§ 7. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику

Тактичне рішення — це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або окремі її компоненти, на перебіг і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети. Тактичне рішення складаєть­ся з трьох частин:

1)   інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2)   організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3)  операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, спо­собів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення)^[2].

Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослі­дження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналісти­ці припадає на середину 70-х років ХХ ст.

У психології ризик визначається як ситуативна характеристика ді­яльності, що полягає в невизначеності її результату та можливих не­сприятливих наслідках у разі неуспіху. Терміну «ризик» у психології відповідають три основні взаємопов’язані значення:

1)   ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху в ді­яльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та сту­пеня несприятливих наслідків;

2)  ризик як дія, що в тому чи іншому відношенні загрожує суб’єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);

3)  ризик як ситуація обрання одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, або більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов’язаний з мож­ливими несприятливими наслідками).

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як ви­конання слідчим (або суддею) діяльності в умовах можливого виник­нення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик має поши­рюватися на:

1)  проведення тактичних операцій;

2)  здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових за­ходів;

3)  застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4)  використання окремих тактичних прийомів.

Складність прийняття рішень слідчим (або суддею) зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неодно­значних наслідків — позитивних чи негативних. Завдання полягає в тому, аби обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь спрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх по­передження.

Тактичний ризик пов’язаний з ситуаційною зумовленістю — об’єктивними чинниками: відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу пере­бігу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесу­альної дії та ін. Важливе значення для визначення того, чи є він необхід­ним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.

Тактичний ризик зумовлений також суб’єктивними чинниками: досвідом слідчого (або судді) при оцінці зібраного матеріалу, можли­востями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.

При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно до­держуватися таких положень:

1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалі­зації тактичного рішення;

2) варіювати доказовою інформацією;

3) визначати допустимість тактичного ризику в конкретній ситуа­ції.

Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактич­ні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.

Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої проце­суальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її. Тут можна говорити про ситуацію дійсну, яка має місце, і ситуацію, що створена через використання певних прийомів та одержанням у зв’язку з цим нової інформації, тобто йдеться про ситуацію, що динамічно розвивається.

Тактичний ризик може мати місце відносно системи прийомів у цілому (в разі ускладнень з визначенням ситуації або можливості не­сприятливої її зміни) або окремих її прийомів (унаслідок дефіциту інформації). У процесі реалізації системи її тактичні прийоми напо­внюються конкретним змістом відповідно до обставин злочину та ін­ших фактичних даних. В умовах тактичного ризику окремі елементи системи можуть залишитися невитребуваними через наявність про­галин в інформації або сумнів щодо її якості.

Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом’якшити ступінь тактичного ри­зику при провадженні слідчої дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розроблення та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дають змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов’язано з можливістю:

1) обрання комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;

2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.

 

Запитання для самоконтролю

1. Які закономірності вивчає криміналістична тактика?

2. З яких елементів складається криміналістична тактика?

3. У чому простежуються зв’язки криміналістичної так­тики з іншими розділами криміналістики?

4. Які ознаки притаманні тактичному прийому?

5. Які вимоги ставляться до тактичного прийому?

6. На яких джерелах ґрунтуються тактичні прийоми?

7. Які функції виконують тактичні прийоми?

8. У чому полягає сутність системи тактичних прийомів?

9. Що являє собою тактична операція?

10. Як визначається сутність тактичного ризику в кримі­налістиці?

---

^[1] Див.: Вейнгарт А. Уголовная тактика. Руководство к расследованию пре- ступлений. - С.Пб., 1912. - С. 5-6.

^[2] Про поняття тактичного рішення, особливості його підготовки та прийняття див.: Белкин Р. С. Курс криминалистики. - В 3 т. - Т. 3: Криминалистические средства, приемьі и рекомендации. - М., 1997. - С. 176-201.