Розділ 2 Структура та функції релігії і церкви - § 3. Соціальна структура і соціальні функції церкви та релігійних організацій
§ 3. Соціальна структура і соціальні функції церкви та релігійних організацій
Будь-яка розвинута релігійна система неможлива без наявності організаційно-інституційної структури. Кожна релігія має власну організацію (церкву) у вигляді комплексу певних інститутів, релігійних громад (об’єднань), а також функціонуючого культу.
Організаційно-інституційна сфера еволюціонувала від нерелігійних інститутів, коли деякі її функції виконувалися світськими інститутами, через напівпрофесійні інститути до специфічних релігійних організацій.
Релігійні організації, або церковні інститути, являють собою систему установ і форм діяльності, покликаних регламентувати, контролювати і певним чином регулювати поведінку віруючих даної конфесії, а також задовольняти їхні релігійні потреби. Ієрархія церковної організації залежить від конфесійних особливостей та традицій. Кожна релігійна організація (церква) вважається з’єднуючою ланкою між Богом і віруючими.
На даний час церковні інститути діють у таких напрямках:
— організація релігійного життя віруючих;
— контроль за поведінкою віруючих;
— розробка й удосконалення засобів впливу на свідомість віруючих;
— впровадження у свідомість віруючих релігійних поглядів і концепцій, почуттів і настроїв, релігійних ціннісних орієнтацій;
— здійснення релігійних санкцій проти осіб, що порушують релігійні розпорядження;
— підтримка зв’язків з іншими релігійними об’єднаннями;
— захист свого віровчення і культу від різних форм критики з боку їх противників.
Для здійснення цих напрямків діяльності релігійні організації мають у своєму розпорядженні певні установи і засоби, регламентовані церковними правилами, постановами, інструкціями, санкції (дозволи та заборони), що випливають з них.
Зокрема, можна окреслити коло соціальних функцій церковних організацій, які залежно від ступеня соціального впливу можна умовно поділити на внутрішні та зовнішні.
До внутрішніх функцій релігійних організацій належать:
— богослужбова, пов’язана із задоволенням релігійно-культових потреб віруючих;
— функція церковного управління, пов’язана з необхідністю організаційно-упорядкованого забезпечення діяльності церкви як соціального інституту;
— господарсько-економічна функція церкви, пов’язана з її матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням.
Зовнішніми функціями церкви є:
— нормотворча функція регламентації життя віруючих;
— виховна функція церкви, що полягає перш за все у релігійній освіті дітей (недільні школи) та дорослих (через так звану катехізацію тих, хто готується увійти до даної конфесії, та через повчальні проповіді, сповіді тощо);
— благодійна функція церкви, що реалізується через підтримку бідних, організацію пожертвувань для пост- раждалих від стихійного лиха, створення і підтримку дитячих будинків, лікарень, притулків для несімейних старих, надання стипендій для обдарованої молоді з числа віруючих тощо;
— місіонерська функція, яка здійснюється з метою залучення до церкви нових членів, як правило, на нових для даної конфесії землях;
— політична функція церкви, пов’язана з її особливим авторитетним положенням у суспільствах з сильними релігійними традиціями (Західна Європа, Америка, Африка, мусульманські країни).
Для практики релігійних організацій на сучасному етапі характерною є тенденція розширювати свої функції за рахунок позарелігійної діяльності. Хоча на перший погляд ззовні — це позарелігійні форми церковної діяльності, але, як правило, вони неодмінно наповнюються релігійним змістом і мають на меті поступово втягнути людину до орбіти релігійного впливу або посилити свій вплив на віруючу людину.
Розглянуті функції далеко не всі одночасно і далеко не завжди повно проявляються у суспільстві. Їхнім конкретним сполученням та інтенсивністю прояву визначається історично визначене місце церкви як соціального інституту в структурі соціальних відносин. Як уже зазначалося, в окремі історичні періоди церква відіграє значну роль як чинник освіти і цивілізації, гуманізації і консолідації суспільства. Завдяки іудейській релігії була створена і збереглася протягом тисячоліть єврейська нація. Гуманістичні ідеї християнства суттєво змінили світогляд античності, підготувавши скасування рабства як соціального інституту. Прийняття Київською Руссю християнства дозволило їй увійти до сім’ї європейських народів. Але в інші періоди церква може виступати і як чинник активної протидії соціальному, науковому, культурному прогресу — згадаймо знищення язичницьких храмів та закриття античних філософських шкіл християнами, хрестові походи, інквізицію тощо. Таким чином, визначення ролі церкви у першу чергу потребує конкретно-історичного аналізу, і не можна її абсолютно заперечувати і звинувачувати, абсолютно стверджувати і виправдовувати.
Питання до самопідготовки
1. Основні структурні компоненти, притаманні релігії.
2. Предмет і спосіб релігійної свідомості.
3. Основні компоненти релігійної свідомості.
4. Що таке релігійний культ?
5. Що таке релігійні відносини?
6. Релігійні організації та інститути.
7. Основні соціальні функції релігії.
8. Нормативно-оцінювальна та регулятивна функції релігії.
9. Соціальні функції церкви та релігійних організацій.