РОЗДІЛ 12 Слідчі дії - Страница 9

Posted in Уголовное процесуальное право - Ю.М. Грошевий Кримінальний процес

 

§ 9. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку

Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з кана­лів зв'язку можуть бути застосовані лише за наявності достатніх під­став вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції пі­дозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також в інформації, якою вони обміню­ються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо інши­ми способами одержати ці дані неможливо (ст. 31 Конституції України, ст. 187 КПК).

Сутність накладення арешту на кореспонденцію полягає в тому, що установи зв'язку на підставі судового рішення затримують поштово-телеграфні відправлення, негайно повідомляючи про це слідчого, без дозволу якого вказані відправлення не можуть бути доставлені адре­сату.

Сутність зняття інформації з каналів зв'язку полягає в тому, що орган, який її здійснює, на підставі судового рішення проводить запис певної інформації, якою обмінюються обвинувачений (підозрюваний) з іншими особами, або інші особи з підозрюваним (обвинуваченим), або підозрювані (обвинувачені) між собою, і повідомляє про це слід­чого, який її досліджує.

З метою запобігання злочину арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано до порушення кримінальної справи.

До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать: прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, бандеролі всіх видів (прості, цінні, рекомендовані), по­силки, поштові контейнери, перекази, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, телеграми, прямі поштові контейнери, радіо­грами тощо. Тобто перелік кореспонденції, на яку може бути накладе­но арешт, слід визначати не лише виходячи із ст. 187 КПК, але й вра­ховуючи положення ст. 1 Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2759-ІІІ «Про поштовий зв'язок»1.

До видів каналів зв'язку, з яких може бути знята інформація, на­лежать технічні канали зв'язку: телефони, мобільні засоби телефонно­го, електронного чи радіозв'язку, комп'ютерна мережа зв'язку тощо. При вирішенні питання про зняття інформації з каналів зв'язку слід враховувати положення ст. 1 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-ІV «Про телекомунікації»2, якою визначені деякі терміни, що можуть мати важливе значення для винесення вмотивованої постано­ви та законного і обґрунтованого проведення слідчої дії: Інтернет, інформаційна система загального доступу, інформація, канал електро­зв'язку та ін.

Юридичною підставою для накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку є вмотивована постанова голови апеляційного суду чи його заступника (ч. 5 ст. 141, ч. 4 ст. 187 КПК).

Чинний КПК не передбачає процедуру судового розгляду подання слідчого про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформа­ції з каналів зв'язку. Роз'яснення з цього приводу надав Верховний Суд України в постанові від 28 березня 2008 року № 21.

За наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 187 КПК, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеля­ційного суду за місцем провадження досудового слідства про накла­дення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку про­курора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постано­ва судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (частини 4, 5 ст. 187 КПК).

Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відпо­відної установи, який повинен затримувати кореспонденцію або зні­мати інформацію з каналів зв'язку і протягом доби повідомляти про це слідчого.

Накладення арешту на кореспонденцію, її огляд і виїмка — це три самостійні, але взаємозв'язані слідчі дії. Накладення арешту на корес­понденцію не завжди викликає необхідність її виїмки. Огляд кореспон­денції, який проводиться після арешту, може привести слідчого до висновку про те, що в проведенні виїмки немає необхідності. Взає­мозв'язок цих слідчих дій полягає в тому, що виїмка не може бути здійснена без огляду кореспонденції, який неможливий без її арешту.

Огляд кореспонденції проводиться на підставі ст. 1871 КПК з до­триманням таких вимог: 1) за рішенням суду; 2) в установі зв'язку; 3) з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхід­ності — і з участю спеціаліста.

У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове зна­чення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або об­межується зняттям копій з відповідних відправлень. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. Виїмка кореспонденції, на яку накладено арешт, проводиться за вмотивованою постановою слідчого, в порядку, перед­баченому частинами 2, 3 ст. 1871 КПК.

Зняття інформації з каналів зв'язку полягає у застосуванні технічно­го обладнання, яке дає змогу прослуховувати, фіксувати та відтворюва­ти інформацію, що передавалася цим каналом зв'язку. Така інформація може включати дані як про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, так і щодо змісту інформації, яка була передана каналом зв'язку. Під контролем за телефонними розмовами слід розуміти не лише їх прослу-ховування і фіксування, але й одержання інформації про телефонні роз­мови, які відбулися, щодо абонентів розмов, часу і тривалості розмов.

Прослуховування телефонних та інших переговорів можливе також і за письмовою заявою або письмовою згодою осіб, взятих під захист (ч. 4 ст. 141 КПК). З такою заявою ці особи можуть звернутися до слід­чого у разі наявності загрози вчинення насильства або інших проти­правних дій щодо них. Контроль і запис переговорів щодо цих осіб застосовуються в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 521 КПК як заходи безпеки.

Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, є складовою час­тиною цієї слідчої дії. У необхідних випадках таке дослідження прово­диться з участю спеціаліста. Слідчий прослуховуєчи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. По­ряд із загальними правилами складання протоколів слідчих дій (ст. 85 КПК) до протоколу дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, пред'являються і спеціальні вимоги. У ньому при виявленні в інформа­ції даних, що мають доказове значення, дослівно відтворюється відпо­відна частина запису, яка на думку слідчого має відношення до даної кримінальної справи. Після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується, а зняття ін­формації з каналів зв'язку припиняється постановою судді після за­кінчення строку, встановленого для виконання цих слідчих дій. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому ст. 255 КПК.

За порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграф­ної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 163 КК України.