Глава 1 Економічна теорія як наука
Глава 1 Економічна теорія як наука
§ 1. Економіка як об’єкт дослідження економічних наук
Економіка є найважливішою сферою життєдіяльності суспільства і кожного окремого індивіда. Без економіки існування людського суспільства було б неможливе. Кожна людина, починаючи з дитинства, щодня стикається з різними економічними явищами. Це купівля товарів, отримання зарплати чи стипендії, користування грошима, одержання кредиту тощо. Такі економічні явища, як інфляція, податки, кризи, безробіття, впливають на умови існування кожної людини. Крім того, існування багатьох видів злочинності теж безпосередньо пов’язане з економікою. І тому, хоч би чим займалася людина, їй не може бути байдужим стан економіки.
Що ж таке економіка? У перекладі з грецької «економіка» (а цей термін започаткував філософ Ксенофонт) означає ведення господарства («ойкос») згідно з визначеним порядком або законом («номос»). У сучасному розумінні термін «економіка» має різні трактування.
Перший аспект розглядає економіку як об’єктивну сферу господарської діяльності, де створюються необхідні для людей блага (продукти, послуги). У такому розумінні економіка — це господарська система, в якій людина як розумна істота здійснює усвідомлену діяльність з метою добування життєво необхідних для неї благ. Економіка з’являється тоді, коли інстинктивні дії людей щодо споживання готових дарів природи доповнюються доцільною трудовою діяльністю. Людина як істота біологічна споживає природні блага. Цим вона практично не відрізняється від тварин. Але людина здатна споживати природу шляхом її зміни чи переробки. Цей процес збігається з появою соціальних зв’язків між людьми. Тим самим людина стає не тільки біологічним, але й соціальним індивідом. Такий вид діяльності вже має економічний характер.
Економіка як об’єктивна реальність передбачає взаємозв’язки людини, природи та матеріально-речових благ.
Людина — це мета економіки і одночасно її головна дійова особа. Вона виконує різні ролі. Людина-виробник безпосередньо бере участь у створенні, виробництві товарів і послуг. Людина-споживач використовує те, що вироблено. Людина-організатор (керівник) упорядковує та узгоджує взаємодії між людьми та способи їх впливу на виробничі фактори.
Другий елемент економіки — природа (земля, корисні копалини, флора, фауна, тепло, світло та ін.) являє собою незалежне від людей зовнішнє фізичне середовище, з якого вони видобувають необхідні їм ресурси. Крім того, природа — це частина життєзабезпечення людей, в якій вони розміщують всі свої умови існування.
До економіки входять також ті частини природи, які оброблені людьми. Усе, що зроблено людиною і виникло внаслідок людської праці, може бути названо антропогенною природою, тобто такою, що створена людиною. До неї належать матеріально-речові блага — засоби виробництва та предмети споживання.
Економіку можна розглядати як організацію господарювання, що має певну структуру і характеризує стан господарського життя. У цьому аспекті економіка включає:
1) сукупність галузей людської діяльності. Галузь — це виокремлений вид господарської діяльності з особливим характером ресурсів, технологій, робочої сили та продукту, що випускається.
Серед галузей економіки України вирізняють: промисловість; сільське господарство; транспорт; зв’язок; будівництво; торгівлю і громадське харчування; матеріально-технічне забезпечення і збут; житлово- комунальне господарство; побутове обслуговування населення; освіту, науку і наукове обслуговування та ін.;
2) сукупність сфер господарської діяльності, а саме:
сферу виробництва — створення матеріально-речових благ, що задовольняють людські потреби;
сферу послуг — діяльність людей, результати якої не набувають речової форми (банківські, освітні, транспортні, інформаційні послуги, консультування тощо);
сферу створення нематеріальних благ — розробку продуктів інтелектуальної власності (винаходи, товарні марки, фірмові найменування); набуття прав користування окремими ресурсами; завоювання репутації, ділового іміджу фірми;
3) сукупність двох секторів — державного і недержавного (приватного);
4) сукупність регіональних господарств (економік). У зв’язку з тим, що господарства розміщені на певних територіях, існує національна, регіональна та світова економіка.
Якщо перший аспект дає змогу розглянути економіку як об’єктивну дійсність, то в другому — економіка постає як наука, що має складну структуру. Основу економічної науки становлять загальні теорії, що вивчають фундаментальні економічні явища (економічна теорія, соціальна економіка, інституціональна економіка), історичні закономірності розвитку об’єктивних процесів (історія господарства та економічна історія) та наукової думки (історія економічних вчень), особливості функціонування економічних явищ на різних рівнях (економіка та управління підприємствами; регіональна економіка; економіка та управління світовим господарством; міжнародні економічні відносини). Функціональні економічні науки (фінанси; грошовий обіг; кредит; економічна статистика, демографія, економіка праці, економічна кібернетика) досліджують ті конкретні процеси, що пронизують усі сфери економічного життя. Галузеві економічні науки вивчають специфічні умови функціонування окремих галузей. Це, наприклад, — економіка промисловості; економіка транспорту і зв’язку; економіка сільського господарства; економіка будівництва; економіка послуг; економіка ЖКГ та ін.
Крім того, в суспільній науці активно здійснюється інтегрування різних сфер знання, що приводить до появи нових наукових напрямів дослідження, таких як економічна соціологія, економічна психологія, філософія господарювання, правова економіка і т. ін.
Отже, економіка є об’єктом пізнання багатьох наук, кожна з яких обирає свій предмет для аналізу та дослідження, тобто коло тих явищ, процесів і законів, що характеризуються специфічними рисами і оформлюються в певну систему знань. Економічна теорія в системі економічних наук посідає центральне місце.