Печать
PDF

Розділ 22 Розслідування вбивств - § 2. Початковий етап розслідування

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

§ 2. Початковий етап розслідування

У процесі розслідування вбивств необхідно з’ясувати низку об­ставин, що сприяють встановленню істини. До них належать:

1) безпосередня причина смерті;

2)  що мало місце — насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба);

3)  в який спосіб, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство;

4)  час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов’ язаних з пошуком злочинця, та ін.);

5)  місце вчинення вбивства;

6)  обставини, за яких вчинено вбивство;

7)  особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення докумен­тів, які посвідчують особу, а також пред’явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема до дактилоскопічного та обліку осіб, які зникли безвісти);

8)   співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні зло­чину;

9) особа вбивці (може бути встановлена шляхом опитування свідків, складання суб’єктивного портрета, його показу по телебаченню);

10)  мотиви вбивства (помста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, «розборки» організованих злочинних груп);

11)  обставини, що сприяли вбивству (умисному чи з необережно­сті), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.

Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні вбивств, але не вичерпують їх.

Першочергові дії при розслідуванні вбивств включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До останніх належать орга­нізація переслідування злочинця, опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, які перебували на місці злочину, організація спо­стереження на вокзалах, пристанях, улаштування засідок тощо.

Першочерговою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа. Особливості огляду місця події у справах цієї категорії випли­вають із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо). Важливими є також по­шук і огляд слідів та речових доказів. Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь та засобів учинення злочину. Так, слідами застосування вогне­пальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби) і, що особливо важливо, мікро- сліди та сліди нашарування. Аналіз таких слідів дозволить дійти ви­сновку про вид зброї, з якої було здійснено постріл. При дослідженні мікрослідів (крупинок, ниток) можна встановити групову належність тканини одягу злочинця.

У випадках, коли наявні ознаки отруєння, на місці події необхідно вилучити посуд із залишками харчів, лікарські препарати (порошки, пляшки з ліками), виділення потерпілого.

При удавленні зашморгом чи повішенні особливу увагу слід зосере­дити на матеріалі зашморгу, його формі, способі в’язання, оскільки це часто пов’язано з фаховими навичками особи, яка вчинила злочин, і вказує на певне коло осіб, які можуть бути причетними до події.

Так, при розслідуванні вбивства шляхом удавлення зашморгом жінки, труп якої було виявлено у водосховищі, дослідження характеру в ’язання зашморгу вказувало на те, що воно притаманно фаховим діям телятників — саме так зв ’язують телят. Зять потерпілої був телят­ником. Незважаючи на висунуте ним неправдиве алібі, вину його було доведено.

Огляд місця події і трупа здійснюється з участю судово-медичного експерта, який виконує у цьому випадку функції спеціаліста. Він до­помагає слідчому в проведенні огляду, зосереджуючи свою увагу на огляді трупа. Проте це не означає, що огляд трупа здійснюється тільки судово-медичним експертом, слідчий бере в ньому найактивнішу участь. Огляд трупа проводиться в певній послідовності. Саме у такій послідовності в протоколі фіксуються його результати. При огляді трупа в протоколі зазначаються:

а) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення);

б)  одяг (його стан, ознаки, наявність слідів дії знаряддя вбив­ства);

в) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети;

г) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування).

Велике значення має огляд ложа трупа (тобто місця його виявлен­ня). Тут можуть бути знайдені документи, предмети, загублені зло­чинцем, знаряддя вбивства та інші сліди, що мають значення для з’ ясування характеру вчиненого злочину.

У процесі огляду місця події внаслідок аналізу виявленого слідчий у процесі моделювання картини злочину може виявити негативні об­ставини — такі, що суперечать даним про природний розвиток подій. Зокрема, це можуть бути посмертний характер странгуляційної бороз­ни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чима­лій кількості ножових поранень тощо.

До першочергових слідчих дій належить також призначення судово-медичної експертизи. Серед питань, що вирішуються судово- медичною експертизою, можуть бути такі: причина смерті, час її на­стання; характер та послідовність ушкоджень; чи міг потерпілий сам нанести собі ушкодження; прижиттєвість або посмертність ушкоджень трупа; його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного. Судово- медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної іденти­фікації особи по крові, частках м’язів, фрагментах кісток тощо. Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експер­тизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дактилоскопічна, біологічна тощо.

Невідкладною слідчою дією є пред’явлення трупа для впізнання. Необхідність у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу потер­пілого встановити неможливо. Пред’явлення для впізнання здійсню­ється у морзі особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред’явленню для впізнання передують допит заявників про прикмети зовнішності та одягу потерпілого, а також туалет трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого вигляду. Результати пред’явлення для впізнання фіксуються у протоколі.

При розслідуванні вбивств особливе місце посідає допит свідків. До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Важливе значення має деталізація показань, оскільки вона може містити необхідну інформацію для контрольних запитань і пере­вірки показань як свідків, так і обвинувачених. Показання свідків можуть мати значення для розшуку злочинця (опис прикмет зовніш­ності) та наступного пред’явлення для впізнання.

При розслідуванні вбивств однією з важливих слідчих дій є обшук, мета якого — виявлення слідів і речових доказів причетності особи до злочину. В процесі обшуку слідчий має орієнтуватися на пошук: одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час події; знарядь і засобів за­подіяння смерті; цінностей і предметів, що належали потерпілому; зброї і боєприпасів; листування, фотознімків та інших даних, що можуть по­яснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим; слідів крові.

При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дво­рових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування та останків розчленованого трупа.

Успіх розслідування вбивств визначається його плануванням, яке в своїй основі передбачає висунення версій, виявлення доказів унаслідок логічного аналізу їх походження, ролі та значення. Висунення загаль­них версій є важливим етапом планування і здійснюється на тій стадії розслідування, коли вже проведено основні невідкладні слідчі дії. Аналізуючи одержані докази, слідчий висуває найбільш ймовірні вер­сії, серед яких суттєве значення мають версії про осіб, які вчинили вбивство, і мотиви вчинення злочину. Залежно від одержаних матері­алів можуть бути висунуті такі слідчі версії:

а) смерть є наслідком вбивства;

б) смерть є наслідком самогубства;

в) смерть є наслідком нещасного випадку;

г) природна смерть.

Щодо мотивів вбивства можуть бути висунуті такі версії:

а) вбивство з метою заволодіння майном потерпілого;

б) вбивство із помсти;

в) вбивство з метою приховування іншого злочину і страху викриття;

г) вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про по­терпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.);

ґ) вбивство у сварці, бійці;

д) вбивство з необережності;

е) вбивство при необхідній обороні.

Неприпустимо додержуватися однієї версії, якою б правдоподібною вона не здавалася.

Висунення слідчих версій сприяє вирішенню таких питань: 1) чи вчинено вбивство в місці виявлення трупа; 2) шляхи проникнення вбив­ці до місця злочину або виявлення трупа; 3) діяла на місці злочину одна людина чи декілька; 4) що змінив на місці події вбивця; 5) тривалість перебування вбивці на місці події; 6) час вчинення вбивства (час доби);7) положення жертви і вбивці в момент вбивства; 8) які дії, крім вбивства, вчиняв злочинець на місці злочину; 9) які предмети залишив убивця на місці злочину; 10) які сліди з місця події могли залишитися на вбивці; 11) хто і звідки міг бачити і чути те, що відбувалося.