ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 1 Основні положення кримінально-процесуальної теорії - Страница 4

Posted in Уголовное процесуальное право - Ю.М. Грошевий Кримінальний процес

 

§ 4. Кримінально-процесуальні функції

Конституція України визначає правовий зміст кримінально-про­цесуальних функцій. Загальні завдання кримінального судочинства, сформульовані у ст. 2 КПК, не виключають, а навпаки, передбачають різні форми і методи їх реалізації відповідно судом, прокурором, слід­чим і органом дізнання. Кожний з них має притаманну саме йому спрямованість у вирішенні цих завдань. У свою чергу, учасники про­цесу (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та ін.) мають свою спрямованість у діяльності, яку вони здійснюють і яка обумовлена характером їх інтересів у справі. Із спрямованістю тих чи інших видів процесуальної діяльності і пов'язано поняття кримінально-про­цесуальних функцій.

У теорії відсутня єдина думка про поняття кримінально-про­цесуальної функції. Для характеристики процесуальних функцій іс­тотно важливим є те, що вони закріплені у законі як певні види, на­прями процесуальної діяльності; виділяються з усієї процесуальної діяльності як основні, оскільки кожна з них безпосередньо пов'язана з реалізацією завдань кримінального судочинства; здійснюються суб'єктами, які уповноважені на провадження у справі або мають у ній процесуальний інтерес.

Отже, кримінально-процесуальні функції — це виражені у законі основні напрямки процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб'єктами, уповнова­женими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі для захисту своїх прав та законних інтересів.

З урахуванням такого розуміння суті процесуальних функцій до їх числа в юридичній літературі найчастіше відносять як головні три функ­ції: обвинувачення, захисту і вирішення справи (правосуддя). Основними їх справедливо називають, тому що вони завжди, обов'язково виявляють­ся в центральній стадії процесу, і розрізнення цих функцій визначає зма­гальну побудову судового розгляду. Природно, що це ставить їх на осо­бливе місце у загальній системі кримінально-процесуальних функцій.

До кола кримінально-процесуальних функцій, окрім основних, відносять і розслідування кримінальної справи, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах (прокурорський нагляд), підтримання цивіль­ного позову, заперечення проти цивільного позову.

Детальну характеристику кожної з названих процесуальних функ­цій та суб'єктів, що їх здійснюють, буде подано у наступних розділах. Тут же зазначимо лише деякі положення, що мають значення для пра­вильного розуміння питання, що розглядається.

Перш за все, названі кримінально-процесуальні функції здійсню­ються не ізольовано одна від одної, вони тісно пов'язані між собою, перебувають у певному співвідношенні й у сукупності забезпечують виконання завдань кримінального процесу. Йдеться, отже, про систему процесуальних функцій, яка має певні особливості. У ній є функції, що сполучаються, розвиваються і доповнюють одна одну, і тому один суб'єкт може реалізувати декілька процесуальних функцій; однак іс­нують і функції несумісні, які один і той самий суб'єкт виконати не може. Так, здійснення прокурором функції нагляду за законністю в досудових стадіях процесу не лише не виключає, але, навпаки, перед­бачає здійснення ним функції обвинувачення у суді. У ході реалізації слідчим функції розслідування справи, коли ним встановлено особу, яка вчинила злочин, він притягує її як обвинуваченого, формулює і пред'являє їй відповідне обвинувачення, а значить, і реалізує з цього моменту і функцію обвинувачення. У вказаних випадках ідеться про сумісні процесуальні функції. Коли ж мова йде про функції обвинува­чення, захисту і правосуддя, то вони суворо розрізняються, і тому суб'єкти, що здійснюють обвинувачення (так само як і захист), не можуть здійснювати правосуддя; той, хто обвинувачує, не може бути суддею. Інша особливість цієї системи полягає в тому, що в ній є функ­ції, які можна назвати «парними», оскільки вони необхідно передба­чають одна одну й у реальній дійсності одна без другої не існують. До таких функцій належать: обвинувачення — захист, а також підтриман­ня цивільного позову — заперечення проти цивільного позову.

Нарешті, ще одна особливість системи процесуальних функцій: обвинувачення, за загальним правилом, передує появі функцій захи­сту та правосуддя й обумовлює їх виникнення. Сформульоване і пред'явлене обвинувачення викликає до життя функцію захисту, спря­мовану на його спростування, доказування невинуватості або меншої винуватості обвинуваченого. Твердження про винність особи, яке мі­ститься у постанові про притягнення як обвинуваченого, є правовою підставою для здійснення інших функцій — підтримання цивільного позову та заперечення проти позову.

Функція правосуддя здійснюється не інакше як на підставі сфор­мульованого і вже пред'явленого обвинувачення. Здійснення її означає правильне, згідно із законом і обставинами справи, вирішення основ­ного питання — про винність чи невинуватість підсудного і про за­стосування до винного справедливого покарання. Однак висновок про винність підсудного у вчиненні злочину не означає, що суд є суб'єктом обвинувачення. Суд — орган судової влади, який здійснює правосуддя.

Твердження про винність підсудного є підсумком діяльності суду. Воно одержує свій вираз у вироку — найважливішому акті правосуддя. Згідно зі ст. 55 Конституції України суд у визначених законом випадках виконує і функцію контролю за правомірністю постанов органів до-судового розслідування, які обмежують основоположні права та сво­боди громадян, що беруть участь у кримінальному судочинстві (напри­клад, оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи і в інших випадках, передбачених статтями 2361, 23 67 КПК).

Наявність процесуальних функцій у кримінальному процесі, здій­снення їх різними органами й особами на справді демократичних за­садах забезпечує виконання завдань кримінального судочинства у кожній кримінальній справі, дійсний захист прав і законних інтересів громадян.