Стаття 337.   Знахідка

1.    Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ.

2.    Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ,.зобов'язана заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.

3.    Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непропорцій¬но великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повернення.

4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.

1.    На особу, що знайшла загублену річ, покладаються обов'язки повідомити про це особі, яка річ загубила, або власникові, а також повернути річ. Якщо річ знайдена в приміщенні або в транспортному засобі, річ повинна бути передана особі, що представляє володільця приміщення чи транспортного засобу. Щодо речей, які були знайдені в транспортних засобах, у приміщеннях або на території транспортних підприємств, чинними є правила Порядку та умов організації перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом та підпункту 17.3 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України [370].

2.    Про знайдену річ слід заявити до органу міліції або органу місцевого самоврядування, якщо особа, якій належить повернути загублену річ, невідома, або невідоме місце її перебування. При цьому особа, що знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе, або передати знахідку до міліції, органу місцевого самоврядування чи вказаній цим органом особі.

3.    Особа, що знайшла річ, яка швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є невідповідно великими в порівнянні з її вартістю, має право продати таку річ з одержанням письмових доказів ціни, за якою вона була продана. Кошти, одержані від продажу речі, повинні бути передані тій особі, яка мала право вимагати повернення речі.

4.    Установлена відповідальність за втрату або пошкодження знайденої речі особою, що знайшла її. Така відповідальність наступає за наявності умислу чи грубої необережності особи, що знайшла річ. Вона полягає у відшкодуванні шкоди, розмір якої не може перевищувати вартості знайденої речі. Відшкодування інших збитків особи, що мала право вимагати повернення загубленої речі, законодавством не передбачено. Протизаконне привласнення знахідки зазвичай тягне лише цивільно-правову відповідальність. Кримінальна відповідальність встановлена за привласнення лише такого знайденого майна, що має особливу історичну, наукову, художню або культурну цінність (ст. 193 Кримінального кодексу [36]).

Стаття 338.   Набуття права власності на знахідку

1.    Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:

1)    не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі;

2)    власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про свої право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування.

2.    Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.

3.    Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме пере-дання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.

1.    Новий Цивільний кодекс відійшов від принципу «все ничіє — є державним» та встановив, що право власності на знахідку за встановлених умов набуває не держава, а особа, що знайшла річ. Особа (мається на увазі фізична), якій передана річ, що знайдена у приміщенні чи транспортному засобі, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ (ч. 1 ст. 337 ЦК). Тому ця особа набуває і право власності
на річ відповідно до ст. 338 ЦК. Право власності на знахідку виникає після спливу шести місяців з дня заявлення про знахідку до органу міліції чи до відповідного органу місцевого самоврядування.

2.    Право власності на знахідку виникає за умов, що викладені в п. 1 та 2 ч. 1 ст. 338 ЦК.

3.    При відмові особи, до якої відповідно до закону має перейти право власності на знахідку, від набуття права власності на неї ця річ переходить у власність відповідної територіальної громади.

4.    Спеціальні правила встановлені на випадки, якщо знахідкою є транспортні засоби. До них належать засоби повітряного, водного, залізничного транспорту. Транспортні засоби, на які поширюються Правила дорожнього руху, визначаються п. 1.10 цих Правил [298] як пристрій, призначений для перевезення людей і /або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Передання знайдених транспортних засобів на зберігання органу міліції є обов'язковим. Про таке передання робиться оголошення в пресі. Зі спливом шести місяців після передання транспортного засобу на зберігання органу міліції останній має право продати транспортний засіб. Це допускається, якщо не буде виявлено влас¬ника чи володільця або вони самі не заявлять про свої права на транспортний засіб. Сума виторгу має бути внесена на спеціальний рахунок в банку. Якщо упродовж трьох років з дня зарахування суми виторгу на цей рахунок власник транспортного засобу не зажадає передання йому суми виторгу, ця сума має бути перерахована на рахунок територіальної громади (переходить у її власність). Після спливу цього строку матеріальне право власника транспортного засобу на суму виторгу припиняється.

Стаття 339.   Право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою

1.    Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі
тощо).

2.    Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі.

3.    Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.

4.    Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.

1. Правовідносини, які виникають між особою, що знайшла річ, та особою, якій вона має бути повернута, є складними. У частині, пов'язаній з поверненням речі власникові або набуттям на неї права власності, вони не є зобов'язальними, і норми зобов'язального права застосовуються до них за аналогією. В іншій частині ці правовідносини мають характер зобов'язань, до яких за аналогією можуть бути застосовані правила про зобов'язання, що виникають унаслідок учинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.

2.    У силу правовідносин, про які йшлося в попередньому пункті коментаря, особа, що знайшла річ, має право вимагати від особи, якій річ повернута, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних зі знахідкою, в тому числі витрат на зберігання, розшук власника, продаж речі тощо.

3.    Розмір винагороди, на яку має право особа, що знайшла загублену річ, обмежується двадцятьма відсотками вартості речі. Сторони можуть домовитися про розмір винагороди і без додержання цього обмеження. Якщо ж розмір винагороди визначається судом, він не може перевищувати зазначений максимальний розмір.

4.    Визнається юридичне значення публічної обіцянки винагороди особі, що знайшла загублену річ. Якщо така обіцянка давалась, розмір винагороди визначається цією обіцянкою, а відносини, що при цьому виникають, регулюються нормами інституту зобов'язань, що виникають на підставі публічної обіцянки винагороди (ст. 1144 ЦК).

5.    Особа, що знайшла загублену річ, не має права на одержання винагороди, якщо вона не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати. При визначенні наявності цих юридичних фактів слід ураховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦК особа, що знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це орган міліції чи орган місцевого самоврядування. Позбавлення права на винагороду в зазначених
випадках не позбавляє особу, що знайшла загублену річ, права на відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою.

Стаття 340.   Бездоглядна домашня тварина

1.    Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

2.    Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самоврядування.

3.    Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.

1.    На особу, що помітила домашню бездоглядну тварину, не покладається будь-яких обов'язків. Але якщо ця особа затримала таку тварину, вона зобов'язана негайно повідомити про це власника та повернути йому тварину. Це правило за аналогією треба застосовувати до іншої особи, що є законним володільцем тварини та тимчасово не володіє нею.

2.    За відсутності відомостей про власника домашньої бездоглядної тварини або про місце його знаходження особа, що затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органу міліції або відповідному органу місцевого самоврядування.

3.    На орган міліції або орган місцевого самоврядування покладається обов'язок вжити заходів щодо розшуку власника. Цей обов'язок слід кваліфікувати як такий, що має цивільно-правовий зміст, і невиконання якого може тягти цивільно-правову відповідальність.

4.    На період розшуку власника особа, що затримала тварину, має право залишити її у себе. При цьому вона несе обов'язок утримувати тварину з додержанням ветеринарних правил та має право використовувати її. Допускається передання тварини іншій особі для утримання та використання. Можливе передання тварини органу міліції або органу місцевого самоврядування до вирішення питання про передання тварини на утримання іншій особі.

5. Відповідальність особи, у якої залишена домашня бездоглядна тварина, за її загибель або пошкодження є обмеженою за розміром і підставами. Ця особа несе цивільно-правову відповідальність лише у межах її вартості та лише за наявності умислу або грубої необережності.

Стаття 341.   Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину

1.    Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців — щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про свої право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

2.    У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

1.    Право власності на домашню бездоглядну тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні, за умови, що власника не виявлено, або він не заявив про своє право на тварину впродовж шести (стосується робочої або великої рогатої худоби) або двох (стосується інших тварин) місяців.

2.    Якщо зазначена особа відмовилась від набуття права власності на домашню бездоглядну тварину, остання переходить у власність відповідної територіальної громади.

Стаття 342.   Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди

1.    У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.

2.    Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду відповідно до статті 339 цього Кодексу.

1.    Особа, у якої домашня бездоглядна тварина знаходилась на утриманні та в користуванні до її передання власникові, має право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням твардни з урахуванням вигод, здобутих від користування твариною. Це правило підлягає застосуванню за аналогією у випадках, коли тварина передається у власність територіальної громади.

2.    Право на винагороду відповідно до ст. 339 ЦК має лише особа, що затримала бездоглядну тварину. Таке право прямо не надається іншій особі, яка утримувала та використовувала тварину.