Стаття 443.   Використання твору за згодою автора

1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків право­мірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

1. Відповідно до ч. З ст. 15 Закону автору належить виключне право давати дозвіл на використання твору такими способами, як відтворення твору; публічне виконання і публічне сповіщення твору; публічну демонстрацію і публічний показ твору; будь-яке повторне оприлюднення твору організацією, яка не здійснювала першого оприлюднен­ня; переклад твору; переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни твору; включення твору складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження оригіналів творів та їх примірників шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або здавання у оренду (прокат) або передачу примірників твору до їх першого продажу; надання необмеженому колу осіб можливості ознайо­митися з твором з будь-якого місця і у будь-який час; здавання у оренду (прокат) після першого продажу або відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у іншій формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів з метою розповсюдження.

2. Наведений перелік не є вичерпним. Автор вправі давати дозвіл або забороняти використання твору в інший спосіб.

Стаття 444.   Випадки правомірного використання твору без згоди автора

1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно вико­ристаний; будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах,  фонограмах та відеограмах,  призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо
воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, ви­правданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

1. Використання твору без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені авто­ра та джерела запозичення у випадках, передбачених ст. 444 ЦК, ст. 21 — 25 Закону, здійснюється без виплати винагороди авторові.

2. Законом «Про авторське право та суміжні права» та ч. 1 ст. 444 ЦК встановлю­ються такі підстави вільного використання творів. Короткі уривки з опублікованих творів (цитати) в обсязі, що виправдовується поставленою метою, допускається ви­користовувати, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформа­ційним характером твору. Стаття 10 Бернської конвенції про охорону літературних
і художніх творів [3] приписує додержуватись при цьому добрих звичаїв (зазначення у п. 1 ч. 1 ст. 444 ЦК на «звичаї» є дещо невдалим і коригується міжнародно-правовим актом). Закон зазначає на можливість використання цитат із будь-яких опублікованих творів, в тому числі опублікованих в газетах, журналах або включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.

3. Літературний і художній твори в обсязі, виправданому поставленою метою, мо­жуть використовуватись як ілюстрації у виданнях, програмах мовлення, звукозаписах та відеограмах навчального характеру (п. 2 частини першої ст. 21 Закону).

4. Статті з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, що були опубліковані в газетах або журналах чи публічно сповіщені, можуть відтворюва­тись у пресі, публічно виконуватись чи публічно сповіщатись. Але автор може забо­ронити таке відтворення, публічне сповіщення або публічне виконання його твору.

5. Відповідно до п. 2 ч.  1 ст. 444 ЦК, п. 7 частини першої ст. 21  Закону [176] вільне відтворення творів допускається для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою. Мається на увазі відтворення не коментарів до законодавства, а творів, що надають можливість встановити обставини справи, про­вадження у якій ведеться судом чи іншим уповноваженим органом.

6. Бібліотеки та архіви, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, мають право без згоди автора (іншого суб'єкта авторського права) та без виплати винагороди на репрографічне відтворення одного примірника твору за таких умов: 1) відтворюваним твором є окрема опублікована стаття, інший невеликий за обсягом твір, уривок з письмового твору (за винятком комп'ютерних
програм та баз даних) з ілюстраціями чи без них; 2) відтворення здійснюється за за­питами фізичних осіб; 3) є підстави вважати, що такий примірник використовувати­ меться з метою освіти, навчання або приватного дослідження; 4) відтворення цього твору є поодиноким випадком (не має систематичного характеру). Шановні установи вважають дрібними пустощами порушення цих умов та використовують таке відтво­рення з метою одержання прибутку, виправдовуючи ці дії недостатністю бюджетного фінансування.

7. Бібліотекам та архівам, що не мають на меті отримання прибутку, надається право на відтворення примірника для збереження або заміни загубленого, пошкодженого або непридатного примірника даної чи іншої бібліотеки (архіву), якщо одержання такого примірника іншим шляхом є неможливим, а також якщо відтворення цього твору є поодиноким випадком.

8. Вільне відтворення примірників твору для навчання без згоди автора (іншого суб'єкта авторського права) допускається в наступних випадках:

1)           як ілюстрації для навчання в обсягу, що відповідає цій меті, допускається від­творення уривків з опублікованих письмових або аудіовізуальних творів (ст. 23 За­кону);

2)     для аудиторних занять допускається репрографічне відтворення навчальними закладами опублікованих статей та інших невеликих творів, а також уривків з пись­мових творів з ілюстраціями або без них. При цьому мають бути наявними наступні умови: а) обсяг відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення цього твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру (ст. 22 Закону).

9.  За наявності умов, визначених ст. 24 Закону, особа, що правомірно володіє при­мірником комп'ютерної програми, має право на вільне копіювання, модифікацію та декомпіляцію комп'ютерних програм.

10.  Попередньо оприлюднені твори можуть відтворюватись виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї без дозволу автора і без виплати винагороди. Це право не поширюється на твори архітектури у формі будівель і споруд, на комп'ютерні програми (крім зазначеного в попередньому пункті коментаря),  на репрографічне відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва (за винятком зазначеного в п. 7 і 8 коментаря до ст. 444 ЦК), а також на твори, ви­конання яких зафіксовано у фонограмах, відеограмах та їх примірниках (ці твори можна відтворювати в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї або близьких знайомих без дозволу автора (авторів, виконавців, виробників фонограм) відеограм, але з виплатою винагороди відповідно до ст. 42 Закону.

11. Решту випадків використання об'єктів авторського права без згоди автора перед­бачено п.4—6,8 — 10 частини першої ст. 21 Закону. Але допускається встановлення законом і інших випадків, коли твори можуть використовуватись без згоди суб'єктів авторського права.

Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встанов­лено цим Кодексом та іншим законом.

1. Правило ст. 445 ЦК не виключає чинності спеціальних норм, що надають осо­бам право на вільне використання твору без виплати суб'єкту авторського права ви­нагороди.

2. Автор (інший суб'єкт авторського права) має право вимагати виплати винагоро­ди за будь-яке використання твору. Винятки з цього правила встановлені ст. 21 — 25 Закону (вони викладені в п. 2 — 11 коментаря до ст. 444 ЦК). Винагорода може здійс­нюватись у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або в формі комбінації
першого та другого варіантів.

3. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення та використання твору встановлюється в авторському договорі або у договорах, що укладаються за до­рученнями суб'єктів авторського права організаціями колективного управління автор­ськими правами з особами, що використовують твори. Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження мінімальних ставок винагород (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» [303] встановлені мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису, за здачу примірників звукозаписів та аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат,
та відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування в промисловості творів авторів декоративно-прикладного мистецтва.

Стаття 446.   Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті ав­тора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

1. Стаття, що коментується, встановлює строк чинності майнових прав інтелекту­альної власності, що належать авторові. Ці права є чинним до того часу, доки автор живий. У разі смерті автора майнові права інтелектуальної власності на твір переходять до спадкоємців і є чинними впродовж строку, встановленого цією статтею.

2. Чинні закони України не встановлюють спеціальних правил щодо охорони прав на кінематографічні твори, як це передбачено п. 2 і 4 ст. 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [3]. Тому в Україні щодо таких творів за­стосовується строк, що наведений у попередньому пункті коментаря. Це ж стосується фотографічних творів.

3. Іншими особами, що мають авторське право протягом строків, встановлених ст. 446 ЦК, є спадкоємці автора, особи, що отримали авторське право на так звані службові твори (ст.  16 Закону), особи, що отримали авторське право на підставі договорів з зазначеними вище суб'єктами (авторами, спадкоємцями авторів, осіб, що отримали авторські права на службові твори, та їх правонаступниками).

4. Після смерті автора (останнього із співавторів) майнові авторські права є чинними протягом 70 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного після року смерті автора (останнього із співавторів). Це — максимально тривалий строк чинності майно­ вих авторських прав. Він поширюється і на випадки, коли авторське право отримане на підставі договору: якби строк чинності майнових авторських прав, що передаються за договором, не визначався в договорі, він не може виходити за межі 70 років після смерті автора (останнього із співавторів).

5. Для творів, що оприлюднені анонімно чи під псевдонімом, встановлено строк охорони — сімдесят років після того, як твір було оприлюднено. Але підлягає засто­суванню строк, що зазначений у попередньому пункті коментаря, в наступних випад­ках: 1) якщо протягом семидесяти років після того, як твір було оприлюднено, автор розкриває своє ім'я; 2) якщо прийнятий псевдонім не залишає сумнівів в особистості автора (ч. З ст. 28 Закону [176]).

6. Якщо твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно в часі то­мами, частинами, випусками тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору (ч. 5 ст. 28 Закону).

7. Авторське право посмертно реабілітованих авторів діє протягом семидесяти років після реабілітації (ч. 6 ст. 28 Закону).

8. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом ЗО років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування (ч. 7 ст. 28 Закону).

9. Будь-яка особа, котра після закінчення строку охорони авторського права по від­ношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був уперше оприлюднений (ч. 8 ст. 28 Закону).

Стаття 447.   Правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелек­туальної власності на твір

1. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за ви­нятками, встановленими законом.

1. Зі спливом строку чинності авторського права твір стає суспільним надбанням. Це означає можливість для всіх осіб безоплатного використання твору. Але Кабіне­том Міністрів можуть встановлюватись спеціальні відрахування до фондів творчих спілок за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням (ч. З ст. З0 Закону). Такі відрахування поки що не встановлені. Що стосується поста­нови Кабінету Міністрів «Про розміри відрахувань в фонди творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва» [271], то вона по суті встановлює податки, не передбачені Законом «Про систему оподаткування» [109], а тому не може застосовуватись.

2.   Вільне  використання  твору,   що  став  суспільним  надбанням,  не звільняє від обов'язку зазначення авторства та забезпечення недоторканності твору. Але за­безпечення недоторканності в повному обсязі, як вона визначається в ст. 439 ЦК, навряд чи є можливим, оскільки спадкоємці мають право протидіяти лише «пе­рекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому по­сяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора» (ч. 1 ст. 439 ЦК; ч. 4 ст. 14 Закону). Таким чином, стає можливим супроводження твору без будь-якої згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

Стаття 448.   Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору

1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.

2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спадкоєм­ців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.

1. Право на частку від ціни продажу художнього твору в ст. 27 Закону називається правом слідування. Сфера дії ст. 448 ЦК є значно більш широкою, ніж сфера дії ст. 27 Закону. Остання є чинною лише стосовно творів образотворчого мистецтва, а ст. 448 ЦК поширює дію права слідування і на рукописи (оригінали, а не видані певним накладом примірники) літературних творів, що відповідає п. 1 ст. 14ter Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [3].