФФБ (ст. 13, 14 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та опера­ціях з нерухомістю» [157]), а також управитель фонду операцій з нерухомістю. В останньому випадку укладається договір про придбання сертифікатів ФОН (ст. 28 цього Закону).

6. Відносини щодо управління майном виникають також в інших випадках. Зо­крема, ст. 1029 — 1045 ЦК застосовуються до відносин щодо управління спадщиною (ст. 1285 ЦК).

7. Відносини щодо управління неподільним майном багатоквартирного будинку, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будин­ку, і загальним майном, що перебуває у спільній частковій власності (ст. 19 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» [140]), виникають пристворенні таких об'єднань.

8. Відповідно до ст. 1029 ЦК передання майна в управління здійснюється на строк. Це погоджується з положеннями спеціальних законів, які прямо чи опосередковано визнають, що договори про управління майном мають укладатись на строк.

9. Право управителя на майно, яке передається йому на підставі договору управлін­ня майном, отримало назву права довірчої власності. Оскільки ця власність все-таки є довірчою (не справжньою), то передбачається обмеження права довірчої власності управителя законом і договором. Стаття 8 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передба­чає обмеження права довірчої власності управителя правилами фонду фінансування будівництва чи фонду операцій з нерухомістю. Такі обмеження можуть стосуватись юридичних дій, на які зазначається в згаданій статті.

10.  Особливої уваги як предмет тлумачення потребує абзац перший ч. 2 ст. 1029 ЦК. Невизначеність формулювання цього абзацу пов'язана з тим, що воно лише допускає засвідчення договором управління майном виникнення в управителя права довірчої власності, а не передбачає прямо, що договір управління майном є під­ставою виникнення права довірчої власності і засвідчує це право. Це відповідає ч. 5 ст. 1033 ЦК, яка умовою виникнення в управителя права довірчої власності (набуття ним статусу довірчого власника) визнає встановлення в договорі такої умови. Але ж це не може бути підставою для висновку про те, що управитель уже в силу самого договору управління майном набуває не тільки зобов'язальних, а й речових прав, що прямо встановлені або випливають із ст. 1029 — 1044 ЦК, а також права на захист речових прав, передбаченого ст. 396 ЦК. Тож виникає питання про те, яких додаткових правомочностей набуває управитель у разі зазна­чення в договорі управління майном відповідно до ч. 5 ст. 1033 ЦК на виникнення в управителя права довірчої власності. Відповідь на це запитання є вельми простою: ніяких. Це підтверджує висновок, який зроблений у коментарі до ст. 316 ЦК та відповідно до якого у запровадженні в цивільне законодавство України правової конструкції довірчої власності жодної потреби не було. Поява в цивільному зако­нодавстві України категорії довірчої власності викликана відсутністю розуміння, в тому числі в науці, тієї обставини, що речове право виникає у будь-якої особи, якій майно передане у володіння на підставі договору (найму, зберігання, пере­везення, комісії тощо).

 

Стаття 1030. Предмет договору управління майном

1. Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

2. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встанов­лено законом.

3. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна уста­новника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банків­ському рахунку.

4. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

(Із змін, від 19.06.2003)

1. Частина 1 ст. 1030 ЦК не обмежує можливість передання в управління будь-якого майна. Зазначається, зокрема, на те, що предметом договору управління майном може бути підприємство як єдиний майновий комплекс. Частина 2 цієї статті не виключає передання в довірче управління грошових коштів, але допускає це тільки у випадках, передбачених законом.

2. Відповідно до абзацу дев'ятого п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, ви­користання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [429], гроші передаються на зберігання в банк з відкриттям вкладного (депозитного) рахунка «в управління». На це важливо звернути увагу в зв'язку з поширенням останнього часу такого явища, яке автори цього видання називають «економізмом в юриспруденції».
Дійсно, за економічним змістом відносини щодо передання грошових коштів в банк  для зарахування на депозитний рахунок можна визнати тотожними відносинам щодо управління майном. Але ж формально-юридично правовідносини щодо розміщення коштів фізичних і юридичних осіб на вкладних (депозитних) рахунках і щодо управ­ління майном — це різні субінститути окремих видів зобов'язань як інституту, що
належить до підгалузі зобов'язального права.

3. Частина 3 ст. 1030 ЦК з метою забезпечення інтересів установників управління приписує управителям відокремити майно, отримане в управління, обліковувати його на окремому балансі, а розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснювати че­рез окремий банківський рахунок. Виникнення в управителя права довірчої власності не припиняє права власності установника управління. Тому за боргами управителя не може бути звернене стягнення на майно, яке було отримане ним в управління. З тих же причин стосовно активів фондів фінансування будівництва і фондів операцій з не­рухомістю прямо встановлено, що управителі не можуть відповідати за своїми боргами активами цих фондів (частина друга ст. 7 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» [157]).

4. 19 червня 2003 р. ст. 1030 ЦК була доповнена ч. 4, яка передбачає включення до складу отриманого в управління майна того майна, яке було набуте управителем в результаті управління майном.

 

Стаття 1031. Форма договору управління майном

1. Договір управління майном укладається в письмовій формі.

2. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

1. Договір управління майном укладається в письмовій формі. Якщо предметом до­говору управління є нерухоме майно, договір підлягає нотаріальному посвідченню в по­рядку, встановленому Законом «Про нотаріат» [57] і Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [434], та державній реєстрації, яка здійснюється відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів [327].

2. Право довірчої власності, що виникає на підставі договору управління майном, називається в ч. 2 ст. 316 ЦК «особливим видом права власності». Якщо це — вид права власності, хоч би особливий, на нього поширюється п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до якого обов'язковій державній реєстрації підлягає «право власності на нерухоме
майно».

Отже, у разі передання в управління нерухомого майна право довірчої власності управителя на це майно підлягає державній реєстрації. Що стосується документа, на підставі якого здійснюється реєстрація, то договір управління майном підпадає під формулювання абзацу тринадцятого ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177] «інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно».


Стаття 1032. Установник управління

1. Установником управління є власник майна.

2. Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування.

3. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієз­датною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування.

4. Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

5. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установ­ником управління є її піклувальник.

6. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управлін­ня, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

1. Зазвичай установником управління майном є його власник. Як виняток із цього загального правила встановлюється, що у відповідних випадках установником управ­ління можуть бути опікун, піклувальник, орган опіки та піклування. Це не зовсім коректне законодавче рішення. Воно дає підстави для висновку про те, що вигоди від майна, що передане в управління, належать відповідно до ст. 1034 ЦК опікуну, органу опіки та піклування. Це істотно і повністю невиправдано обмежує інтереси малолітніх, осіб, визнаних у встановленому порядку безвісно відсутніми, недієздатни­ми, обмежено дієздатними. Тому при тлумаченні ст. 1032 і 1034 ЦК слід враховувати принцип верховенства права (засади добросовісності, справедливості та розумності) та вважати, що установником управління є відповідна особа, від імені якої діє опікун (орган опіки та піклування).

 

Стаття 1033. Управитель

1. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

3. Вигодонабувач не може бути управителем.

4. Управитель діє без довіреності.

5. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відпо­відно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном
не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно,  передане в управління.

(Із змін, від 19.06.2003, 15.12.2005)

1. Управителем може бути тільки суб'єкт підприємницької діяльності. У ч. 2 ст. 1033 ЦК спеціально зазначається на неможливість здійснення функцій управителя органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування.

2. Якщо відповідно до договору здійснюється управління фінансовими активами, управителем може бути тільки фінансова установа, запис про яку внесено до відпо­відного державного реєстру фінансових установ (ч. 1 ст. 4; ч. 1 ст. 7 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135]).

3. Ліцензуванню підлягає така діяльність щодо управління майном, яка кваліфіку­ється як надання фінансових послуг (частина друга ст. 2 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]; п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Ліцензії на право здійснення управління активами недержавних пенсійних фондів (ст. 34 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» [160]), інститутів спільного інвестування (ст. 32 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [126]) видаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ліцензії на право здійснення управління активами фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю видаються Державною комісією з регулювання рин­ків фінансових послуг (п. З ч. 1 ст. 28 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК управитель здійснює управління майном від свого імені. За таких умов зазначення на те, що управитель діє без довіреності, було зайвим. Але включення до текстів законів положень, що не виконують регулятивної функції, стало звичним. Природна ж делікатність українців не дає їм можливості говорити про нагальну потребу в реформуванні законодавчої діяльності.

5. Укладення договору управління майном не тягне за собою перехід права власності на майно від установника управління до управителя. Тому, якщо інше не встановлено договором, ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе власник — установник управління на підставі загального правила ст. 323 ЦК.

 

Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управ­ління.

2. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управ­ління. Договір управління майном може бути укладений на користь третьої особи, яка отримала назву вигодонабувача. До відносин щодо управління майном за участі вигодонабувача застосовується ст. 636 ЦК.

 

Стаття 1035. Істотні умови договору управління майном

1. Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

1. Недосягнення в формі, що вимагається законом (ст. 1037 ЦК), згоди з усіх іс­тотних умов договору управління майном є підставою для визнання договору неукла-деним (недійсним). Але після того, як сторони почали виконання своїх зобов'язань, що ґрунтуються на такому договорі, слід визнати право сторін доказувати факт усного погодження відповідних умов будь-якими доказами (за умови, що договір оформлений відповідно до ст. 1031 ЦК, але одна чи декілька із істотних умов не були погоджені).