Глава 15 Система макроекономіки. Основні результати і показники макроекономіки - § 3. Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

§ 3. Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення

Національне багатство (НБ) — це сукупність вироблених і на­громаджених суспільством матеріальних та духовних благ, а також природний потенціал країни, набуті протягом усього її існування. НБ характеризує стан економічного потенціалу країни, її можливість динамічно розвиватися в майбутньому, а також свідчить про ефектив­ність діяльності національної економіки і суспільства певної країни та всієї світової економіки. Тому національне багатство розраховують відносно країни, груп країн або всього світу.

Національне багатство як поняття економічної теорії необхідно визначати в натурально-речовій та вартісній формах на певну дату.

Національне багатство містить такі складові.

1. Речове багатство — основний та оборотний капітал суспільства, а також капітал обігу.

Основний капітал — засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал — предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До ка­піталу обігу належать готова продукція та страхові внески.

Структуру речового багатства становлять усі матеріальні блага со­ціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об’єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою накопичену працю суспільства, вираже­ну в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних перетворень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.

2. Людське багатство — кількість населення країни, у тому числі працездатного, його якість (питома вага осіб з вищою освітою, вчених тощо).

3.  Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінно­сті у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також всі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагрома­джений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюд­ському знанні.

4. Природне багатство — пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Багато­манітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і, по суті, — потенційним багатством нації. Природа є матеріальною передумовою виробництва та природним середовищем життєдіяльно­сті нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується внаслідок антропогенного впливу. Тому існує проблема збереження та жорсткої економії елементів природного багатства.

Українські економісти-вчені з Інституту економіки і прогнозування під керівництвом академіка АН України В. М. Гейця і професора, док­тора економічних наук А. А. Гриценка провели глибокі дослідження національного багатства як поняття і показника макроекономічного розвитку. Вони виявили, що зараз при розрахунках НБ використову­ються різні методики, які відповідають різним тлумаченням його сут­ності та структури.

Так, система національних рахунків розглядає НБ як сукупність ресурсів країни, що визначають умови відтворення і накопичення то­варів і послуг, а також підвищення якості і тривалості життя людей. При цьому підході структура НБ складається з нефінансових активів (наприклад, основні фонди, запаси матеріальних коштів і невироблені активи) і фінансових активів і пасивів (готівкова валюта, монетарне золото, депозити, кредити та ін).

Спеціалісти Світового Банку пропонують відносити до структур­них елементів НБ природний, вироблений (активи), людський (людські ресурси) і соціальний капітали. Вони розрахували розмір національ­ного багатства в цілому і на душу населення більш ніж 100 країн світу, серед яких перші п’ять місць посіли: США (550 трлн дол., або 90 тис. дол. на душу населення), Швейцарія, Канада, Японія та Норвегія.

Російські дослідники вирізняють такі елементи структури НБ: основний і оборотний капітал; матеріальні невироблені активи; до­машнє майно; нематеріальні активи (вироблені і невироблені). Їхня оцінка розмірів НБ така: Росії — 28,7 трлн дол. США; України — 4,5 трлн дол.; Білорусії — 1,8 трлн дол.

Українські дослідники Ради по вивченню продуктивних сил Укра­їни НАНУ величину і структуру НБ трактують як сукупність природ­них ресурсів, матеріально-речового потенціалу виробничої й неви­робничої сфери, трудових ресурсів, демографічного, інформаційного, освітнього, інтелектуального потенціалів.

Дослідники Інституту економіки і прогнозування НАН України розглядають НБ як показник економічного потенціалу капіталізації економіки і включають до його складу також фінансовий капітал, який буде витрачений на придбання предметів та засобів виробництва, та резервні активи (монетарне золото, кредити, страхові резерви, активи в іноземній валюті, готівкові кошти, депозити, цінні папери).

У цілому національне багатство України в 2005 році оцінено у 9,5 трлн грн, або 1,9 трлн дол. США, питома вага структурних еле­ментів склала відповідно: речовий капітал — 7,7 %; людський капі­тал — 48,9 %; природний капітал — 36,6 %; фінансовий капітал — 4,5 %; резервні активи — 1,4 %; майно домогосподарств — 0,9 %.

Для ефективного функціонування національної економіки слід сформувати оптимальний взаємозв’язок між усіма елементами струк­тури національного багатства. Необхідно розробити і запровадити до відтворювального процесу найбільш раціональну структуру викорис­тання елементів НБ. Причому треба мати на увазі, що для країн із перехідною економікою, які перебувають ще на індустріальному етапі розвитку, актуальним є подальше зростання матеріально-речових еле­ментів багатства (основного капіталу) із збереженням відповідного людського (інтелектуального) капіталу і зростанням якості життя на­селення. Для розвинутих країн із постіндустріальним типом економіч­ного розвитку важливе подальше нарощування питомої ваги інтелек­туального капіталу, умов для збереження навколишнього середовища, підвищення якості життя населення, вільного часу, становлення і роз­витку інформаційного, громадянського суспільства.

Також джерелами збільшення національного багатства країни тра­диційно залишаються: шляхи зростання ВНП, ВВП, НД; впроваджен­ня системи науково-технічних досягнень у всі сфери життєдіяльності людини; панування інноваційних методів виробництва товарів і послуг; раціональна політика держави по скороченню тіньової економіки, не- контрольованої міграції капіталів за межі країни; підвищення плато­спроможності населення і впровадження системного підходу до по­дальшої соціалізації економіки і суспільства; перехід до якісного, ефективного національного господарства. Таким чином можна збіль­шити національне багатство країни і кожного її громадянина.