Розділ 4 Первісні історичні форми релігії - § 2. Міф та міфологія
§ 2. Міф та міфологія
Утворенню релігії як відносно самостійної духовної сфери передував досить тривалий процес формування та розвитку вірувань у рамках первісної міфології.
Міф (від грецьк. mythos — слово, сказання) визначають як універсальну форму свідомості людей ранніх цивілізацій. Він являє собою таке відтворення дійсності, в якому реальні та фантастичні знання, персонажі та події вважаються однаково можливими і дієвими.
Міфові притаманні певні суттєві риси.
Ототожнення суб’єкта і об’єкта, природного і надприродного, чуттєвого і духовного. Для людини немає різниці між міфологічною картиною світу та своїми думками про неї. Те, що відбувається лише у свідомості людини, сприймається як те, що відбувається об’єктивно. Міф створює синкретичну картину єдиної та неподільної реальності, в якій раз і назавжди заведений богами порядок гарантує стабільність природного і соціального світу
Образність та емоційність. Пізнання та освоєння світу відбувається за допомогою образів, знаків, символів, що спираються на розвинуту уяву та розраховуються перш за все на сильне емоційні враження, а не на критичний інтелектуальний розсуд. Тому міфи від сивої давнини до нашого часу були і залишаються могутнім джерелом натхнення в співах, танцях, ритуалах, живопису. Емоційна складова спрощує пояснення феноменів природи.
Антропосоціоморфізм. На природу в цілому переносяться властивості та якості самої людини, а також соціальні правила та норми, що регулюють життя племені або роду. Природний світ пояснюється шляхом аналогій з духовно-емоційним життям людини. Вважалося, наприклад, що не лише камінь або озеро, рослини та тварини, а й боги, подібно до людей, також можуть відчувати страждання або задоволення, стосунки між ними видаються подібними до тих, що існують серед людей.
Генетизм як універсальний спосіб пояснення світу за походженням. Міфи, як правило, організуються навколо генетичних (від грецьк. genesis — походження) або етіологічних (від грецьк. etiologia — вчення про причини) пояснень, звідки, яким чином і навіщо виникає певний порядок речей у світі. У міфі древні люди намагалися дати відповіді на можливий перелік питань, пов’язаних з походженням людей та самих богів; виникнення світу; соціальних інститутів тощо.
Відносно усталена і систематизована сукупність міфів називається міфологією. На початкових стадіях розвитку суспільної свідомості міфологія була єдино можливим універсальним засобом духовного засвоєння світу і поєднувала реалістичні знання, художні образи, соціальні норми та релігійні вірування. З часом міфологія набуває більш конкретних форм прояву. Так виникають ранньо- історичні форми релігії та родоплемінні культи.