2. Інтерпретаційно-правові акти

Якщо офіційне тлумачення є, за сферою його дії, загальним (нормативним), воно завжди вира­жається в самостійному спеціальному (юридично­му) документі — інтерпретаційно-правовому акті. Якщо ж тлумачення є індивідуальним (казуаль­ним), тоді воно може включатися, «вписуватися» у відповідний правозастосовний акт, викладатись у його мотивувальній частині або ж фіксуватися в окремому документі (наприклад, у письмовій від­повіді компетентного органу на запит зацікавлено­го суб'єкта про те, як правильно слід розуміти за­кон стосовно конкретної життєвої ситуації).

Інтерпретаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правової норми) — це спосіб зовніш­нього прояву встановленого компетентними орга­нами формально-обов'язкового правила розуміння змісту юридичної норми.

Види інтерпретаційно-правових актів:

1) за «авторством» норми, яка є предметом тлу­мачення,— акти автентичного тлумачення; ак­ти делегованого (легального) тлумачення,

2) за суб'єктами тлумачення — акти тлу­мачення державних органів (органів державної влади, управління, суду, прокуратури та ін.); ак­ти тлумачення уповноважених органів гро­мадських об'єднань,

3) за сферою дії — нормативні (загальні), ка­зуальні (індивідуальні)',

4) за галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться,— акти тлумачення норм конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального права та ін.;

5) за структурним елементом норми, яка тлума­читься,— акти тлумачення гіпотези, акти тлу­мачення диспозиції, акти тлумачення санкції;

6) за формою зовнішнього виразу — письмові, усні (тільки казуальні);

7) за юридичною формою — постанови, роз'яс­нення, ухвали та ін.

Юридичні властивості інтерпретаційно-право­вих актів:

- формальна обов'язковість (загальна або інди­відуальна) для адресатів застосування і реалізації інтерпретованої норми;

- закріплення в таких актах правил розуміння норми (а не правил фізичної поведінки);

- можливість їх прийняття лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;

- наявність (поряд із властивими нормативно-правовим актам) спеціальних письмових форм їх виразу: роз'яснень, інструктивних листів та ін.;

- не тільки пряма їх дія в часі, а й, звичайно, зворотна дія.