Стаття 687.   Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу

1. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кіль­кості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами
цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

2. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких
випадках.

3. Обов'язок {іеревіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодав­ства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

4. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

1. За загальним правилом, що випливає із ч. 1 ст. 687 ЦК та підтверджується ст. 680 ЦК, покупець не зобов'язаний проводити перевірку додержання продавцем умов до­говору щодо якості, комплектності, тари, упаковки тощо, а у разі неналежної якості товару застосовуються строки виявлення їх недоліків, установлені ст. 680 ЦК. Така перевірка проводиться тільки у випадках, передбачених договором або актами цивіль­ного законодавства. Цими ж актами визначається порядок перевірки. Технічні питання перевірки якості товарів вирішуються державними та іншими стандартами, технічними умовами, договорами Нижче викладається порядок перевірки якості, комплектності товару, тари та упаковки на предмет їх відповідності вимогам законодавства, договору, державним та іншим стандартам, технічним умовам, зразкам, описам тощо.

Приймання товарів за якістю та комплектністю

2.  Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК покупець має здійснювати перевірку додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо якості, комплектності, тари, упаковки відповідно до договору та актів цивільного законодавства. Таким актом на цей час є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю [492] (далі — Інструкція). Випадки, коли
перевірка якості та комплектності продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання (далі — товарів) проводиться відповідно до цієї Ін­струкції є наступними:

1)        відповідно до ч.  1 ст. 269 ГК [31] строки і порядок установлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх отриманні, визначаються відповідно до цього Кодексу. Стаття 271 ГК надає Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання. Це дає підставу для висновку, що в Україні зберегли чинність (до затвердження нових актів Кабінетом Міністрів) Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення [489] та Положення про поставки товарів народного споживання [490], які свого часу були затверджені Радою Міністрів Союзу РСР. Пункт 45 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та п. 38 Положення про поставки товарів народного споживання встановлюють, що порядок і строки приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю визначається Державним арбітражем СРСР. Отже, в Україні є чинною Інструкція про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що була затверджена Державним арбітражем при Раді Міністрів Союзу РСР. Додержання правил цієї Інструкції є обов'язковим, якщо купівля-продаж товарів здійснюється на підставі договору поставки;

2)   відповідно до ч. 2 ст. 713 ЦК до договору контрактації застосовуються поло­ження про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Це дає підстави для висновку про те, що Інструкція застосовується до відносин, коли купівля-продаж товарів здійснюється на підставі договору контрактації сільськогос­подарської продукції;

3)   у відповідних випадках у силу ст. 716 ЦК Інструкція підлягає застосуванню, коли купівля-продаж товарів здійснюється на підставі договорів міни (бартеру);

4)   Інструкдія може застосовуватись до інших договорів купівлі-продажу, якщо така умова включена до тексту договору.

У решті випадків підстав для застосування Інструкції немає, а недоліки проданих товарів можуть бути виявлені відповідно до ст. 680 ЦК.

3.  Пункт 1 Інструкції допускає можливість установлення договором особливостей приймання відповідних видів товарів, тобто сторони вправі в договорі встановити інші строки та порядок приймання, ніж ті, що передбачені Інструкцією. Порядок перевірки якості та комплектності товару, тари та упаковки відповідно до абзацу дру­гого ч. 1 ст. 687 ЦК може встановлюватись нормативно-правовими актами з питань
стандартизації, під якими тут розуміються стандарти і технічні умови. Відступати від таких актів забороняється. Проте за відсутності позову про визнання недійсними умов договору купівлі-продажу, що передбачають інший порядок приймання товарів за якістю, ніж установлений нормативно-правовими актами з питань стандартизації, відповідні умови договорів підлягають застосуванню. Слід ураховувати, що господар­ський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Оскіль­ки нормативно-правові акти з питань стандартизації є обов'язковими в силу закону, невідповідність умов договору купівлі-продажу про порядок приймання товарів дає господарському суду право визнати такі умови недійсними.

4. При вивозі товарів покупцем із складу продавця, при отриманні покупцем то­варів, доставлених продавцем, на своєму складі здійснюється перевірка якості, яка у ч. 1 ст. 269 ГК названа звичайною, тобто така перевірка, яка є можливою в умовах, коли підраховується кількість товарних одиниць або тарних місць, або визначається вага нетто чи брутто. Повна перевірка якості та комплектності товару має здійсню­ватись пізніше.

5. Приймання товарів (вантажів) від підприємств транспорту (перевізників) здійс­нюється згідно з правилами, чинними на відповідних видах транспорту, і не виключає наступної перевірки якості товарів та комплектності за правилами, встановленими Інструкцією, Особливими умовами поставки та договором купівлі-продажу.

6. Покупці — торговельні підприємства, які перепродають (перевідправляють) това­ри своїм споживачам (покупцям) у первинній упаковці виготовлювача, не зобов'язані здійснювати приймання товарів за якістю, крім випадків, коли такий їх обов'язок передбачений договором або спеціальними правилами. Для продавців дуже важливо домагатись включення до договору купівлі-продажу умов про те, що покупці, які здій­снюють подальше відчуження товару, зобов'язані здійснювати перевірку якості товарів відповідно до Інструкції та Особливих умов поставки та інших актів законодавства. Це буде виключати пред'явлення до продавців вимог третіми особами, які отримали товари в порядку їх подальшого відчуження.

Зазначені покупці зобов'язані здійснювати перевірку якості отриманих товарів також у випадках, коли товари отримані у пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, у випадках отримання товарів у тарі з пошкодженими пломбами виготовлювача, наявності ознак псування товару.

7.  Установлені наступні граничні строки приймання товарів за якістю та комплект­ністю:

1)          при отриманні товарів від продавця, що знаходиться в іншому місті — 20 днів після видачі товару органом транспорту, або доставки його на склад покупця, або ви­везення товару покупцем із складу продавця;

2)    при отриманні товарів від продавця, що знаходиться в тому ж місті, — про­тягом 10 днів після доставки його на склад покупця чи отримання товару на складі продавця;

3)    при отриманні швидкопсувних товарів —   24 години після доставки товару на склад покупця чи отримання його на складі продавця. Цей строк є граничним. Стосовно окремих видів швидкопсувних товарів конкретні строки приймання повинні встановлюватись договорами з урахуванням строків придатності товарів;

4)    приймання за якістю та комплектністю товарів, на які встановлено гарантійні строки, здійснюється при розкритті тари (розпакуванні) в межах гарантійних стро­ків;

5)    акт про приховані недоліки товару має бути складений упродовж 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня доставки товару на склад одержувача, який виявив приховані недоліки. Це стосується і випадків, коли приховані недоліки виявлені в процесі обробки товару, яка послідовно здійснюється двома або кількома підприємствами. Прихованими є такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду товарів перевірці та були виявлені в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування або зберігання;

6) роздрібним торговельним організаціям надається право незалежно від приймання товарів відповідно до загального порядку складати акти про виробничі недоліки това­рів, якщо такі недоліки були виявлені при підготовці товарів до роздрібного продажу або при роздрібному продажу, протягом чотирьох місяців після отримання товарів.

Упродовж зазначених строків приймання товарів за якістю та комплектністю має бути закінчене. Мається на увазі, що приймання товарів охоплює і всі дії щодо оформлення акта приймання, крім затвердження акта приймання керівником підпри­ємства — одержувача (покупця).

8. Приймання товарів за якістю здійснюється спеціалістами (компетентними осо­бами). Приймання здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність товарів (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо). Відсутність товаросу проводжу вальних документів не перешкоджає здійсненню приймання.

9. Вибіркова (часткова) перевірка якості товарів з поширенням результатів пере­вірки на всю партію товарів є можливою. Але це є припустимим лише у випадках, передбачених стандартами, технічними умовами, Особливими умовами поставки, ін­шими обов'язковими правилами або договором купівлі-продажу.

10.  У разі виявлення недоліків при перевірці компетентними особами покупця якості або некомплектності товарів, приймання товарів припиняється, складається акт, у яко­му зазначається кількість оглянутих товарів та характер виявлених недоліків (п. 16 Інструкції [492]). Одночасно покупець має забезпечити зберігання товарів в умовах, які викликають погіршення їх якості та змішування їх з однорідними товарами до прибуття представника продавця (постачальника)

11. На отримувача товару у випадках виявлення недоліків товару покладається обов'язок викликати для участі у прийманні представника виготовлювача (відправни­ка), що знаходиться в тому ж місті. Представник продавця, що знаходиться в іншому місті, викликається, якщо це передбачено договором, Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами. Вимоги до виклику, що надсилається виго­товлювачеві (відправникові), встановлюються п. 17 Інструкції. Автори рекоменду­ють викликати представника постачальника (відправника) завжди (хоч би це і було необов'язковим). Це буде спростовувати докази іншої сторони про те, що отримувач пропустив установлені строки приймання товарів та вніс до акта відомості про строк приймання, які не відповідають дійсності.

12. Виклик передається телеграфом (телефонограмою) не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності якості чи комплектності товару встановленим вимогам. Якщо недоліки виявлені у швидкопсувних товарах, виклик передається негайно після виявлення недоліків.

13. Установлені наступні строки,  впродовж яких виготовлювач  (відправник) зобов'язаний забезпечити явку представника і впродовж якого одержувач не має права здійснювати подальше приймання товарів за якістю:

1)          представник виготовлювача, який знаходиться в іншому місті, ніж одержувач, зобов'язаний з'явитись не пізніше трьох днів після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. Триденний строк слід відраховувати від нуля годин наступного після отримання телеграми (телефонограми) дня. Потім треба додати го­дини, необхідні для проїзду;

2)    виготовлювач, який знаходиться в тому ж місті, що і одержувач, має забезпечити явку представника не пізніше наступного дня, а якщо здійснюється приймання швидкопсувних товарів, — не пізніше 4 годин після отримання виклику (якщо у ви­клику не зазначено інший строк явки).

Виготовлювач (відправник), що знаходиться в іншому місті, ніж одержувач товару, зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити одержувача телеграмою чи теле­фонограмою про те, чи буде направлений представник для участі у прийманні това­рів. Якщо таке повідомлення в цей строк не передане, а також у разі спливу строків, установлених для явки представника виготовлювача (відправника), одержувач має право здійснити приймання товарів за якістю та комплектністю без участі зазначеного представника.

13. Представник, який направляється виготовлювачем (відправником) для участі у прийманні товарів, повинен мати посвідчення (а не довіреність) на право участі у ви­значенні якості та комплектності відповідних товарів. Посвідчення має бути підписане керівником підприємства-виготовлювача (відправника) та скріплене печаткою. Виго­товлювач (відправник) має право уповноважити на участь у прийманні товарів інше підприємство, що знаходиться у місті приймання товарів. Посвідчення представникові, що направляється цим підприємством, підписує керівник цього підприємства.

14. Якщо представник виготовлювача (відправника) для участі у прийманні това­рів не з'явився або відповідно до чинних правил не викликався, приймання товарів за якістю та комплектністю має здійснюватись з участю експерта торгово-промислової палати або інспекції якості. На цей час діють Інспекції якості сільськогосподарської продукції, які входять до складу місцевих державних адміністрацій та на які покла­дається обов'язок визначення якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції [411], і Українська помологічно-ампелографічна інспекція, яка проводить експертну оцінку якості насіння та садивного матеріалу на вимогу споживачів (п. 7.3
Положення про Українську державну помологічно-ампелографічну інспекцію [455].

15. Лише за відсутності в місці знаходження одержувача торгово-промислової палати (її відділень, експертів) або інспекції якості до приймання товарів залучається на розсуд одержувача компетентний представник: 1) або іншого підприємства (він признача­ється керівником підприємства, що підтверджується посвідченням, яке підписується керівником цього підприємства та скріплюється печаткою); 2) або громадськості підприємства-отримувача. Представника громадськості призначає керівник (заступ­ник керівника) підприємства-отримувача із складу працівників підприємства, список яких затверджується виборним органом первинної профспілкової організації на строк повноважень цього"органу. Як представники громадськості для участі у прийманні товарів не можуть призначатись матеріально-відповідальні, підпорядковані їм особи, а також особи, які здійснюють облік, зберігання, приймання, відпуск матеріальних цінностей, зокрема, керівники підприємств та їх заступники, працівники відділів тех­нічного контролю, бухгалтери, товарознавці, працівники юридичної служби.

16. Вимоги до посвідчення, яке видається представникові іншого підприємства за підписом керівника цього підприємства, встановлені п. 23 Інструкції.  У ньому обов'язково має міститись зазначення на партію товарів, у прийманні якої має право брати участь представник. Лише на вихідні дні посвідчення може бути оформлене в попередній робочий день без зазначення на партію товарів. Додатково до цих ви­мог установлюється, що посвідчення, яке видається представникові громадськості підприємства-одержувача, має містити зазначення на дату і номер рішення виборного органу первинної профспілкової організації, яким цей представник отримав право бути призначеним для участі в прийманні.

17. Особи, які призначаються для участі у прийманні товарів за якістю іншим підприємством, а також представники громадськості, мають бути ознайомлені із стан­дартами, технічними умовами, умовами договорів та актами законодавства, що визна­чають порядок приймання товарів за якістю. Вони не вправі отримувати винагороду за участь у прийманні. Це не перешкоджає збереженню за ними середньої заробітної плати за основним місцем роботи на період їх участі у прийманні товарів.

18.  Якщо стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими правилами передбачено відбір зразків (проб), здійснюється відбір зразків (проб), про що склада­ється акт відповідно до п. 27 Інструкції [492]. Із відібраних зразків один залишається в одержувача, а інший передається виготовлювачеві (відправникові).

19. За результатами перевірки якості товарів складається акт, до якого п. 29 Інструкції встановлено численні формальні вимоги. Акт підписується особами, які здійснювали приймання товарів. Особа, яка брала участь у прийманні товарів, може підписати акт з викладенням своєї думки, в тому числі непогодження із занесеними до акта відомостями. Акт підлягає затвердженню керівником підприємства-одержувача
не пізніше трьох днів після його складання.

20. Якщо для перевірки якості залучається експерт торгово-промислової палати або представник відповідної інспекції, вважається, що саме вони проводять перевірку якості (експертизу) товарів з участю відповідних працівників підприємства-одержувача (покупця).  Ці особи складають висновки,  які підписуються також працівниками підприємства-одержувача (покупця), що брали участь у перевірці якості. Експерти
торгово-промислових палат та представники відповідних інспекцій залучаються до перевірки якості товарів також у випадках, коли при прийманні товарів за якістю з участю представника виготовлювача (відправника) виникли розбіжності в оцінці наявності та характеру недоліків товарів (п. 30 Інструкції).

21. Виготовлювачеві (відправникові) і отримувачеві (покупцеві) надається право за наявності підстав оскаржити висновок інспекції з якості до вищестоящої організації, яка може призначити повторну експертизу. Це стосується тільки випадків, коли якість товарів перевірялась інспекцією. У решті випадків повторна перевірка якості товарів може проводитись відповідно до ухвали суду або постанови органів досудового слід­ства. Повторна перевірка якості забракованих покупцем товарів може здійснюватись виготовлювачем (відправником) лише у випадках, коли це передбачено Особливими умовами поставки, договором або іншими обов'язковими для сторін правилами.

22. Порядок приймання нафти і нафтопродуктів за якістю [458] в основному від­творює положення Інструкції. Разом з тим установлюються такі особливості: 1) По­рядок поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від виду договору, на підставі якого здійснюється передання нафти або нафтопродуктів однією особою у власність іншої; 2) виклик представника виготовлювача (відправника) є
обов'язковим, в тому числі й тоді, коли він знаходиться в іншому, ніж одержувач, місті; 3) у разі неявки представника виготовлювача (відправника) передбачається залучення до участі у прийманні лише компетентного представника громадськості підприємства-одержувача (покупця). Проте залучення представника іншого підприєм­ства або експерта торгово-промислової палати не виключається, якщо на підприємстві немає профспілкової організації; 4) у всіх випадках для визначення якості нафти або нафтопродуктів проводиться відбір проби відповідно до вимог ГОСТ 2517. Відібрані проби опечатуються або пломбуються з доданням етикетки, яку підписують особи, які
брали участь у відборі; 5) з відібраних проб одна залишається у отримувача, а друга направляється в акредитовану Держстандартом України випробувальну лабораторію для проведення випробування на відповідність товару вимогам нормативної документа­ ції; 5) акт приймання затверджується не пізніше наступного дня після його складання, а у випадках, коли приймання проводилось у вихідний або святковий день, — у на­ступний за вихідними або святковими днями робочий день.

ПРИЙМАННЯ ТОВАРІВ ЗА КІЛЬКІСТЮ.

23. Приймання товарів за кількістю передбачає перевірку відповідності кількості товарів, яка поступила від продавця (відправника), товаросупроводжувальним до­кументам за кожною асортиментною позицією. Тому перевірка кількості товарів пе­редбачає одночасно і перевірку асортименту товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості та асортименту здійснюється у випадках і у порядку, встановленому договором та актами цивільного законодавства. Це — те ж формулювання, яке стосується приймання това­рів за якістю. Тому про випадки, коли приймання товарів за кількістю є обов'язковим
для покупця, див. п. 2 коментаря до ст. 687 ЦК.

24. Основним нормативно-правовим актом, що регулює приймання товарів за кількіс­тю, є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю [491] (далі — Інструкція), яка була за­тверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР 15 червня 1966 р. та зберегла чинність в Україні. Положення Інструкції є обов'язковими, якщо інше не встановлено Особливими умовами поставки, стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

25.  У момент отримання товару покупцем на складі продавця (при вивезенні товарів покупцем із складу продавця), на своєму складі (при доставці товару транспортом про­давця), в момент розкриття опломбованого транспортного засобу загального користуван­ня, яким доставлено товар, зазвичай проводиться перевірка ваги брутто, кількості тарних місць (якщо товар доставлений у закритій тарі). При прийманні товарів безпосередньо від представника продавця, якщо при цьому виявляється невідповідність кількості або асортименту товарів товаросу проводжу вальній документації, сторони мають вирішувати всі питання за взаємним погодженням. До врегулювання розбіжностей покупець має право не приймати товари і не засвідчувати їх приймання шляхом підписання відповід­них документів (накладної тощо). Лише стосовно випадків доставки продавцем товарів на склад покупця останньому надається право, крім перевірки ваги брутто і кількості
тарних місць, вимагати розкриття тари і перевірки ваги нетто та кількості товарних одиниць у кожному місці. Якщо це право покупець не реалізував, він не позбавляється можливості здійснити приймання товарів за кількістю (за вагою нетто або кількістю товарних одиниць)*у момент розкриття тарних місць у межах граничних строків, вста­новлених Інструкцією, іншими обов'язковими правилами або договором.

26. При виявленні невідповідності кількості або асортименту товарів під час роз­криття опломбованого транспортного засобу та його розвантаження приймання має здійснюватись відповідно до Інструкції. Оскільки дотриматись усіх положень Інструкції  щодо припинення приймання, виклику представника постачальника тощо при цьому не­можливо у зв'язку з неможливістю затримання на декілька днів транспортного засобу, яким доставлені товари за пломбами продавця, приймання товарів за кількістю в таких випадках слід із самого початку проводити з участю представника іншого підприємства або представника громадськості підприємства-отримувача (покупця) товарів. Цієї ре­комендації доцільно було б дотримуватись також у випадках, коли при розвантаженні транспортного засобу загального користування виявляється пошкодження закритих тарних місць, що не виключає надіслання телеграмою (телефонограмою) повідомлення про виявлену недостачу та виклику представника постачальника (відправника).

27. Приймання товарів за кількістю та асортиментом від перевізника здійснюється відповідно до правил, чинних стосовно відповідних видів транспорту. При цьому пере­візник має передати вантажоотримувачеві (покупцеві) товари, як правило, так, як він їх отримував від продавця (вантажовідправника) (у транспортному засобі за пломбами продавця, який у відносинах перевезення є відправником; за вагою брутто; за кількістю закритих тарних місць; за вагою нетто; за кількістю товарних одиниць).

28. Приймання товарів за кількістю впродовж строків, установлених Інструкцією [491], є обов'язковим у випадках, зазначених у п. 2 та 24 коментаря до ст. 687 ЦК. Лише оптові торговельні організації, які перевідправляють товар у первинній упаков­ці виготовлювача, мають право не розкривати закриті тарні місця та не перевіряти кількість товарів усередині тари, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами
або договором. Проте доречною була б рекомендація продавцям договорами купівлі-продажу передбачати обов'язок покупців, які здійснюють подальше перевідправлення товарів, проводити приймання товарів усередині тарних місць за кількістю товарних одиниць або за вагою нетто.

29. Установлено наступні строки приймання товарів за кількістю, які надійшли в за­критій тарі. За вагою нетто та кількістю товарних одиниць такі товари приймаються в момент розкриття тари, але не пізніше 10 днів після отримання товарів. Швидко­псувні товари приймаються впродовж 24 годин після їх отримання, якщо інші строки не встановлено договором, обов'язковими для сторін правилами або не випливають
із особливостей товару.

30. Приймання продукції спочатку здійснюється уповноваженими керівником або заступником керівника підприємства-покупця матеріально-відповідальними особами. Таких осіб має бути принаймні дві. В іншому випадку не буде можливості виконати вимогу п. 16 Інструкції, відповідно до якого при виявленні недостачі має бути складено акт за підписами осіб, які здійснювали приймання. У випадках, коли відсутня мож­ливість після виявлення недостачі припинити приймання та викликати представника продавця (відправника) для приймання товарів, доцільно із самого початку залучити представника іншого підприємства або представника громадськості підприємства-покупця.

31. При прийманні товарів за кількістю перевіряється відповідність їх кількості товаросупроводжувальним документам. Але відсутність цих документів не є перешкодою для здійснення приймання. У таких випадках складається акт про фактичну наявність товарів. Якщо до покупця одночасно надійшли товари в декількох транспортних засо­бах та якщо ці товари оплачуються за єдиним розрахунковим документом, одночасному прийманню підлягають товари, що надійшли у всіх транспортних засобах.

32. Кількість товарів перевіряється в тих же одиницях виміру, в яких вона визначена у товаросупроводжувальних документах. Спеціально зазначається у п. 13 Інструкції на те, що у разі зазначення у товаросупроводжувальних документах ваги і кількості місць покупець зобов'язаний перевірити і вагу, і кількість місць.

33. Якщо переважування товарів без тари є неможливим, вага нетто визначається шляхом визначення ваги брутто в момент отримання продукції та ваги тари після її звільнення від товарів. Акт про вагу тари має бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення від товарів. Вага тари з-під вологих товарів визначається негайно після вивільнення тари. В акті про результати перевірки ваги тари вказується також вага
нетто товарів, визначена шляхом віднімання ваги тари від ваги товару брутто.

34.   Вибіркова (часткова) перевірка кількості товарів з поширенням результатів перевірки на всю партію допускається лише у випадках, які передбачені стандартами, технічними умовами, Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором.

35. При виявленні особами, які відповідно до наданих їм керівником підприємства-покупця чи його заступником повноважень здійснювати перевірку кількості товарів, недостачі приймання товарів за кількістю має бути призупинене. Мають також бути здійснені заходи щодо недопущення змішування товарів, що приймаються, з іншими однорідними товарами. Належить також скласти акт у довільній формі. Усі тарні
місця, як розкриті, так і нерозкриті, товари, що знаходились у розкритих тарних місцях, мають бути пред'явлені для продовження приймання з участю компетентних представників.

36. Одночасно з призупиненням приймання товарів за кількістю в зв'язку з ви­явленою недостачею необхідно телеграмою (телефонограмою) викликати для участі у подальшому прийманні представника продавця (відправника), що знаходиться у тому ж місті, що і покупець (одержувач). Представник продавця (відправника), що зна­ходиться у іншому, ніж покупець (одержувач), місті, викликається лише у випадках,
передбачених договором, Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами.  Проте викликати представника було б доцільним і в цьому випадку, оскільки це свідчило б про добросовісність покупця. Продавець (відправник), що знаходиться в тому ж, що і покупець, місті, зобов'язаний забезпечити явку свого представника не пізніше наступного дня після отримання виклику, а у разі приймання
швидкопсувних товарів — не пізніше 4 годин після отримання виклику.

37. Продавець (відправник), що знаходиться в іншому, ніж покупець (одержувач) місті, зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити покупця про явку представ­ника телеграмою або телефонограмою. Неотримання покупцем такого повідомлення у зазначений строк дає право покупцю здійснити приймання товарів за кількістю без участі представника продавця (відправника). Продавець, що знаходиться в іншому, ніж покупець, місті, зобов'язаний забезпечити явку свого представника не пізніше трьох днів після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду.

Представник продавця (відправника) повинен мати посвідчення, що підтверджує наявність у нього повноваження брати участь у прийманні товарів.

Продавець (відправник) має право уповноважити на участь у прийманні товарів інше підприємство, яке знаходиться у тому ж місті, що і покупець. Таке підприємство призначає представника, якому видається посвідчення за підписом керівника чи за­ступника керівника цього підприємства.

38. Вимоги до повідомлення про виклик представника продавця встановлюються п. 17а Інструкції.

39. У разі неявки представника продавця (відправника) покупець зобов'язаний залучити до участі у прийманні компетентного представника іншого підприємства, призначеного керівником цього підприємства або його заступником, чи представника громадськості. Представник громадськості підприємства-покупця призначається ке­рівником чи заступником керівника цього підприємства із числа працівників цього
підприємства, список яких затверджується виборним органом первинної профспілкової організації підприємства на строк його повноважень, визначений статутом відповідної профспілки.

40. Як представники громадськості для участі у прийманні товарів за кількістю не можуть призначатись матеріально-відповідальні та підпорядковані їм працівники особи, трудові обов'язки яких полягають у здійсненні обліку, зберіганні, прийманні, відпуску матеріальних цінностей. Зокрема, в п. 20 Інструкції [491] зазначається на не­припустимість призначення представниками громадськості керівників підприємств, їх заступників, працівників відділів технічного контролю, бухгалтерів, товарознавців, працівників юридичної служби претензіоністів. Одна і та ж особа може брати участь у прийманні товарів за кількістю як представник громадськості не частіше, ніж два рази в місяць.

41.  Представник, що призначається для участі у прийманні товарів за кількістю, має бути компетентний у питаннях визначення кількості продукції. Якщо здійснюєть­ся тільки підрахунок кількості товарних одиниць товару, то компетентною має бути визнана будь-яка особа, що уміє рахувати. В інших випадках визначення кількості товарів потребує спеціальних професійних знань або досвіду відповідної трудової
діяльності. Такі знання чи досвід, наприклад, необхідні для визначення кількості деревини (круглого лісу чи пиломатеріалів).

Як представники, так і інші особи, що здійснюють приймання товарів за кількістю, мають бути ознайомлені з Інструкцією.

Представник іншого підприємства та представник громадськості не вправі отри­мувати винагороду за участь у прийманні товарів, що не виключає їхнього права на збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час участі у прийманні товарів.

42. У разі виявлення за результатами приймання товарів за кількістю їх недо­стачі складається акт,  вимоги до якого встановлені п. 25 Інструкції.  Акт підпи­сується всіма особами,  що брали участь у прийманні товарів.  За необхідності ці особи можуть викласти в акті свою особливу думку стосовно наявності та розміру недостачі, її причин, додержання порядку приймання тощо. В акті перед підписами
осіб що брали участь у прийманні товарів, зазначається, що вони попереджені про відповідальність за підписання акта,  який містить відомості,  що не відповідають дійсності.

Керівник підприємства-покупця затверджує акт приймання не пізніше наступного після складення акта або першого робочого після цього дня, якщо приймання товарів та складання акта здійснювались у вихідній або святковий день.

43. Відповідно до ст. 30 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» [173] державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковці здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері метрології. Порядок здійснення тако­го нагляду та оформлення його результатів установлюється нормативно-правовими актами зазначеного органу (на сьогодні це Державний комітет з питань технічного
регулювання та споживчої політики [238]. Здійснення такого нагляду не виключає перевірки кількості фасованих товарів в упаковці відповідно до Інструкції. Участь представника органу у сфері метрології у прийманні фасованих товарів є неможливою, поки це не передбачено законом. Немає ніяких підстав стверджувати, що в Україні зберігають чинність інструктивні вказівки Державного арбітражу Союзу РСР «Про розгляд спорів, пов'язаних з недостачами продукції і товарів при поставках» від 31 грудня 1982 р. № 1-1-6 [493], відповідно до яких перевірка фактичної ваги товарів, відвантажених у стандартній упаковці, має здійснюватись виключно з участю пред­ставника продавця, органу стандартизації, відповідної державної інспекції або експерта бюро товарних експертиз.

44. Стосовно приймання за кількістю нафти і нафтопродуктів повинні враховува­тись Норми природних втрат нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні, затверджені цостановою Державного Комітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 26 березня 1986 р. № 40 [494].

45. У випадках, коли порядок перевірки кількості товарів Інструкцією та іншими нормативними актами і договором не встановлений, така перевірка проводиться від­повідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких ви­падках.

Стаття 688.   Повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу

1. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законо­давства, а якщо такий строк не встановлений, — в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

2. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не від­повідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

1. Обов'язок покупця у встановлений строк, а якщо він не встановлений, — у ро­зумний строк, повідомити продавця про виявлені порушення продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари, упаковки виникає в двох випадках: 1) якщо покупець не зобов'язаний проводити перевірку додержання про­давцем цих умов; 2) якщо покупець несе обов'язок здійснювати таку перевірку, але
не зобов'язаний у разі виявлення недостачі чи недоліків якості, комплектності товару, тари чи упаковки викликати представника продавця для участі у прийманні.

2. Наслідки порушення покупцем обов'язку, про який ішлося у попередньому пункті коментаря, не є жорсткими. Таке порушення, допущене покупцем, дає право продавцеві відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця лише за наявності однієї з наступних умов: 1) порушення покупцем зазначеного обов'язку спричинило неможливість задоволення його вимог; 2) якщо в результаті такого порушення на сто­роні продавця виникає необхідність при задоволенні вимоги покупця здійснити певні витрати, які перевищують його витрати, котрі він здійснив би у разі належного повідо­млення покупцем продавця про виявлене порушення умов договору. Отже, випадки, коли продавець може відмовитись від задоволення вимог покупця, що випливають із порушення продавцем умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплект­ності, тари, упаковки, будуть поодинокими з огляду на малу вірогідність виникнення обставин, що дають продавцеві право на зазначену відмову. Але і за наявності таких обставин продавець не може відмовитись від виконання вимоги покупця, якщо про­давець знав або міг знати про те, що переданий товар не відповідає умовам договору. Формулювання «продавець знав» слід тлумачити так, що про це знала фізична осо­ба — продавець або фізична особа, що має повноваження органу юридичної особи — продавця. Формулювання «продавець... міг знати» також стосується названих осіб, але ж вони можуть знати завжди, коли про це знали відповідні працівники юридичної особи — продавця.

Стаття 689.   Обов'язок покупця прийняти товар

1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право ви­магати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно став­ляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. На підставі договору купівлі-продажу виникають два зобов'язання.  Одне із них — це зобов'язання покупця, що включає цілу низку обов'язків, зокрема, обов'язок прийняти товар від продавця відповідно до умов договору. Підстави для відмови по­купця від прийняття товару випливають із ст. 529, 531, ч. З ст. 612, ст. 670, 672, 678, 684, 686 ЦК.

2. Дії, які зобов'язаний здійснити покупець для забезпечення передання та одер­жання товару, зазвичай визначаються договором. Це — надіслання продавцеві від­вантажувальної рознарядки, отримання товарів на складі продавця тощо. До вимог, що звичайно ставляться до покупця, належить здійснення розвантаження товару, доставленого продавцем на склад покупця.

Стаття 690.   Зберігання товару, не прийнятого покупцем

1. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару,  переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідо­мивши про це продавця.

2. Продавець зобов'язаний забрати  (вивезти) товар,  не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право ре­алізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або повер­ненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать
покупцеві.

4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмо­вився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

1. Стаття 690 ЦК підлягає застосуванню в тих випадках, коли товар уже надійшов на склад покупця, але покупець має право відмовитись від прийняття товару в раху­нок виконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з тим, що передання товару продавцем покупцеві було здійснено з такими порушеннями умов договору, які дали право покупцеві на відмову від прийняття товару. Крім того, ця стаття підлягає за­стосуванню у випадках, коли покупець зобов'язаний був прийняти вантаж (товар), відвантажений продавцем транспортом загального користування (зокрема, ч. 2 ст. 310 ГК [31] формулює досить жорстке правило, яке унеможливлює відмову одержувача вантажу (покупця) від прийняття вантажу (товару), що прибув на його адресу). За наявності підстав для відмови від прийняття товару покупець зобов'язаний повідомити негайно після виявлення таких підстав у порядку, встановленому актами цивільного законодавства або договором, зокрема: 1) про те, що у вагоні, контейнері за пломбами продавця надійшов товар, який повністю або частково не відповідає умовам договору щодо асортименту, покупець узнає при розвантаженні транспортного засобу. Негайно після встановлення факту невідповідності покупець зобов'язаний повідомити продавця телеграмою, телефонограмою чи за допомогою інших засобів зв'язку про цей факт; 2) невідповідність товарів умовам договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності може бути виявлена за результатами приймання товарів за кількістю і якістю при розкритті тари. Негайно після складання акта приймання товарів про виявлені недоліки слід сповістити продавця, хоч би раніше він і викликався для участі у прийманні товарів. Одночасно з повідомленням про виявлене неналежне виконання продавцем обов'язку щодо передання товарів покупець повинен заявити про відмову від прийняття товару та про залишення його на відповідальне зберігання.

2. Право повернути продавцеві товари, що не відповідають умовам договору купівлі-продажу, виникає у покупця не одразу після виявлення невідповідності, а тільки після того, як продавець у розумний строк не забрав (не вивіз) товари або в інший спосіб не розпорядився ними. На свій вибір покупець має право замість повернення товарів покупцеві після спливу розумного строку реалізувати їх.

3. На продавця покладається обов'язок відшкодувати покупцеві витрати, пов'язані із зберіганням, реалізацією та поверненням товарів. У разі реалізації товарів покупцем суми, отримані від реалізації, передаються продавцеві за вирахуванням зазначених витрат покупця. Частина 3 ст. 690 ЦК, що передбачає відшкодування продавцем по­купцеві здійснених останнім витрат, не виключає стягнення з продавця інших збитків,
завданих переданням покупцеві товарів, від прийняття яких покупець мав право від­мовитись і фактично відмовився.

4. Безпідставне зволікання покупця з прийняттям товарів або відмова від їх при­йняття всупереч договору купівлі-продажу і актам цивільного законодавства є юри­дичним фактом, що породжує наступні правомочності, одну з яких продавець вправі реалізувати на свій розсуд: 1) або вимагати прийняття і оплати товару; 2) або відмо­витися від договору (розірвати договір шляхом учинення одностороннього правочину).
При цьому продавець зобов'язаний повернути кошти, отримані за товар, а покупець зобов'язується повернути товар продавцеві.