ВСТУП

Поновлення української державності 1991 року обумовило необ­хідність здійснення в Україні кардинальних демократичних перетво­рень, запровадження у вітчизняну державно-правову практику загаль­новизнаних надбань сучасної теорії конституціоналізму, до яких, на­самперед, належать: ідея рівноправності та вільного розвитку особи­стості; теорія природних прав людини; теорія правової держави; теорія поділу влади; теорія парламентаризму та деякі інші ідеї, концепції та теорії, які у своїй сукупності визначають сутність, зміст та спрямова­ність конституційно-правового регулювання й передусім стосовно політико-правової організації державної влади, правового статусу осо­би, формування найважливіших інститутів держави і суспільства.

Одночасно з реформуванням системи органів публічної влади, трансформацією принципів формування, організації та функціонуван­ня всіх державно-владних інституцій, а також зі становленням інсти­тутів громадянського суспільства і, насамперед, зміною засадничих підходів до визначення ролі й місця громадянина в системі взаємовід­носин «людина — суспільство — держава» відбувалося й формування конституційного права України як провідної галузі в системі націо­нального права.

Підручник підготовлений науковцями кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Яросла­ва Мудрого. При його підготовці був урахований досвід написання навчально-методичних праць на кафедрі, зокрема такої фундаментальної роботи, як «Конституційне право України» за редакцією професора Ю. М. Тодики та професора В. С. Журавського, і використання їх у на­вчальній практиці. Були враховані також головні положення Закону України про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року та новітні тенденції розвитку поточного конституційного законодавства.

У підручнику поряд із розглядом традиційних тем, присвячених теорії конституції, засадам конституційного ладу, конституційно- правовому статусу особи, основним формам безпосередньої демокра­тії, конституційній системі державних органів, територіальному устрою, конституційним засадам місцевого самоврядування, висвіт­люються також конституційно-правовий статус національних меншин, конституційні засади громадянського суспільства, конституційно- правовий статус політичних партій, громадських організацій, релігій­них організацій, засобів масової інформації, які зазвичай не знаходять відображення в інших підручниках із конституційного права України, однак, на думку авторського колективу, становлять його органічну частину. Такий підхід обумовлений, передусім, сприйняттям та розу­мінням Конституції України як Основного Закону не лише держави, а й громадянського суспільства, покликаним, з одного боку, обмежити всевладдя держави, а з другого — забезпечити сприятливі умови для всебічного розвитку людської особистості та розширення громадсько- політичної активності громадян.

Автори підручника виходили з того, що подальший поступ України як сучасної цивілізованої і демократичної держави пов’язаний із без­умовним визнанням та дотриманням усіма суб’єктами конституційно- правових відносин основоположних конституційних принципів і ефек­тивною реалізацією Конституції України в цілому, що є на сьогодні для міжнародного співтовариства одним із головних показників та крите­ріїв політичної зрілості українського суспільства, його здатності до адекватного сприйняття, усвідомлення й запровадження у вітчизняну державно-правову практику загальновизнаних демократичних свобод і цінностей. Саме тому в підручнику розкривається зміст головних конституційно-правових інститутів, що має сприяти розумінню їх демократичної сутності, переосмисленню їх характерних рис і особ­ливостей.