Тема 12 Об'єктивне юридичне право у соціальній системі суспільства
Положення, викладені у даному розділі, продовжують розкривати місце і роль права у суспільному житті, виявляють різноманітні зв'язки, залежності права з деякими найзвичайнішими суспільними явищами, які його «оточують», дають можливість глибше зрозуміти сутність, призначення і дієвість об'єктивного юридичного права. А таке розуміння сприяє більш ефективному, обґрунтованому, успішному здійсненню будь-якої практичної діяльності, так чи інакше пов'язаної з правовим регулюванням суспільних відносин. Отже, знання зазначених положень, які мають бути складовою частиною світоглядних уявлень кожної людини, становлять теоретико-методологічний фундамент вироблення й використання вмінь та навичок практичної юридичної діяльності.
1. Деякі співвідношення
Будучи одним із неодмінних складників соціальне неоднорідного суспільства, об'єктивне юридичне право існує в оточенні інших різноманітних соціальних явищ, які так чи інакше, з одного боку, впливають на нього, а з другого — самі зазнають
його впливу. Тільки з'ясувавши зміст і напрямки таких «контактів», можна зрозуміти сутність об'єктивного юридичного права, його глибинні закономірності, його роль і можливості, «соціальні здібності» у суспільному житті.
Розглянемо деякі співвідношення. Співвідношення економіки і права:
- економіка (виробничі відносини) визначає право; цей вплив може бути як прямим, безпосереднім (наприклад, право держави розпоряджатися тими засобами виробництва, власником яких вона є), так і опосередкованим (наприклад, визначення державою розміру податків, встановлення правил технічної та екологічної безпеки, визначення мінімуму заробітної плати, терміну відпустки);
- економіка визначає право здебільшого не безпосередньо, а опосередковано, тобто через інші соціальні явища (соціальну, зокрема класову, структуру суспільства, політику, правосвідомість тощо);
- крім економіки, на право мають різний вплив також інші соціальні явища;
- право, у свою чергу, діє на економіку — має так званий зворотний вплив на неї. Співвідношення політики і права:
- право залежить від політики (насамперед політики домінуючої частини суспільства — групи, класу); право є формою прояву політики цієї частини суспільства;
- у праві виражена тільки та політика домінуючої частини суспільства, якої вона прагне і якій:
здатна надати загальної обов'язковості за допомогою держави;
- право — це серцевина, концентрований вираз політики домінуючої частини суспільства;
- політика в праві формується у вигляді формально визначених прав і обов'язків;
- політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки воно є засобом а) виразу, декларування політики, б) здійснення, реалізації політики, в) захисту, гарантування політики, г) переконання, пропаганди на користь певної політики.
2. Взаємозв'язок держави і права
Право (як юридичне явище) і держава виникають водночас, вони обопільне залежні. Зокрема, слід мати на увазі, що соціальні причини, внаслідок яких сформувалось об'єктивне юридичне право, є тими самими, що й причини, які спонукали до утворення держав (тому й немає потреби ще раз висвітлювати ці чинники стосовно такого права).
Право залежить від держави: у його виникненні, походженні; сталості й недоторканності;
здійсненні, впровадженні в життя; у розвитку, вдосконаленні і в авторитетності, нарешті престижі.
Держава залежить від права: у своїй організації, побудові, структурі; у вдосконаленні, розвитку;
у здійсненні її функцій; в авторитетності, престижі.
Коли йдеться про здійснення функцій держави, то розрізняють його правові й неправові форми. Правові форми виконання функцій держави — це такі її дії, які полягають у вчиненні (зокрема, у прийнятті, встановлені, виданні) правових (юридичних) актів.
Правовий (юридичний) акт — це формально-обов'язкове волевиявлення держави ( її органу або уповноваженого нею суб'єкта).
Види юридичних актів:
1) за юридичною, тобто владно-регулятивною природою,— правотворчі (нормативно-правові), правотлумачні (правороз'яснювальні, інтерпретаційні), правозастосовні (індивідуально-правові);
2) за способом, формою об'єктивації, зовнішнього прояву — письмові (документальні), усні (вербальні), конклюдентні (фізичні вчинки, діяння).
Залежно від різновиду найчастіше використовуваних державою юридичних актів розрізняють такі правові форми виконання Ті функцій:
- установча діяльність (утворення, реорганізація, Ліквідація органів та інших організацій держави);
- правотворча діяльність (встановлення або • санкціонування правових (юридичних) норм, тобто формально-обов'язкових правил поведінки загального характеру);
- правозастосовна діяльність (встановлення, на основі й відповідно до юридичних норм, індивідуальних формально-обов'язкових правил поведінки щодо тих суб'єктів, які мають здійснити ці норми);
- правоохоронна діяльність (застосування заходів примусу щодо тих осіб, які порушують приписи юридичних норм).
Неправові форми виконання функцій держави: матеріально-технічна діяльність (виробництво певних благ, надання послуг); організаційна діяльність (здійснюване неюридичними засобами, тобто без видання юридичних актів, встановлення зв'язків, взаємин між виконавцями закону, спрямування їхньої поведінки на виконання закону).