Розділ 2 Методи криміналістики PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Розділ 2.  Методи криміналістики

§ 1. Процес пізнання у криміналістиці

Загалом методологія науки — це вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Методологічною основою кри­міналістики є теорія пізнання.

Методологія криміналістики передбачає діалектичний підхід, ви­користання принципів та категорій діалектичної логіки. Важливу роль у криміналістичній науці та практичній діяльності у боротьбі зі зло­чинністю відіграють філософські положення про єдність теорії і прак­тики, взаємозв’ язок і зумовленість, здатність матерії до відображення, вивчення явищ у розвитку, відповідність та інваріантність, супереч­ності та ін. Ці загальні філософські положення конкретизуються за допомогою таких категорій, як форма і зміст, сутність і явище, необ­хідність і випадковість, можливість і дійсність, причина і наслідок, система, структура та елемент, конкретне та абстрактне, загальне та окреме тощо.

Методологія — це не тільки логіка пізнання, а й сукупність певних методів практичної діяльності. Практика забезпечує надійність методу науки. Метод (від грецьк.  - шлях, дослідження, теорія, вчен­ня) — спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного за­вдання. Однак метод слід розуміти не тільки як спосіб досягнення мети, а й як упорядковану діяльність.

Процес пізнання істини в розслідуванні та судовому розгляді під­порядкований загальним закономірностям з урахуванням певних осо­бливостей. Розкриття і розслідування злочинів являють собою окремий випадок пізнання об’єктивної дійсності. Розслідування злочинів і роз­гляд кримінальних справ у суді мають ретроспективний характер. Слідчий або суд вивчає подію злочину за допомогою відображень, за­лишених на місці події, речових доказів, показань свідків, висновків судових експертиз. Слідчий (суддя) не може безпосередньо сприймати подію злочину, він сприймає вже її результат. Відображення злочину в матеріальних або ідеальних слідах характеризується тим чи іншим ступенем повноти або фрагментарності.

Процес пізнання при розслідуванні злочинів відбувається в уста­новленій законом процесуальній формі, з додержанням процедури збирання доказів, конструюванням версій, використанням засобів до­казування за кримінальною справою. Встановлення істини під час розслідування чи судового розгляду обмежено часом, передбаченими законодавством строками.

Особливості криміналістики зумовили на найранніших етапах її розвитку використання формально-логічних методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, конкретизації і абстрагування, аналогії, версії тощо). Застосування цих методів забезпечує правильність мис­лення за формою, одержання нових знань за сутністю.

Аналіз — метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь, тобто це процес розчленовування цілого на частини. Він є необхідним етапом пізнання, який нерозривно пов’язаний із синтезом, і є однією з основних опера­цій, із яких формується реальний процес мислення. Аналіз є важливим методом пізнання під час розслідування злочинів, у процесі експертних досліджень. Так, низка тактичних прийомів нонвербальних слідчих дій заснована на аналізі.

Синтез — це процес практичного або уявного возз’єднання цілого з частин або з’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле.

Індукція — спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. Це рух знання від одиничних тверджень до за­гальних положень. Індукція тісно пов’язана з дедукцією. Логіка роз­глядає індукцію як вид умовиводу, розрізняючи повну і неповну індук­ції. У криміналістиці індукція має важливе значення при висуванні версій, пізнанні подій минулого.

Дедукція — спосіб міркування, при якому нове положення виво­диться суто логічним шляхом від загальних положень до окремих висновків. Це рух знання від більш загального до менш загального, окремого, виведення наслідків із припущень. Дедукція є також умови­водом. Вона являє собою метод, що використовується у слідчому мисленні в процесі пізнання істини.

Аналогія — подібність у чомусь між явищами, предметами, по­няттями. Являє собою умовивід від окремого до окремого або від за­гального до загального. Аналогія — це спосіб пізнання, який лежить в основі методу моделювання та теорії подібності. У криміналістиці застосовується в декількох напрямах. Наприклад, висування версій за аналогією, використання типових ситуацій, типових слідчих дій, сис­тем тактичних прийомів, таблиць Відонова та ін.

Абстрагування — прийом пізнання (метод), при якому відкидається все несуттєве. Абстракція — це одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб’єкт, відкриваючи певні (суттєві) ознаки досліджу­ваного об’єкта, не бере до уваги інші — несуттєві. Абстракція є уявним відвертанням уваги, усуненням від тих чи інших сторін, властивостей або зв’язків предметів чи явищ для вирізнення їх суттєвих ознак.