§ 2. Поняття та зміст судових витрат

Відповідно до ст. 92 КПК свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду.

За переліченими особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом.

Якщо виконання зазначеними особами їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, то їм також відшкодовуються такі витрати: вартість про­їзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.

Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується ви­нагорода за відрив їх від занять. Сума винагороди за відрив від зви­чайних занять визначається з урахуванням характеру їх занять у межах від 20 до 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на ви­нагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить у їх обов'язок по службі.

Так, розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Науково-дослідні установи судової експертизи Мін'юсту проводять судову експертизу з кримінальних справ за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведен­ня судових експертиз.

Вартість проведення експертиз, що призначаються за криміналь­ними справами, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду, визна­чається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Мін'юсту, яка зале­жить від складності експертизи і становить: 1) при проведенні простої експертизи — 31,3 грн/год; 2) при проведенні експертизи середньої складності — 39,1 грн/год; 3) при проведенні експертизи особливої складності — 47 грн/год.

У разі виклику працівника науково-дослідної установи судової експертизи Мін'юсту органами дізнання, досудового слідства чи суду для виконання функцій, передбачених статтями 128¹ і 270¹ КПК, за­робітна плата за час виконання зазначених функцій і витрати на від­рядження відшкодовуються за рахунок Державного бюджету в межах коштів, передбачених на проведення судових експертиз.

Перелік державних платних послуг, які надаються науково-до­слідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, за­тверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1999 року № 1432.

Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди:

-   за письмові переклади — від 10 до 15 відсотків неоподатковува­них мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис.
друкованих (рукописних) знаків);

-   за усні переклади — від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також зі стародавніх мов, так само як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

Правила відшкодування витрат та їх розміри деталізуються у По­станові Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів».

Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, перед­бачених Постановою Кабінету Міністрів від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Цим підзаконним нормативним актом встановлюються такі гра­ничні норми добових витрат:

а) у разі, коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах Укра­їни — 30 грн;

б) у разі, коли до рахунків вартості проживання у готелях включа­ються витрати на: одноразове харчування, для відряджень у межах
України — 24 грн; дворазове харчування, для відряджень у межах України — 18 грн; триразове харчування, для відряджень у межах
України — 12 грн.

За наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати:

-   на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження;

-   на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату варто­сті проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

-   на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсо­тків вартості місця за добу;

-  на користування постільними речами в поїздах.

Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військо­вослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду як свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовуються.

Відповідно до п. 13 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цін­ностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13 травня 2004 року витрати, пов'язані із зберіганням речових до­казів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіган­ні якого перебуває вилучене майно. У випадках, коли майно переда­ється на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

У кримінальних справах зазначені виплати провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. З цих же коштів виплачується винагорода переклада­чеві.

Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і за про­ведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для ви­значення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм та час, затрачений нею у зв'язку з явкою за викликом і на вико­нання даного їй завдання).

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані відповідно до ст. 53 КПК України роз'яснити особам, які викликаються ними як свідок, потерпілий, законний представник по­терпілого, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, їх право на від­шкодування витрат по явці, а тим із них, хто не є працівниками або службовцями, і право на винагороду.

У разі визнання особи винуватою у вчиненні злочину на неї може бути покладений судом обов'язок відшкодувати зазначені витрати, крім сум, що видані або мають бути видані перекладачам.

Якщо засуджений фінансово неспроможний виплатити покладені на нього витрати, то вони приймаються на рахунок держави. У цьому разі суд повинен у вироку навести мотиви прийняття такого рішення.

Виходячи з викладеного, судові витрати у кримінальному судо­чинстві — це передбачені законом або підзаконним нормативним актом затрати, пов'язані із здійсненням провадження у кримінальній справі, які відшкодовуються державою певним суб'єктам кримінального про­цесу і підлягають стягненню (крім сум, що видані або мають бути видані перекладачам) з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, чи, в окремих випадках, відносяться на рахунок держави.

Таким чином, у судові витрати включаються: а) винагороди, які виплачуються свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекла­дачам і понятим за відрив від звичайних занять у зв'язку з викликом, якщо вони не є працівниками підприємств, установ чи організацій; б) витрати, пов'язані з викликом до органів досудового розслідування або суду, якщо зазначені особи проживають в іншому населеному пункті; в) вартість експертизи, якщо вона проводилась експертами науково-дослідних установ судової експертизи не за рахунок коштів з Державного бюджету, а за рахунок коштів замовника; г) винагороди експертам, спеціалістам і перекладачам, якщо вони виконували свої обов'язки не в порядку службового завдання; ґ) кошти, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів; д) витрати органів досудового розслідування та суду, які безпосередньо пов'язані зі збиранням та дослідженням доказів винуватості особи, зокрема вартість речей, зіпсованих чи знищених при відтворенні обстановки і обставин події, проведенні експертизи, витрати, що відшкодовуються особам (крім обвинуваченого), які пред'являлись для впізнання, опла­та робіт по ексгумації трупа, е) витрати, пов'язані з перевезенням учасників процесу до місця проведення слідчих чи судових дій, якщо для цього використовувався не службовий транспорт, є) витрати на поштові і телеграфні послуги, вручення повісток та повідомлень та інші витрати.

До судових витрат не включаються: а) середній заробіток за місцем роботи, який зберігається за свідком, потерпілим, перекладачем, екс­пертом, спеціалістом і понятим за весь час, витрачений ними у зв'язку з явкою за викликом органів досудового розслідування, прокуратури і суду; б) суми, які виплачуються експерту, спеціалісту і перекладачеві за виконання ними обов'язків в органах досудового розслідування і суді в порядку службового завдання; в) витрати на оплату праці пра­цівників правоохоронних органів та суду, а також витрати на відря­дження та розшук обвинуваченого.

Відповідно до п. 4 ст. 224 КПК України обов'язковим додатком до обвинувального висновку є довідка про судові витрати у справі. Пи­тання про судові витрати повинно вирішуватися при закритті кримі­нальної справи з нереабілітуючих підстав або в обвинувальному ви­року суду.

Судові витрати підлягають стягненню в дохід держави лише з осіб, щодо яких постановлений обвинувальний вирок (навіть тоді, коли під­судний визнаний винним, але звільнений від покарання). Винятки з цього правила становлять два випадки. Перший з них пов'язаний із закриттям справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 КПК. У цьому разі суд може покласти судові витрати на одного із цих суб'єктів процесу або на обох. Другий — у справах про злочини, що вчинені неповно­літніми особами, судові витрати можуть бути покладені на батьків або осіб, які відповідальні за виховання неповнолітніх.

Судові витрати у справах, по яких визнано винуватими кількох підсудних, стягуються з кожного окремо з урахуванням ступеня вини і майнового стану засуджених, а не солідарно.

При виправданні підсудного по одній чи кількох статтях пред'­явленого обвинувачення або при виключенні одного чи кількох епізо­дів судові витрати в цій частині також приймаються на рахунок дер­жави.

Стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потер­пілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим.

Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням провадиться за рахунок держави в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть майнову відпові­дальність за його дії, може бути покладено на них.

Механізм оплати праці адвокатів з надання правової допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором чи судом, від оплати правової допомоги у зв'язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у процесі дізнання, досудового слідства чи в судових засіданнях, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821, яка затвердила Порядок опла­ти праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримі­нальних справах за рахунок держави.

Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допо­моги громадянам у кримінальних справах у таких випадках є постано­ва особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі.

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об'єднання (адвоката).

Оплата праці адвокатів здійснюється за рахунок Державного бю­джету в розмірі 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката при провадженні дізнання, досудового слідства чи розгляді кримінальної справи судом.

У разі, коли адвокат надавав правову допомогу підозрюваному, об­винуваченому чи підсудному під час провадження дізнання, досудово­го слідства чи розгляду кримінальної справи судом за призначенням, то при визнанні громадянина винуватим у вчиненні злочину і за від­сутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомогу відшкодування витрат покладається на засудженого.

Контроль за виконанням вироку суду в частині стягнення з вину­ватої особи витрат на оплату праці адвоката здійснюється в установ­леному законодавством порядку.

Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокат­ському об'єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастополь­ським міськими управліннями юстиції протягом 10 днів після одер­жання від них документів, передбачених у Порядку оплати праці ад­вокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави.

Питання для самоконтролю

1.         Розкрийте поняття процесуальних строків. Вкажіть їх роль у виконанні завдань кримінального судочинства.

2.         Класифікуйте процесуальні строки за юридичною природою, залежно від їх часового прояву та функціонального призна­чення.

3.         Назвіть правила обчислення процесуальних строків. Оха­рактеризуйте порядок продовження та поновлення процесу­альних строків.

4.         Розкрийте поняття та структуру судових витрат у криміналь­ному процесі.

5.         Вкажіть затрати, які не належать до судових витрат.

6.         Назвіть суб'єктів кримінального процесу, які мають право на відшкодування витрат по явці за викликом в органи ді­знання, досудового слідства, прокуратури і до суду.

7.         Назвіть суб'єктів кримінального процесу, які мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить у їх обов'язок по службі.

8.         Охарактеризуйте порядок виплати винагороди за виконання суб'єктами процесу своїх обов'язків та відшкодування витрат по їх явці до органів досудового розслідування та суду.

9.         Назвіть осіб, на яких може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.

10.       Охарактеризуйте порядок оплати праці захисника у разі його участі у справі за призначенням.