Глава 6. Основні засади контролю у сфері господарської діяльності PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Глава 6. Основні засади контролю у сфері господарської діяльності

 


§ 1. Поняття та види контролю

§ 2. Органи державного контролю та порядок його здійснення

§ 3. Сутність фінансово-господарського контролю

§ 4. Основні завдання та форми фінансово-господарського контролю

§ 5. Прийоми контролю

 

§ 1. Поняття та види контролю

Період становлення ринкової економіки, відмова від командно- адміністративної системи управління, докорінна перебудова організа­ції господарської діяльності та управління нею, робота в умовах ново­го господарського механізму з різними формами власності висувають нові вимоги до дбайливого використання ресурсів, за допомогою яких створюються матеріальні блага. Важливе значення для вирішення цього завдання мають забезпечення зберігання і цільового використан­ня ресурсів, добре організовані та ефективні облік (у тому числі бух­галтерський) і контроль.

У підходах до визначення поняття «контроль» не існувало єдиних поглядів. У літературі його розглядали або як принцип, або як метод і форму, або як вид діяльності.

Історія розвитку людства свідчить про те, що контроль був прита­манний усім суспільно-економічним формаціям. Зрозуміло, його сут­ність, форми і соціально-економічна ефективність на різних ступенях суспільного розвитку різні. Значно підвищують роль контролю деструк- 110 тивні відхилення в господарській діяльності підприємства, зловживання і правопорушення у сфері виробництва і обліку матеріально-фінансових цінностей, що поширилися в період зламу політичної системи і законо­давства та слабкості і нерозгалуженості ринкових відносин.

Контроль є спостереженням, наглядом над чим-небудь з метою перевірки: впевнитися в правильності чи помилковості певної дії; ви­пробування, піддати випробуванню для з’ясування чого-небудь (до­броякісності, придатності, знань, досвіду тощо); обстеження з метою нагляду; проконтролювати, придивитись з метою контролю.

Систематичний контроль є вирішальною умовою правильного керівництва, необхідною передумовою подальшого вдосконалення роботи апарату управління. Особливої уваги вимагає контроль у сфері господарської діяльності.

Розрізняють контроль загальний (перевірка роботи даного органу) і контроль спеціальний (перевірка окремої галузі роботи цього органу, наприклад, фінансової, чи взяття на облік).

Контроль може бути внутрішнім, коли він здійснюється усередині даної системи вищими органами (наприклад, контроль над діяльністю районних відділів здійснюється керівником обласного управління), і зов­нішнім, коли він здійснюється органами, що не входять у систему даного відомства (наприклад, контроль органів державної санітарної інспекції).

Зовнішній контроль здійснюють органи державного контролю, кредитні установи, спеціальні інспекції, громадські організації.

Існують такі види загального і спеціального контролю: державний контроль, незалежний контроль, контроль власника.

Державний контроль — це сукупність заходів, що здійснюються державними контролюючими органами в межах наданих ним законами України повноважень з метою забезпечення, додержання норм чинно­го законодавства.

Державні контролюючі органи — це центральні та місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи (відділення, представництва) центральних органів виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування, інші органи, уповноважені відповідними законами здійснювати державний контроль за діяльністю державних підпри­ємств, установ і організацій та суб’єктів господарювання.

Суб’єкт господарювання — це зареєстрована в установленому за­конодавством порядку фізична особа-підприємець, а також юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності (крім органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання), які здійснюють господарську діяльність.

Незалежний контроль — це контроль, здійснюваний громадськими організаціями (профспілками, товариствами, союзами тощо) або ауди­торськими фірмами чи аудиторами.

Контроль власника — це контроль вищими організаціями нижчих залежно від будь-якого підпорядкування і належності (контроль мініс­терствами і відомствами підпорядкованих їм за галузевою належністю підприємств, установ, організацій або здійснюваний власниками під­приємства контроль окремих відділів, цехів, служб підприємства).

Матеріали незалежного контролю передаються власникові на роз­гляд відповідних керівників установ і організацій або до державних органів контролю чи органів відомчого контролю.

У реальній дійсності немає «контролю взагалі», є «контроль конкрет­ної галузі, певного змісту і конкретної форми». У цьому розумінні його поділяють на адміністративний, технічний, санітарний, екологічний, фі­нансово-господарський (чи фінансовий) та інші спеціалізовані різновиди.

Основними принципами контролю у сфері господарської діяльнос­ті є: презумпції добросовісності суб’єктів господарювання і право­мірності їх дій; відкритості та прозорості контролюючих органів; об’єктивності, неупередженості та оперативності проведення контро­лю та оцінки діяльності суб’єктів господарювання щодо додержання вимог чинного законодавства; відповідності обсягів і предмета контро­лю компетенції контролюючих органів; превентивності (попереджу­вального характеру); регулярності; всеохоплюючого характеру.