Розділ 12 Іслам

§ 1. Соціально-історичні причини виникнення ісламу

Іслам виник в Аравії на початку VII ст. серед кочівників-скотарів, яких називали арабами, тобто «скотаря­ми», на відміну від інших нечисленних племен, що меш­кали на півдні півострова на придатних для землеробства землях. На той час відбувався розпад патріархального ладу, і з представників сильних родів почала складатися військово-політична еліта. Вона мала найбільшу кіль­кість худоби, захоплювала громадські пасовиська, дже­рела та колодязі, без яких життя в Аравії взагалі немож­ливе. Слабкі ж роди швидко зубожіли і терпіли прини­ження з боку сильних і багатих.

У цей час на заході півострова, у так званому Хіджазі, посилилося плем’я курайшитів, що мешкало в місцевості Мекка. Через Хіджаз уздовж узбережжя Червоного моря проходив древній караванний шлях, що мав важливе економічне значення для племен, які осіли на стра­тегічних пунктах цього шляху. Верхівка курайшитів, ви­користовуючи вигідне положення Мекки на перехресті торговельних шляхів, одержала великі можливості для збагачення, зміцнення своєї влади. З Меккою суперни­чав Ясриб, де оселилися племена аус і хазрадж. Ці міста і відіграли вирішальну роль в об’єднанні Аравії.

Мекка, крім економічної і політичної могутності, мала важливе значення в релігійному житті арабських племен. Тут був розташований Кааба — древній язич­ницький храм. В одну зі стін Кааби був умурований Чор­ний камінь — аль-хаджаруль-асвад, що за легендою впав з неба. На знак шанування Кааби араби поставили навко­ло неї скульптурні зображення своїх племінних і родових богів. Усього їх було близько 360. У чітко визначену пору року араби робили паломництво в Мекку, щоб поклони­тися Чорному каменеві і своїм племінним ідолам. На цей період припинялися усі міжплемінні конфлікти, чвари між родами, навіть кровна помста.

Курайшити були визнаними усіма племенами охо­ронцями Кааби. У них були ключі від храму, їхні пред­ставники відправляли релігійні ритуали. Це плем’я по­стачало прочанам їжу, воду, одяг. Усе це піднімало курай- шитів над усіма іншими племенами, що здійснювали паломництво.