Печать
PDF

Глава 1 Економічна теорія як наука

Posted in Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Глава 1 Економічна теорія як наука

 

§ 1. Економіка як об’єкт дослідження економічних наук

Економіка є найважливішою сферою життєдіяльності суспільства і кожного окремого індивіда. Без економіки існування людського су­спільства було б неможливе. Кожна людина, починаючи з дитинства, щодня стикається з різними економічними явищами. Це купівля това­рів, отримання зарплати чи стипендії, користування грошима, одер­жання кредиту тощо. Такі економічні явища, як інфляція, податки, кризи, безробіття, впливають на умови існування кожної людини. Крім того, існування багатьох видів злочинності теж безпосередньо пов’язане з економікою. І тому, хоч би чим займалася людина, їй не може бути байдужим стан економіки.

Що ж таке економіка? У перекладі з грецької «економіка» (а цей термін започаткував філософ Ксенофонт) означає ведення господарства («ойкос») згідно з визначеним порядком або законом («номос»). У сучасному розумінні термін «економіка» має різні трактування.

Перший аспект розглядає економіку як об’єктивну сферу госпо­дарської діяльності, де створюються необхідні для людей блага (про­дукти, послуги). У такому розумінні економіка — це господарська система, в якій людина як розумна істота здійснює усвідомлену діяль­ність з метою добування життєво необхідних для неї благ. Економіка з’являється тоді, коли інстинктивні дії людей щодо споживання готових дарів природи доповнюються доцільною трудовою діяльністю. Люди­на як істота біологічна споживає природні блага. Цим вона практично не відрізняється від тварин. Але людина здатна споживати природу шляхом її зміни чи переробки. Цей процес збігається з появою соці­альних зв’язків між людьми. Тим самим людина стає не тільки біо­логічним, але й соціальним індивідом. Такий вид діяльності вже має економічний характер.

Економіка як об’єктивна реальність передбачає взаємозв’язки лю­дини, природи та матеріально-речових благ.

Людина — це мета економіки і одночасно її головна дійова особа. Вона виконує різні ролі. Людина-виробник безпосередньо бере участь у створенні, виробництві товарів і послуг. Людина-споживач викорис­товує те, що вироблено. Людина-організатор (керівник) упорядковує та узгоджує взаємодії між людьми та способи їх впливу на виробничі фактори.

Другий елемент економіки — природа (земля, корисні копалини, флора, фауна, тепло, світло та ін.) являє собою незалежне від людей зовнішнє фізичне середовище, з якого вони видобувають необхідні їм ресурси. Крім того, природа — це частина життєзабезпечення людей, в якій вони розміщують всі свої умови існування.

До економіки входять також ті частини природи, які оброблені людьми. Усе, що зроблено людиною і виникло внаслідок людської праці, може бути названо антропогенною природою, тобто такою, що створена людиною. До неї належать матеріально-речові блага — за­соби виробництва та предмети споживання.

Економіку можна розглядати як організацію господарювання, що має певну структуру і характеризує стан господарського життя. У цьому аспекті економіка включає:

1)  сукупність галузей людської діяльності. Галузь — це виокрем­лений вид господарської діяльності з особливим характером ресурсів, технологій, робочої сили та продукту, що випускається.

Серед галузей економіки України вирізняють: промисловість; сіль­ське господарство; транспорт; зв’язок; будівництво; торгівлю і громад­ське харчування; матеріально-технічне забезпечення і збут; житлово- комунальне господарство; побутове обслуговування населення; освіту, науку і наукове обслуговування та ін.;

2)  сукупність сфер господарської діяльності, а саме:

сферу виробництва — створення матеріально-речових благ, що задовольняють людські потреби;

сферу послуг — діяльність людей, результати якої не набувають речової форми (банківські, освітні, транспортні, інформаційні послуги, консультування тощо);

сферу створення нематеріальних благ — розробку продуктів інте­лектуальної власності (винаходи, товарні марки, фірмові найменуван­ня); набуття прав користування окремими ресурсами; завоювання ре­путації, ділового іміджу фірми;

3)   сукупність двох секторів — державного і недержавного (при­ватного);

4)  сукупність регіональних господарств (економік). У зв’язку з тим, що господарства розміщені на певних територіях, існує національна, регіональна та світова економіка.

Якщо перший аспект дає змогу розглянути економіку як об’єктивну дійсність, то в другому — економіка постає як наука, що має складну структуру. Основу економічної науки становлять загальні теорії, що вивчають фундаментальні економічні явища (економічна теорія, соці­альна економіка, інституціональна економіка), історичні закономірнос­ті розвитку об’єктивних процесів (історія господарства та економічна історія) та наукової думки (історія економічних вчень), особливості функціонування економічних явищ на різних рівнях (економіка та управ­ління підприємствами; регіональна економіка; економіка та управління світовим господарством; міжнародні економічні відносини). Функціо­нальні економічні науки (фінанси; грошовий обіг; кредит; економічна статистика, демографія, економіка праці, економічна кібернетика) до­сліджують ті конкретні процеси, що пронизують усі сфери економічно­го життя. Галузеві економічні науки вивчають специфічні умови функці­онування окремих галузей. Це, наприклад, — економіка промисловості; економіка транспорту і зв’язку; економіка сільського господарства; еко­номіка будівництва; економіка послуг; економіка ЖКГ та ін.

Крім того, в суспільній науці активно здійснюється інтегрування різних сфер знання, що приводить до появи нових наукових напрямів дослідження, таких як економічна соціологія, економічна психологія, філософія господарювання, правова економіка і т. ін.

Отже, економіка є об’єктом пізнання багатьох наук, кожна з яких обирає свій предмет для аналізу та дослідження, тобто коло тих явищ, процесів і законів, що характеризуються специфічними рисами і оформлюються в певну систему знань. Економічна теорія в системі економічних наук посідає центральне місце.