§ 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів

Використання тактичних прийомів передбачає знання психологіч­ного механізму їх реалізації. За своєю спрямованістю тактичні при­йоми застосовуються у процесі взаємодії між такими особами і об’ єктами:

1)  слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою осо­бою);

2)  слідчим (суддею) і речами — носіями матеріальних відображень про злочин та його учасників.

Виділимо дві форми взаємодії:

1)  безпосередню — коли особа, яка вчинила злочин, чи інші особи зазнають впливу (рис. 22);

2)  опосередковану — коли слідчий (суддя) через матеріальні об’єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем (рис. 23).

Кримінальному процесу та криміналістиці відомі періоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя такий вплив завжди має місце. Кримінальний і кримінально-процесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шантажу, погрози. Так, згідно з ч. 3 ст. 22 КПК забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. У ст. 373 КК передбачено кримінальну від­повідальність за примушування давати показання. Під примушуванням розуміється незаконний насильницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, з метою добитися від нього показань у справі.

Термін «психологічний вплив» указує на його цільову спрямова­ність — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психо­логічний вплив на співрозмовника. У взаємодії кожна людина постає у ролі об’єкта чи суб’єкта спілкування. У процесі спілкування одна людина звертається до іншої або з повідомленням, або із запитанням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.

Мовний вплив може бути трьох видів:

1) інформування (передавання інформації);

2)   переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);

3) навіювання (припускає вплив, пов’язаний зі зниженням свідо­мості і критичності при сприйнятті та реалізації навіюваного змісту).

Види психологічного впливу, що справляються слідчим (або суддею), можуть бути класифіковані за такими підставами:

1)  за цільовою спрямованістю — вплив, пов’язаний з діагностикою психічного стану обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників кримінального судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і позиції суб’єкта спілкування; вплив, що має на меті одержання інформації; вплив, якому притаман­на виховна спрямованість;

2)  за способом справляння — вербальний або нонвербальний;

3)  за інтенсивністю — насиченість емоціями, тривалість тощо;

4)  за складністю — психологічно слабкий або, навпаки, вплив, що має сильну фіксацію;

5)   за інформаційно-пізнавальним призначенням — збуджуючий, стимулюючий, примушуючий, коригуючий.

Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визначення змісту і місця психологічного впливу в тактичному прийомі. Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у такому:

1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2)  психологічний вплив завжди трансформується в тактичний при­йом.

Слідчий (або суддя) є особою, яка впливає на процес обміну інфор­мацією при спілкуванні. Використання тактичних прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть належати: слідчий (судо­вий) огляд, обшук, виїмка. Під час провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут фактично іс­нують два види взаємодії:

1)   ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об’єктами). При такій взаємодії виникають зміни у речах;

2)   взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійсню­ється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця.

Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні ін­формації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об’єктів, що мають значення у справі. У зв’язку з цим істотну допомогу слідчому може надати рефлексивне мислення (імі­тація мислення та дій суб’єкта спілкування).

Під час огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правильно використовувати можливості рефлексивного мислення. Це означає, що він має уявляти, не як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуван­ням психофізіологічних особливостей і соціального статусу злочинця уявити його дії на місці злочину чи в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визна­чення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи ін­ших тактичних прийомів процесуальної дії. Імітація мислення і дій зло­чинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, по­силання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.