Стаття 262.   Позовна давність у разі замін сторін у зобов'язанні

1.  Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

1. Ця стаття застосовується перш за все при переході прав за правочином на підставі закону, а також при переведенні боргу (ст. 512 — 521 ЦК). Однак у разі такої заміни сторони, яка веде до виникнення регресної вимоги (п. З, 4 ч. 1 ст. 512 ЦК), позовна дав­ність починається від моменту виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 ЦК).

2. При припиненні юридичної особи з правонаступництвом (ст. 107 ЦК) кредито­ри одержують право вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язання. Але, якщо кредитори не скористались цим правом, за загальним правилом, такі форми припинення юридичних осіб не тягнуть припинення зобов'язань. Тому в таких випад­ках має місце заміна сторони в зобов'язанні, яка не впливає на обчислення та перебіг
позовної давності.

Стаття 263.   Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за да­них умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, вста­новлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який ре­гулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, пере­біг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу по­зовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

1. При виникненні обставин, зазначених у ч. 1 ст. 263 ЦК, перебіг позовної дав­ності зупиняється. При звичайних обставинах позовна давність плине так, як і час. Але час не зупиняється ніколи, а перебіг позовної давності за встановлених обставин може зупинятись. У період зупинення позовної давності час іде, але він не зарахову­ється до позовної давності. До позовної давності зараховується час, який сплинув до
зупинення позовної давності, і строк після зупинення позовної давності.

2. Позовна давність зупиняється на період дії непереборної сили, тобто надзвичай­них або невідворотних за даних умов подій. Про визначення непереборної сили див. коментар до ст. 617 ЦК у другому томі цього видання. На період дії непереборної сили позовна давність зупиняється лише в тих випадках, коли непереборна сила пере­шкоджала вчиненню позову.

3. Підставою зупинення перебігу позовної давності є встановлена законодав­ством відстрочка виконання зобов'язань (мораторій). Уведення мораторію на за­доволення вимог кредиторів передбачено у зв'язку з порушенням провадження  у справі про банкрутство. Порушення провадження у справі про банкрутство само по собі не є тим юридичним фактом, який породжує права й обов'язки, які скла­дають зміст мораторію. Мораторій уводиться шляхом зазначення на це в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство. Частина 2 ст. 12 За­кону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» [134] встановлює лише право, а не обов'язок, господарського суду зазначити в ухвалі про порушення справи про банкрутство на введення мораторію. Але суд зобов'язаний використовувати надані йому права для належного здійснення пра­восуддя. Пункт 4 ст. 12 названого Закону визначає види вимог, на які мораторій не поширюється.

4. Чинне законодавство не передбачає зупинення дії законів або інших нормативно-правових актів, в тому числі в умовах надзвичайного та воєнного стану, крім актів Верховної Ради та Ради міністрів Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування (ст. 12 Закону «Про правовий режим воєнного стану» [153]; ст. 15 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану» [150]). Але передбачається об­меження прав і свобод людини в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції [1]), що у відповідних випадках перешкоджає зверненню з позовом про захист права.

5. Стаття 387 КТМ передбачає зупинення перебігу позовної давності на період з дня заявлення перевізнику претензії, що випливає із перевезення вантажу,  пасажирів і багажу, до одержання відповіді на претензію або до закінчення строку, встановле­ного для відповіді на претензію. Відповідно до ст. 392 КТМ перебіг позовної давності зупиняється з дня винесення диспашером постанови про наявність загальної аварії до дня одержання диспаші заінтересованою особою, якщо обчислення суми позову залежить від розрахунків у зв'язку із загальною аварією.

Стаття 264.   Переривання перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одно­го із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

1. Визнання боргу або іншого обов'язку перериває перебіг позовної давності у від­носинах з участю з однієї чи з обох сторін як фізичних, так і юридичних осіб. За аналогією з урахуванням ст. 167 — 169 ЦК це правило слід застосовувати до право­відносин з участю держави, Автономної Республіки Крим і територіальних громад. Визнання боргу чи іншого обов'язку перериває позовну давність незалежно від наміру, з яким боржник здійснив визнання. Боржник не може заперечувати факт переривання строку позовної давності, посилаючись на те, що він не мав на меті визнанням боргу досягти переривання позовної давності.

2. Якщо боржників за вимогою, що пред'явлена в суді, декілька, позовна давність переривається пред'явленням позову хоча б до одного із них (незалежно від того, боржники є зобов'язаними солідарно чи в частках). Разом з тим належить урахо­вувати, що ст. 71 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі [5] передбачає, що переривання відповідних обмежувальних (преклюзивних) строків має силу лише стосовно тієї особи, проти якої була здійснена дія, що перериває давність. Позовна давність за вимогою в цілому переривається також і тоді, коли позов пред'явлено лише в частині вимоги. Разом з тим, учинення позову за однією вимогою не може переривати позовну давність за іншими вимогами, що входять до змісту цього ж зобов'язання. Так, пред'явлення позову про сплату процентів за ко­ристування кредитом перериває позовну давність за цією вимогою, але не впливає на перебіг строків позовної давності за вимогами про повернення суми кредиту та про сплату пені. Пред'явлення позову про повернення орендованого майна не впли­ває на перебіг позовної давності за вимогами про сплату неустойки за прострочення повернення орендованого майна, про сплату орендної плати, про сплату пені за про­строчення сплати орендної плати.

3. З дня переривання позовна давність тієї ж тривалості починає перебіг заново. Час, що минув до переривання, до позовної давності не зараховується.

Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж щість місяців, вона подов­жується до шести місяців.

1. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК). Тому у відповідних випадках при зверненні до суду необхідно перевірити, чи не про­пустила особа при зверненні до суду позовну давність. Таке звернення на перебіг по­зовної давності не впливає. Але у випадках, передбачених ст. 229 ЦПК [44] і ст. 81 ГПК [31] позов залишається судом без розгляду. Це не позбавляє позивача права звернутись з тим же позовом повторно. Тут і виникає питання про те, чи впливає на перебіг позовної давності залишення позову без розгляду. Частина 1 ст. 265 ЦК дає відповідь на це запитання: залишення позову без розгляду ніяк на перебіг позов­ної давності не впливає.

2. Згідно з частиною третьою ст. 328 КПК при виправданні підсудного за відсут­ності в його діях складу злочину, цивільний позов у кримінальному процесі залиша­ється без розгляду. У цьому разі перебіг позовної давності, що почався відповідно до загального правила ч. 1 ст. 261 ЦК, не переривається, але зупиняється на період від пред'явлення позову в кримінальному процесі (ст. 28 КПК [27]) до набрання за­конної сили виправдувальним вироком.

Як і за загальним правилом ст. 263 ЦК, період зупинення в цьому випадку не зарахо­вується до позовної давності. На відміну від загальних правил ст. 263 ЦК, на випадок зупинення перебігу позовної давності в зв'язку із залишенням без розгляду цивільного позову, що заявлений в кримінальному процесі, ч. 2 ст. 265 ЦК надає позивачеві піль­говий шестимісячний строк на пред'явлення позову, якщо після зупинення перебігу позовної давності частина строку, що залишилась, є меншою, ніж шість місяців.

Стаття 266.   Застосування позовної давності до додаткових вимог

1. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна дав­ність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

1. У цивільному законодавстві України відсутні визначення понять основної та додаткової вимог. За таких умов логічним було б звернутися до доктринального ви­значення цих понять. Але належної одностайності серед вчених, що зверталися до ви­значення понять основної та додаткової вимог (зобов'язань), не існує. З урахуванням цього додатковими в контексті ст. 266 ЦК логічно було б визнавати такі вимоги, які
виходять за межі еквівалентного обміну між сторонами зобов'язання на визначених законодавством та договором умовах. У межах такого обміну знаходяться передача товару, виконання роботи, надання послуги, а також дії, спрямовані на виправлення неналежного виконання цих обов'язків (крім випадків відшкодування витрат креди­торові, який самостійно чи за свій рахунок виправив неналежне виконання). У ме­жах такого обміну знаходиться і сплата грошових сум за отримані товари, послуги, за виконані роботи (ціна товару, вартість послуг, робіт), зокрема, орендна плата, проценти за кредит, в тому числі і передбачені договором підвищені проценти, що сплачуються у разі прострочення повернення кредитної суми. Додаткові вимоги — це такі, що кваліфікуються як способи забезпечення виконання зобов'язання, як міри
відповідальності або способи захисту права, зокрема, вимоги про розірвання догово­ру. Додаткові вимоги виникають лише тоді, коли порушується нормальний розвиток цивільних правовідносин. Тому проценти, що оплачуються відповідно до кредитного договору чи за товарний кредит, не є такими, що складають зміст додаткових вимог. Але суми індексації чи проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК, склада­ють зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності.

2. Перебіг позовної давності за основною і додатковою вимогами зазвичай почи­нається з одного і того ж дня. Тому з дня закінчення позовної давності за основною вимогою закінчується і позовна давність за додатковою вимогою (якщо за відповідною вимогою не встановлено спеціальну позовну давність). Так, з дня закінчення вста­новленого строку виконання обов'язку передати індивідуально визначену річ креди­тор вправі пред'явити позов про виконання зобов'язання в натурі — про відібрання речі у боржника і передання її кредиторові (ст. 620 ЦК). З того ж дня починається перебіг і позовної давності за вимогою про стягнення неустойки за прострочення виконання вказаного зобов'язання. Проте в окремих випадках перебіг позовної давності за основною і додатковою вимогами починається у різні дні. Так, перебіг позовної давності за вимогою про прострочення виконання грошового зобов'язання починається з дня закінчення погодженого сторонами строку платежу. Перебіг по­зовної давності за вимогою про стягнення пені починається у кожен день, за який нараховується пеня. Отже, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої за останній день позовної давності за вимогою про стягнення за­боргованості, починається у цей же день. Але стягнути цю пеню не можна, тому що у той же день закінчується позовна давність за вимогою про стягнення основної за­боргованості, що тягне визнання такою, що минула, і позовної давності за вимогою про стягнення пені.