Розділ 11 Протестантизм

§ 1. Передумови виникнення протестантизму

У XIV ст. у деяких християнських теологів (професор Оксфордського університету Джон Вікліф, професор Празького університету Ян Гус) виникають ідеї ради­кальних змін у церковному житті. Євангельські чесноти проголошуються ними головним змістом християнсько­го вчення, а Святе Письмо єдиним джерелом істинної християнської віри. Ці тези вступили в протиріччя з то­гочасною офіційною доктриною і викликали сильний опір Католицької Церкви.

Але поширення оновленої християнської ідеології продовжується, набуває апогею у XVI—XVII ст. і приво­дить до формування течій, які отримали спільну назву Реформації (від лат. reformatio — поліпшення, перетво­рення). Завданням Реформації проголошується «повер­нення християнства до апостольських часів», очищення його церкви від хибних настанов.

З ідеями Реформації тісно пов’язаний рух релігійно­го протестантизму (походить від «протесту» німецьких князів та міст, що першими приєднатися до Реформації, зокрема, виступили проти скасування Шпейєрським Рейхстагом у 1529 р. права вільно обирати релігію, яке вони отримали у 1526 р.).

Причини виникнення та поширення реформаційних процесів в християнстві пояснюються сукупністю со­ціально-історичних умов, що склалися в тогочасній За­хідній Європі.

Приблизно з середини 70-х і до початку 90-х років XV ст. німецькі міста охоплюють численні бунти та по­встання (1475—1478 — Аугсбург, 1481 — Кельн, 1483 — Гамбург, 1489—1491 — Росток і т. ін.), в яких беруть участь ремісники, дрібні торговці та підприємці, незадоволені зростанням цін та погіршенням якості життя. Тоді ж (1476 р. в Тауберталі, 1493 р. — в областях Рейна та Май­на і т. ін.) з’являються соціально-релігійні рухи селян (наприклад, союз «Башмака»), в яких вперше, посилаю­чись на «божественну справедливість», принципово відкидається феодальний порядок. Виникають гострі протиріччя між інтересами імперії та інтересами князів і міст, імперської армії та імперського суду. В цих історич­них умовах становлення ранньокапіталістичних відно­син оформлюються уявлення нових соціальних груп про своє місце у новому економічному порядку, свої специ­фічні суспільні потреби, зростає потреба представляти та відстоювати власні інтереси.

Загальна тривала криза феодалізму супроводжувалась кризою церкви як суспільного інституту. Католицька Церква, як великий землевласник і гарант феодального устрою та ідеології, не сприймала суспільних змін. До того ж вона поступово втрачала монопольне право духовного провідника суспільства ще й завдяки стрімкому поширен­ню містичних очікувань віруючих на встановлення земно­го тисячолітнього царства справедливості та благодаті.

Всі ці чинники призвели до появи в Західній Європі такого християнського напрямку, як протестантизм.