Глава 10 Підприємництво. Фірма в системі ринкових відносин - § 4. Ресурси фірми. Капітал фірми: сутність, структура, кругооборот
§ 4. Ресурси фірми. Капітал фірми: сутність, структура, кругооборот
Виконуючи виробничу функцію з метою отримання прибутку, фірма використовує певні ресурси, які можуть бути матеріальними, нематеріальними, грошовими, трудовими.
Інституціональна теорія поділяє ресурси фірми на три головні групи:
загальні ресурси, цінність яких не залежить від їх знаходження на фірмі;
специфічні ресурси, цінність яких усередині фірми вища, ніж поза фірмою;
інтерспецифічні ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в певній фірмі й за допомогою фірми.
Ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової вартості, — це її капітал. Слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс вважав, що капітал — це сукупність товарів виробничого призначення. К. Маркс підкреслював, що капіталом є вартість, яка приносить додаткову вартість, тобто зростає. Представники неокласичного напряму економічної теорії І. Фішер та Ф. Найт визначають капітал як благо, використання якого дає можливість збільшити майбутні блага.
Капітал фірми — це сукупність ресурсів у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.
Структуру капіталу фірми можна характеризувати на базі різних критеріїв.
За функціональним критерієм капітал фірми, інвестований у виробництво, складається з основного та оборотного капіталів. Основний капітал (переважно засоби праці) функціонує у виробничому процесі тривалий час (більше року), переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування. До основного капіталу фірми належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби та ін., що використовуються у процесі виробництва товарів. Оборотний капітал виробництва (переважно предмети праці) повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва. Це — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, продукти, виробництво яких не незавершене, та ін. Оборотний капітал сфери обігу утворюють готова продукція, гроші та ін.
У сучасних умовах важливою складовою сукупного капіталу фірми є її інтелектуальний капітал — інтелектуальні ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової варто сті (рис. 10.1).
Людський капітал визначається як певний запас здоров’я, знань, умінь, навичок, здібностей, мотивацій працівників фірми, які: 1) сформовані або розвинуті внаслідок інвестицій (насамперед витрат на навчання і професійну підготовку); 2) доцільно використовуються у виробничому процесі, сприяючи зростанню продуктивності праці; 3) забезпечують необхідні заробітки їхнім власникам і дохід фірми, що стимулює подальші інвестиції в людський капітал. У його складі виокремлюють специфічно-фірмовий людський капітал, тобто ті знання та досвід робітників, які набуті і використовуються у виробничому процесі конкретної фірми.
Структурний капітал фірми — це накопичені фірмою нематеріальні активи, знання та інформація, що становлять основу її функціонування як виробничої одиниці. У його складі слід вирізнити клієнтський капітал — клієнтська база фірми, що визначає обсяг, структуру й динаміку виробництва продуктів, — та організаційний капітал — систем тизована та формалізована компетенція фірми, в тому числі систем , що підсилюють її творчу ефективність, а також організаційні можливості створення вартості. До організаційного капіталу належать капітал інновацій — інтелектуальні активи, що забезпечують інноваційну іяльність фірми, — та капітал процесів — інтелектуальні ресурси виробничого процесу.
Залежно від джерел капітал фірми може бути власним і запозиченим.
Власний капітал фірми складається з: 1) капіталу, інвестованого її засновниками. Його прикладом може бути статутний капітал — первісна сума коштів, що внесена засновниками на баланс фірми, необхідна для її створення та функціонування як самостійного господарського суб’єкта — юридичної особи; 2) капіталу, створеного шляхом накопичення прибутку фірми.
Запозичений капітал — це сукупність позичкових коштів, використання яких забезпечує зростання вартості, приносить фірмі прибуток, тобто які використовуються фірмою як капітал. Запозичений капітал складається з банківських довгострокових та короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості фірми перед партнерами, працівниками, бюджетом. Запозичені кошти необхідно використовувати, коли фірмі бракує власних джерел для фінансування розвитку бізнесу, інновацій, модернізації виробництва тощо. Потреба в цих коштах пов’язана також із фінансуванням оборотного капіталу, бо фірмі може бракувати власних оборотних коштів.
Капітал фірми перебуває в постійному русі. Основними стадіями кругообороту капіталу є:
1) стадія обігу, на якій капітал виступає у грошовій формі і виконує функцію забезпечення фірми виробничими ресурсами — купівлі засобів виробництва та найму працівників (Г^ Т);
2) стадія виробництва продукції (В), коли капітал виступає у виробничій, або продуктивній, формі і виконує функцію створення товарів;
3) стадія обігу, на якій капітал набуває товарної форми, а його функцією стає реалізація створеної продукції та одержання прибутку (Т ^ Г)
Отже, кругооборот капіталу — це послідовний рух капіталу, протягом якого він проходить три стадії (обігу, виробництва, обігу), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої, товарної) і виконує певні функції:
Г ^ Т... В... Т ^ Г'.
Головне ж те, що рух капіталу забезпечує зростання вартості: авансована сума Г зросла до Г'.
Рух капіталу фірми з моменту його авансування до повного повернення підприємцю авансованої вартості — це оборот капіталу, швидкість якого вимірюється кількістю оборотів, що здійснює капітал за рік. Оборот оборотного капіталу фірми дорівнює одному кругообо- роту. Оборот основного капіталу фірми охоплює кілька виробничих циклів (кругооборотів), протягом яких він зношується фізично і морально, тобто поступово втрачає свою вартість.
Фізичний знос — зменшення вартості основного капіталу або її втрата, що обумовлено матеріальним зношуванням засобів праці внаслідок їх використання або зберігання.
Моральний знос основного капіталу пов’язаний із втратою економічної ефективності та доцільності використання засобів праці до моменту їх повного фізичного зношування. Основний капітал втрачає вартість із двох головних причин: 1) зростання продуктивності праці в галузях виробництва засобів праці, що обумовлює зниження їх вартості і потребує переоцінки основного капіталу фірми відповідно до нових цін на ринку засобів праці; 2) поява внаслідок науково-технічного прогресу якісно нових засобів праці з вищою продуктивністю і кращими експлуатаційними характеристиками. У цьому разі засоби праці, які використовує фірма, треба або модернізувати, або вилучити з основного капіталу й замінити на нові.
Характер обороту основного капіталу обумовлює особливості руху його вартості. Основний капітал має:
первісну вартість (вартість на момент придбання фірмою засобів праці, їх взяття на її баланс);
залишкову вартість (вартість основного капіталу як різниця між його первісною вартістю та сумою зношування).
Знос основного капіталу в грошовій формі заміщується шляхом поступового перенесення його вартості на вартість виробленого продукту. Цей процес визначається як амортизація. Амортизаційні відрахування розраховуються і здійснюються на базі норм та порядку амортизації, що визначені чинним законодавством згідно з державною амортизаційною політикою.
Амортизаційні відрахування можна проводити: 1) пропорційним методом, що передбачає перенесення вартості основного капіталу на ново- створений продукт рівними частинами протягом усього нормативного строку використання засобів праці; 2) методом прискореної амортизації, коли більша частина вартості основного капіталу амортизується вже в перші роки використання засобів праці, забезпечуючи прискорення впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.