Печать
PDF

Розділ 16 ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТА В УКРАЇНІ

Posted in Конституционное право - Конституційне право України (Колісник, Барабаш)

Розділ 16 ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТА В УКРАЇНІ

 

§ 1. Правовий статус народного депутата України

Особливістю правового статусу народного депутата є те, що він одно­часно є членом загальнонаціонального представницького органу — Вер­ховної Ради України, отже, бере участь у здійсненні закріплених за парламентом повноважень, а також наділений самостійною компетен­цією для реалізації завдань представника Українського народу у Верхов­ній Раді. На зміст його правового статусу суттєво впливає характер мандата, яким наділяється депутат.

Депутатський мандат (лат. mandatum — наказ, доручення) за­свідчує легітимність повноважень депутата представницького ор­гану публічної влади та обумовлює характер відносин між депутатом і виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або віль­ним (загальнонаціональним). Вид депутатського мандата визначається передусім характером стосунків депутата з виборцями. У більшості демократичних країн депутатський мандат є вільним, відповідно до якого депутат вважається представником всієї нації (народу), а не лише виборців окремого округу. При цьому депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. Харак­терною ознакою імперативного мандата є відповідальність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати депутатові так звані накази виборців і навіть відкликати його у випадках, передбаче­них законом, а також періодична звітність депутата перед виборцями. У ФРН, Італії, Японії та деяких інших державах імперативний мандат законодавчо заборонено. Мандат народного депутата України з при­йняттям Конституції України 1996 року став вільним, оскільки депу­тата вже не можна відкликати чи зобов’язати виконувати накази ви­борців. Разом з тим після внесення 8 грудня 2004 р. змін до Консти­туції України мандат народного депутата набув окремих ознак імпе­ративного мандата, зокрема у зв’язку з наданням керівному органу відповідної політичної партії права в певних випадках достроково припинити повноваження народного депутата України (ст. 81 Кон­ституції України).

Народний депутат України — це представник Українського на­роду у Верховній Раді України, уповноважений ним виражати і захи­щати інтереси суспільства, здійснювати повноваження, пов ’язані з реалізацією парламентом законодавчої, установчої та контрольної функцій.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і про­живає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умис­ного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановле­ному законом порядку.

Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед парламентом України присягу. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії ново­обраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслід­ком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з момен­ту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням пов­новажень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені в таких випадках: 1) складення повноважень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) ви­знання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинен­ня його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; 5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;6)  невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції; 7) смерті.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постій­ній основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту (депу­татська діяльність) є його основною роботою на весь період повно­важень. Він не може бути членом Кабінету Міністрів України, керів­ником центрального органу виконавчої влади, мати інший представ­ницький мандат чи одночасно бути на державній службі, обіймати посаду міського, сільського, селищного голови. Статус депутата не­сумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди за винятком викладацької, на­укової роботи та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, орга­нізації, що має на меті одержання прибутку. Народний депутат, при­значений на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і по­вноваження якого не припинено, допускається до виконання обов’язків. За такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради Укра­їни заяви про складення повноважень народного депутата. Така ситу­ація виникає тоді, коли, наприклад, Верховна Рада України призначає народного депутата України на посаду міністра.

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського ман­дата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.

Правовий статус народного депутат України — це сукупність законодавчо встановлених прав і обов ’язків народного депутата та гарантій депутатської діяльності.

При здійсненні своїх повноважень народний депутат має керува­тися Конституцією та законами України, а також загальновизнаними нормами моралі.

Права народного депутата України. Депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розгляда­ються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має право:

1)   обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;

2)   обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

3) про­понувати питання для розгляду Верховною Радою України або її орга­нами;

4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді Укра­їни;

5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, голо­вуючому на засіданні;

7) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;

8) висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;

9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

10) порушу­вати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верхов­ної Ради України;

11) порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;

12) порушувати питання про перевірку діяль­ності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства Укра­їни, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

13) пе­редавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня за­сідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і заува­ження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у формі внесення до Верховної Ради України: 1) проекту закону, поста­нови; 2) проекту іншого акту парламенту; 3) пропозицій до законопро­екту; 4) поправок до законопроекту.

Народний депутат за погодженням з відповідною фракцією може бути обраний одночасно членом лише одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії.

Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звер­нутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до ке­рівників підприємств, установ та організацій, розташованих на тери­торії України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету парламенту, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міні­стрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, уста­нов і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься в письмо­вій формі. Направлення депутатського запиту не потребує прийняття рішення Верховною Радою України[1].

Керівники органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України в письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту в п’ятнадцятиденний строк з дня його одер­жання.

Народний депутат при пред’явленні посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також правом безперешкодного доступу на всі підприємства, в установи та організації, розташовані на терито­рії України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та ре­жиму секретності.

Депутат як представник державної влади в разі порушення прав і інтересів громадян та інших порушень законності має право на місці вимагати припинення порушення або звертатися з вимогою до відпо­відних органів і посадових осіб припинити такі порушення. Разом з тим народний депутат не має права звертатися до суддів стосовно конкретних судових справ, до органів прокуратури і прокурорів — з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах, до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудово- го слідства, — з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства в конкретних справах[2].

Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об’єднань громадян з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення — викладена в письмовій формі про­позиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників під­приємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, відне­сених до їх компетенції.

Народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих засобах масо­вої інформації, у прямому ефірі на радіо або в режимі прямого ефіру (до 10 хвилин на місяць) та в прямому ефірі або в режимі прямого ефіру на телебаченні (до 20 хвилин на місяць). Таке право реалізуєть­ся безкоштовно в тих ЗМІ, засновником чи співзасновником яких є органи державної влади, організації чи установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редак­ції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов’язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рід­ше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Обов’язки народного депутата України. Народний депутат зобов’язаний увійти до складу лише тієї депутатської фракції політич­ної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої його обрано. У разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політич­них партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішен­ням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Народний депутат України зобов’язаний: 1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

2)  додержуватися вимог Конституції та законів України, додержуватися присяги народного депутата України; 3) бути присутнім і особисто бра­ти участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; 5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, фракції, тим­часової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Укра­їни, до складу яких його обрано; 6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верхов­ної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дис­ципліни і норм депутатської етики; 8) представляти інтереси фракції в комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; 9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях та брати участь у їх роботі; додержуватися порядку та норм депутатської етики; виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; 10) завчасно повідом­ляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; 11) постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити на­селення; 12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації і на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік; 13) розглядати звернення виборців; 14) прово­дити особистий прийом громадян тощо.

Гарантії депутатської діяльності. Чинне законодавство передбачає систему гарантій, які покликані забезпечити ефективність діяльності на­родного депутата України. До них належать: неприпустимість свавільно­го обмеження депутатських повноважень, депутатська недоторканність (депутатський імунітет), створення належних умов для виконання депу­татських повноважень, забезпечення інформаційними матеріалами та юридичною допомогою, право на використання засобів масової інформа­ції й технічних засобів, право мати до тридцяти одного помічника- консультанта, забезпечення народних депутатів жилими приміщеннями, щомісячне відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень, право на першочергове поселення в готелі, право на безо­платний проїзд, звільнення від призову на військову службу або збори, державне страхування народного депутата, фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення, право народного депутата після закін­чення строку його повноважень на попередню роботу (посаду) тощо.

Народному депутату України гарантується депутатська недотор­канність на весь строк здійснення депутатських повноважень[3]. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримі­нальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального пересліду­вання, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. є винесення постанови про обвинувачення. Саме тому в разі наявності достатніх підстав стосовно народного депутата кримінальна справа може бути порушена, однак він не може бути за­триманий та заарештований, а також йому не може бути висунуто обвинувачення до отримання згоди парламенту на притягнення його до кримінальної відповідальності. Обшук, затримання народного де­путата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення та­ємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої корес­понденції та застосування інших заходів, що, відповідно до закону, обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише в разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одер­жати інформацію неможливо.

Разом з тим народний депутат України може бути без згоди Верхо­вної Ради України притягнений до адміністративної відповідальності, якщо можливі запобіжні заходи чи стягнення за вчинене правопору­шення не пов’язані із затриманням чи арештом народного депутата України[4].

Питання щодо доцільності збереження депутатської недоторкан­ності в такому вигляді залишається предметом дискусії серед політиків та науковців.

Депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічником- консультантом народного депутата може бути лише громадянин Укра­їни, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє дер­жавною мовою[5]. Він звільняється з попереднього місця роботи в по­рядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного де­путата строк. Депутат самостійно визначає кількість помічників- консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів; здійснює їх підбір, розподіляє обов’язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зарахо­вується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення про­центних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової вина­городи за вислугу років, процентної надбавки за вислугу років, ви­плату винагороди за підсумками роботи. У день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання народним депу­татам попереднього скликання Головою Верховної Ради України по­переднього скликання присвоюється перша категорія, перший ранг державного службовця.

Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робо­та (посада), а в разі неможливості він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України.

Народний депутат на території України має право безоплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внут­рішніх шляхах.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування в парламенті та його органах.

На пленарному засіданні парламенту народний депутат не пови­нен вживати образливих висловлювань, непристойних слів, заклика­ти до незаконних дій. У разі порушення промовцем цієї вимоги голо­вуючий на пленарному засіданні має попередити його про непри­пустимість таких висловлювань і закликів або припинити його ви­ступ, а в разі повторного порушення — позбавити права виступу на цьому пленарному засіданні. Народний депутат або представник депутатської фракції, на адресу яких були виголошені образливі сло­ва, може звернутися до головуючого на пленарному засіданні з ви­могою про надання слова для репліки. Головуючий на пленарному засіданні надає слово для репліки народному депутату або представ­нику депутатської фракції відразу після звернення або після завер­шення обговорення питання. Якщо народний депутат, депутатська фракція, на адресу яких були виголошені образливі слова, вважають, що конфлікт не вичерпано і порозуміння між народними депутатами не досягнуто, то вони письмово звертаються до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, який розглядає це питання на своєму засіданні. У таких випадках за висновком цього Комітету Верховна Рада без обговорен­ня може прийняти рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п’яти пленарних за­сідань). Це рішення доводиться до відома виборців через газету «Голос України».

Якщо під час пленарного засідання народний депутат вчинив дії, що містять ознаки злочину, обговорення питань зупиняється. Голову­ючий на пленарному засіданні має повідомити Верховну Раду про факт, що відбувся, і оголосити перерву в пленарному засіданні або закрити його і звернутися до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України з пропозицією розглянути це питання і внести пропозиції щодо вжиття відповідних заходів.