§ 4. Ресурси фірми. Капітал фірми: сутність, структура, кругооборот

Виконуючи виробничу функцію з метою отримання прибутку, фірма використовує певні ресурси, які можуть бути матеріальними, нематеріальними, грошовими, трудовими.

Інституціональна теорія поділяє ресурси фірми на три головні групи:

загальні ресурси, цінність яких не залежить від їх знаходження на фірмі;

специфічні ресурси, цінність яких усередині фірми вища, ніж поза фірмою;

інтерспецифічні ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в певній фірмі й за допомогою фірми.

Ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової вартості, — це її капітал. Слід зазначити, що в економічній теорії іс­нують різні підходи до визначення капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс вважав, що капітал — це сукупність товарів виробничого призначення. К. Маркс підкреслював, що капіталом є вартість, яка приносить додаткову вартість, тобто зростає. Представники неокла­сичного напряму економічної теорії І. Фішер та Ф. Найт визначають капітал як благо, використання якого дає можливість збільшити май­бутні блага.

Капітал фірми — це сукупність ресурсів у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.

Структуру капіталу фірми можна характеризувати на базі різних критеріїв.

За функціональним критерієм капітал фірми, інвестований у ви­робництво, складається з основного та оборотного капіталів. Основний капітал (переважно засоби праці) функціонує у виробничому про­цесі тривалий час (більше року), переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування. До основно­го капіталу фірми належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби та ін., що використовуються у процесі виробництва товарів. Оборотний капітал виробництва (переважно предмети праці) повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва. Це — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, продукти, виробни­цтво яких не незавершене, та ін. Оборотний капітал сфери обігу утворюють готова продукція, гроші та ін.

У сучасних умовах важливою складовою сукупного капіталу фірми є її інтелектуальний капітал — інтелектуальні ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової варто сті (рис. 10.1).

Людський капітал визначається як певний запас здоров’я, знань, умінь, навичок, здібностей, мотивацій працівників фірми, які: 1) сфор­мовані або розвинуті внаслідок інвестицій (насамперед витрат на на­вчання і професійну підготовку); 2) доцільно використовуються у ви­робничому процесі, сприяючи зростанню продуктивності праці; 3) забезпечують необхідні заробітки їхнім власникам і дохід фірми, що стимулює подальші інвестиції в людський капітал. У його складі виок­ремлюють специфічно-фірмовий людський капітал, тобто ті знання та досвід робітників, які набуті і використовуються у виробничому про­цесі конкретної фірми.

Структурний капітал фірми — це накопичені фірмою нематері­альні активи, знання та інформація, що становлять основу її функціо­нування як виробничої одиниці. У його складі слід вирізнити клієнт­ський капітал — клієнтська база фірми, що визначає обсяг, структуру й динаміку виробництва продуктів, — та організаційний капітал — систем тизована та формалізована компетенція фірми, в тому числі систем , що підсилюють її творчу ефективність, а також організаційні можливості створення вартості. До організаційного капіталу належать капітал інновацій — інтелектуальні активи, що забезпечують іннова­ційну іяльність фірми, — та капітал процесів — інтелектуальні ре­сурси виробничого процесу.

 

Залежно від джерел капітал фірми може бути власним і запозиче­ним.

Власний капітал фірми складається з: 1) капіталу, інвестованого її засновниками. Його прикладом може бути статутний капітал — первісна сума коштів, що внесена засновниками на баланс фірми, необ­хідна для її створення та функціонування як самостійного господар­ського суб’єкта — юридичної особи; 2) капіталу, створеного шляхом накопичення прибутку фірми.

Запозичений капітал — це сукупність позичкових коштів, вико­ристання яких забезпечує зростання вартості, приносить фірмі при­буток, тобто які використовуються фірмою як капітал. Запозичений капітал складається з банківських довгострокових та короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості фірми перед партнерами, пра­цівниками, бюджетом. Запозичені кошти необхідно використовувати, коли фірмі бракує власних джерел для фінансування розвитку бізнесу, інновацій, модернізації виробництва тощо. Потреба в цих коштах пов’язана також із фінансуванням оборотного капіталу, бо фірмі може бракувати власних оборотних коштів.

Капітал фірми перебуває в постійному русі. Основними стадіями кругообороту капіталу є:

1)  стадія обігу, на якій капітал виступає у грошовій формі і виконує функцію забезпечення фірми виробничими ресурсами — купівлі засо­бів виробництва та найму працівників (Г^ Т);

2)  стадія виробництва продукції (В), коли капітал виступає у вироб­ничій, або продуктивній, формі і виконує функцію створення товарів;

3)   стадія обігу, на якій капітал набуває товарної форми, а його функцією стає реалізація створеної продукції та одержання прибутку (Т ^ Г)

Отже, кругооборот капіталу — це послідовний рух капіталу, про­тягом якого він проходить три стадії (обігу, виробництва, обігу), на­буває трьох функціональних форм (грошової, виробничої, товарної) і виконує певні функції:

Г ^ Т... В... Т ^ Г'.

Головне ж те, що рух капіталу забезпечує зростання вартості: аван­сована сума Г зросла до Г'.

Рух капіталу фірми з моменту його авансування до повного по­вернення підприємцю авансованої вартості — це оборот капіталу, швидкість якого вимірюється кількістю оборотів, що здійснює капітал за рік. Оборот оборотного капіталу фірми дорівнює одному кругообо- роту. Оборот основного капіталу фірми охоплює кілька виробничих циклів (кругооборотів), протягом яких він зношується фізично і мо­рально, тобто поступово втрачає свою вартість.

Фізичний знос — зменшення вартості основного капіталу або її втрата, що обумовлено матеріальним зношуванням засобів праці вна­слідок їх використання або зберігання.

Моральний знос основного капіталу пов’язаний із втратою еконо­мічної ефективності та доцільності використання засобів праці до моменту їх повного фізичного зношування. Основний капітал втрачає вартість із двох головних причин: 1) зростання продуктивності праці в галузях виробництва засобів праці, що обумовлює зниження їх вар­тості і потребує переоцінки основного капіталу фірми відповідно до нових цін на ринку засобів праці; 2) поява внаслідок науково-технічного прогресу якісно нових засобів праці з вищою продуктивністю і кра­щими експлуатаційними характеристиками. У цьому разі засоби праці, які використовує фірма, треба або модернізувати, або вилучити з основ­ного капіталу й замінити на нові.

Характер обороту основного капіталу обумовлює особливості руху його вартості. Основний капітал має:

первісну вартість (вартість на момент придбання фірмою засобів праці, їх взяття на її баланс);

залишкову вартість (вартість основного капіталу як різниця між його первісною вартістю та сумою зношування).

Знос основного капіталу в грошовій формі заміщується шляхом поступового перенесення його вартості на вартість виробленого про­дукту. Цей процес визначається як амортизація. Амортизаційні від­рахування розраховуються і здійснюються на базі норм та порядку амортизації, що визначені чинним законодавством згідно з державною амортизаційною політикою.

Амортизаційні відрахування можна проводити: 1) пропорційним ме­тодом, що передбачає перенесення вартості основного капіталу на ново- створений продукт рівними частинами протягом усього нормативного строку використання засобів праці; 2) методом прискореної амортизації, коли більша частина вартості основного капіталу амортизується вже в перші роки використання засобів праці, забезпечуючи прискорення впро­вадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.