Глава 23 Економічна безпека держави

 

§ 1. Сутність та зміст економічної безпеки держави. Система індикаторів економічної безпеки держави

Економічна безпека держави (ЕБД) — це такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист на­ціональних інтересів, гармонійний, соціально орієнтований розвиток країни в цілому, достатній економічний та оборонний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів.

Загальний стан національної економічної безпеки України в умовах розбудови ринкової економіки і громадянського суспільства є, по- перше, інтегрованим макроекономічним показником соціально- економічного розвитку країни; по-друге, основою для розробки стра­тегічної державної політики і конкретних заходів її реалізації і, по- третє, вирішальною умовою узгодження та реалізації всієї системи економічних інтересів країни.

Як економічна категорія ЕБД втілює певну сукупність відносин і пов’я­заних з ними заходів, що забезпечують здійснення економічного суве­ренітету, економічне зростання, підвищення добробуту населення в умовах наявності системи міжнародної економічної взаємозалежнос­ті. Вона є сукупністю економічних, соціальних, демографічних, еко­логічних, технологічних, науково-інформаційних відносин. Специфіка ЕБД як категорії полягає в тому, що вона постійно вказує на рівень ефективності функціонування всіх структурних її елементів, що дає змогу вчасно виявити загрози і запобігти небезпеці нанесення збитків державі, економічній системі і національним економічним інтересам з метою забезпечення їх стабільного розвитку і зростання.

ЕБД має внутрішню матеріально-речову основу — досить високий рівень розвитку продуктивних сил, що здатний забезпечити важливу частку натуральних та вартісних елементів розширеного відтворення ВНП; внутрішню соціально-політичну основу — достатньо високий рівень суспільної злагоди щодо довгострокових національних цілей, які дають можливість розробити і прийняти державну стратегію со­ціального та економічного розвитку.

Система ЕБД не існує сама по собі. Вона пов’язана з економічною безпекою людини та міжнародною економічною безпекою. Тому струк­турна схема суб’єктів цієї тріади має такий вигляд: людина (особа) — національна держава — світове співтовариство. Безпека людини є скла­довою безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою міжнародної безпеки. Отже, держава має дбати про забезпечення економічної без­пеки своїх громадян, власної та світового співтовариства. Тому перед нею стоїть надзвичайно складне завдання — пов’язати й погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтер­есами світового співтовариства. У зв’язку з цим вирізняють внутрішній і зовнішній рівні ЕБД.

Якщо національні економічні інтереси України розуміти як сукуп­ні потреби громадян, суспільства та держави, адекватні особливостям соціально-економічного стану країни, рівню її економічного розвитку, місцю в міжнародному розподілі праці, то саме вони повинні визначати всі інші інтереси, що випливають із спільних геополітичних факторів, а також визначати конкретні дії та звершення, що знаходять свій вияв, наприклад, у зовнішньоекономічних доктринах, програмах тощо.

За ступенем соціального значення ці інтереси поділяються на жит­тєво важливі і другорядні, а за тривалістю дії — на довго-, середньо- та короткострокові, причому в міру задоволення одних інтересів їм на зміну приходять інші.

За своєю спрямованістю економічні інтереси можуть бути орієн­товані на забезпечення: a) виживання; б) прогресивного розвитку; в) певного ступеня лідерства громадян, суспільства або держави. Осо­бливе значення мають життєво важливі економічні інтереси, такі як сукупність а) та б) — сума потреб, задоволення яких надійно забез­печує існування та можливість прогресивного розвитку людини, сус­пільства, держави.

До кола життєво важливих економічних інтересів України на сучасному етапі належать:

забезпечення її економічного суверенітету;

побудова правового демократичного механізму державного регу­лювання економіки;

економічне відродження держави та поліпшення добробуту її на­роду;

розвиток міжнародних економічних відносин.

Таким чином, головні компоненти системи ЕБД пов’язані з наявністю національно-державних інтересів України і відповідно цілей, які з них випливають. Ці інтереси існують як у межах кордонів країни, так і зовні. Йдеться, насамперед, про підтримку державного суверенітету і само­стійного розвитку. Безпека країни безпосередньо пов’язана з суверені­тетом.

Основою економічного суверенітету як головної складової дер­жавного суверенітету, і відповідно системи ЕБД, є власність україн­ського народу на своє національне багатство, спираючись на яку уповноважені ним органи самостійно регулюють економіку і зовнішньо­економічну діяльність. Структура економічного суверенітету пов’язана

зі структурою економічної системи і охоплює незалежність держави у формуванні та розвитку технологічного способу виробництва, еконо­мічних відносин власності і відповідного господарського механізму.

Економічний суверенітет держави як складова системи ЕБД за сучасних умов є базою для:

1)  державного контролю за національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва і якості продукції, який забезпечує її конку­рентоспроможність і дає змогу брати участь у світовій торгівлі, коопе­раційних зв’язках та обміні науково-технічними досягненнями;

2)   стабільності і усталеності економіки, які зумовлюють захист власності у всіх її формах, створення надійних умов і гарантій для підприємницької активності;

3)   створення сприятливого клімату для інвестицій та інновацій, постійної модернізації виробництва, підвищення професійного, освіт­нього і загальнокультурного рівня робітників.

Система ЕБД має досліджуватися з передбаченням її розпаду, тобто за критичними умовами й параметрами, які визначають ступінь безпеки системи. При цьому порогом чутливості є рівень безпеки, за якого система починає відчувати наявність змін. Поріг вразливо­сті — це рівень безпеки, за якого система починає розбалансовува- тися, тобто зазнає змін, що ведуть до її знищення; поріг розпаду — рівень безпеки, після перевищення якого система зазнає нищівних змін; стан спокою — рівень безпеки, за якого забезпечений розвиток системи.

Зміст економічної безпеки держави як системної категорії можна проаналізувати передусім шляхом розкриття таких понять:

1.  Об’єкти ЕБД — те, що безпосередньо потребує захисту і на що спрямовані дестабілізуючі дії. Слід зазначити, що проблема ЕБД має як власний об’єкт — економічну систему країни, так і об’єкти, суміж­ні з іншими можливими сферами країни: військовою, громадською, екологічною, інформаційною, криміногенною та ін.

2.  Фізичні об’єкти — представлені матеріальними утвореннями в діапазоні країна в цілому (держава) — зони та сфери зовнішньоеконо­мічних інтересів.

3.  Неречові об’єкти — цінності, потреби, інтереси, плани та ін., елементи суспільної свідомості.

4. Суб’єкти ЕБД — держава в цілому або її структури, які органі­зовують захист об’єктів безпеки.

5. Загрози ЕБД — акції, події, явища або формалізована сукупність факторів, які містять небезпеку і спрямовані на об’єкт захисту.

6. Джерела загроз — локалізовані в часі і в просторі небезпеки; вони можуть бути свідомими або стихійними. У цьому плані вирізня­ють загрози суб’єктивні і об’єктивні.

7. Параметри ЕБД — показники, які кількісно характеризують безпеку і застосовуються для оцінки, моніторингу і прогнозування ЕБД.

До загальних параметрів ЕБД відносять такі:

збитки — кількісний розмір економічних втрат у разі реалізації загроз;

ризик — гіпотетичний (нормативний або максимальний) збиток, скоригований на ймовірність його реалізації;

рівень ЕБД — інтегральний показник ЕБД, який в загальному ви­гляді показує співвідношення сукупності всіх загроз та потенціалу захисту від них.

Загрози ЕБД можна згрупувати в найзагальнішому вигляді за та­кими показниками:

1) походженням (внутрішні та зовнішні);

2)    переважними якостями загрози (фізичні, політичні, екологічні, інформаційні, військові, психологічні, технологічні тощо);

3)  специфікою впливу на окремі об’єкти або їхні системи;

4)    спрямованістю на окремі галузі та види діяльності (продоволь­чий, інвестиційний, енергетичний, транспортний та інші комплекси господарства);

5)  масштабами можливих збитків (за силою загрози);

6)  можливістю реалізації загроз;

7)    часовими та просторовими координатами дій (коротко- та дов­гострокові, реальні та потенційні);

8)  ступенем виявлення (прямі та непрямі загрози);

9)  ступенем комплексності (одиничні та системні загрози);

10) джерелами виникнення (об’єктивні та суб’єктивні загрози з боку окремих осіб, фірм, спецслужб, країн, регіонів та ін.);

11) якостями матеріальних носіїв загроз;

12)  формою виразу загрози.

Слід зазначити, що зовнішні економічні загрози, що випливають з нормальної діяльності в конкурентному середовищі, безпосередньо стосуються проблеми взаємозалежності. Остання означає, що пере­плетіння національних відтворювальних комплексів, що відображає її сутність, дає країні не тільки користь, а й створює можливість нега­тивного впливу з боку чинників, які беруть початок за її межами.

Особливість залежності полягає в тому, що вона виявляється не тільки як факт зовнішнього впливу, а ще й як його очікування, як роз­рахунок на отримання певної вигоди від потенційної взаємодії. Як приклад можна навести залежність від стабільних поставок нафти, від можливості реалізації товару, отримання капіталу тощо.

У наведеній вище класифікації доцільно конкретизувати таку озна­ку загроз, як часові та просторові координати їх дії. За цією ознакою вони поділяються на наявні (короткострокові) та потенційні (довго­строкові).

Головними із них у безпосередньо економічній сфері нашої країни є:

а) наявні:

порушення господарських зв’язків після розпаду Союзу РСР; нестабільність грошово-фінансової системи, відплив валюти, до- ларизація економіки;

вразливість економіки і відсутність достатніх ресурсів для струк­турної перебудови;

посилення залежності від іноземних інвестицій;

б) потенційні:

втрата економічної самостійності і перетворення країни на ринок сировини, збуту, робочої сили, закріплення технологічного відста­вання;

відсутність вільно конвертованої національної валюти; посилення вразливості внаслідок залежності від імпорту;

у науково-технічній сфері:

а) наявні:

руйнування системи науково-дослідницьких та дослідно- конструкторських робіт, особливо фундаментальної та прикладної науки;

еміграція вчених та науковців;

занепад системи підготовки та перепідготовки кадрів; відсутність необхідної системи організації експертиз та прогнозо- вих оцінок розвитку науки і техніки;

недостатньо надійна система захисту інтелектуальної власності;

б) потенційні:

технологічне відставання від розвинутих країн і втрата конкурен­тоспроможності;

втрата можливості самостійного технологічного розвитку; відсутність ефективного механізму реалізації науково-технічних досягнень;

недосконалість системи організації науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт і зв’язків між академічною, вузів­ською, галузевою та фірмовою наукою;

невідповідність інфраструктури науки й техніки рівню і складності першочергових проблем, відсутність необхідної матеріально-технічної бази;

у технологічній сфері:

а) наявні:

зношування устаткування і внаслідок цього швидке наближення ймовірності технологічних катастроф;

дефіцит коштів для технологічного оновлення виробництва;

зниження до небезпечних меж рівня технологічної дисципліни в економіці країни;

б) потенційні:

відставання від розвинутих країн у темпах та масштабах впрова­дження нової техніки;

перспектива невідворотного технічного відставання, запізнення в переході на енергозберігаючі та екологічно чисті технології;

зростання масштабів можливих технологічних катастроф внаслідок підвищення концентрації шкідливих речовин та енергії в штучних об’єктах.

Отже, системність усієї сукупності загроз об’єктивно потребує комплексного, системного підходу до розв’язання питань забезпечен­ня ЕБД.

Аналіз ЕБД у найважливіших сферах економіки — ресурсного, виробничого та науково-технічного потенціалу, зовнішньоекономічної діяльності, соціальній сфері — свідчить про те, що, порівняно із зовніш­німи загрозами, більшу небезпеку для України становлять загрози внутрішні.

Основою державного цілеспрямування у сфері забезпечення ЕБД є завдання нейтралізації факторів небезпеки для існування і прогре­сивного розвитку суспільства і держави.

У сукупності критеріїв і показників (індикаторів) змісту і розвитку ЕБД провідне місце посідають граничні (порогові) позначки стану по­казників економічного розвитку, за межами яких настає загроза руй­нації економічної системи (табл. 23.1), а також показники підвищеної небезпеки.

В економічній сфері до показників підвищеної небезпеки відносять передусім:

1) втрату здатності економічної системи держави вийти із економічної кризи внаслідок критичного впливу таких чинників, як інтенсивне зростання економічної злочинності, що паралізує економічну систему держави і цивілізоване підприємництво;

2) критичне звуження ресурсного простору і втрату можливостей адаптації еконо­мічної системи до скорочення сировинних та енергетичних ресурсів;

3) якісну деградацію і структурну кризу індустріальних галузей вна­слідок критичного падіння промислового, технологічного, науково- технічного, експортного, платіжного потенціалів держави;

4) інтенсив­не зростання інфляційних процесів;

5) критичний стан інфраструкту­ри держави;

6) розвал її фінансової системи та інші.

 

Наближення до цих показників свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних значень — про вступ суспільства в зону нестабільності й соціальних конфліктів, тоб­то про реальний підрив економічної безпеки.