РОЗДІЛ 9. ПОЛІТИЧНІ І ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В АНГЛІЇ XVII ст. PDF Печать
История государства и права - Історія вчень про державу і право (Петришин та ін)

РОЗДІЛ 9. ПОЛІТИЧНІ І ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В АНГЛІЇ XVII ст.

 

§ 1. Основні напрямки англійської політико-правової думки

Англійська буржуазна революція суттєво вплинула на різні верстви сус­пільства, її учасниками були: міська буржуазія, джентрі, селянство, дворянс­тво, верхівка англійської церкви. Одною з вимог буржуазної революції було «очищення» (англ. pure або лат. purus — чистий) англійської церкви від залишків католицизму, тому противників короля називали пуританами. Поряд з релігійними ідеями, популярності набули теорії природного права і догові­рного походження держави.

Провідною політичною силою революції були індепенденти (англ. independence — незалежні). Їх релігійно-політичні гасла вимагали: повну не­залежність і самоврядування для кожної громади віруючих, ліквідацію централізованої і підпорядкованої монарху англійської церкви, абсолютну віротерпимість і свободу совісті. Їх політичні вимоги відрізнялися помірніс­тю: визнаючи переваги республіки, індепенденти підтримували ідею встано­влення конституційної монархії.

Найбільш яскравим виразником ідеології індепендентів був англійський поет, політичний діяч Джон Мільтон[1] (1608—1674), який обстоював при­родні права людини, наголошуючи, що народ, який на основі «суспільної згоди з метою захисту загального блага створив державу, є єдиним джере­лом і носієм влади. Народ доручає владу правителям, королям, сановникам і підпорядкує їх законам. І якщо вони порушують законодавчі приписи і ухи­ляються від своїх обов’язків перед народом, то через своїх представників в палаті общин парламенту народ може притягти таких правителів до відпові­дальності.

З погляду Мільтона, республіка з цензовим виборчим правом має безза­перечні переваги порівняно з іншими політичними формами. В республіці найбільше забезпечується право на свободу совісті, думки, слова, повніше використовуються можливості впливати на управління державою.

Якщо індепенденти фактично домагалися для буржуазії і нового дворян­ства влади, визволення від кайданів феодалізму, то левеллери (від англ. level —   рівень) виступали за продовження революції, демократичну конституцію і проголошення республіки.

Ідеологом левеллерів був Джон Лільберн[2] (1614—1657), який вважав, що влада народу є первинною, верховною і суверенною. На його думку, „уся влада споконвічно і за своєю сутністю походить від народу, і його згода, що виражена через представників, — єдина основа всякого справедливого прав­ління.” Левеллери виділяли природжені права людини, ототожнюючи їх з природним правом. Це - безпечні умови життя, свобода особистості, свобода слова, совісті, друку, торгівлі, рівність перед законом і судом, звільнення від військової служби. До природного права Лільберн відносив і приватну влас­ність, але виступав проти станових відмінностей і привілеїв.

Держава створена угодою людей «для доброї користі і блага кожного». Звідси право народу створити таку державу, щоб це благо було гарантовано, а правителі одержували владу за згодою народу. Левеллери розробили проект конституції Англійської республіки — «Народну угоду». Їх основними вимо­гами були: народне представництво, надання виборчих прав англійцям з 21 року, закріплення права обирати шерифів, суддів та інших посадових осіб. Відстоюючи принцип законності, Лільберн підійшов до ідеї поділу влади: «нерозумно, несправедливо і згубно для народу, щоб законодавці були одно­часно і виконавцями закону», парламент не може здійснювати і правосуддя.

У ході революції активно обговорювалося питання про співвідношення свободи і власності, радикальне вирішення якого запропонували діггери (англ. digger — копач). Спочатку вони засуджували не тільки монархію, але і весь суспільний устрій Англії, заснований на майновій нерівності і приватній власності. Сподіваючись на силу проповіді і власного прикладу, вони в 1649 р. на пагорбі св. Георгія створили комуну і стали спільно розкопувати об­щинні землі. Лідером руху був Джерард Уінстенлі (1609—1660), який пе­ршим визначив, що справжня республіканська свобода полягає у вільному користуванні землею. Справжня свобода існує там, де людина одержує їжу і засоби для підтримки життя.

Програма заходів революційної влади з метою створення майбутньої со­ціалістичної республік викладена в його конституційному проекті «Закон свободи» (1652). Вперше в історії соціалізму Уінстенлі визначив необхід­ність перехідного періоду від суспільного ладу з приватною власністю до су­спільного ладу, заснованого на спільності майна. Найкращою формою прав­ління такого суспільного ладу є республіка, що створена в результаті виборів з обмеженням виборчих прав багатіїв. Завданням нової влади є передача зе­мель (общинних, церковних, королівських) народу, де і створити комуни. Використовуючи закони і виховання, підготувати умови для повного викорі­нювання приватної власності, грошей і найманої робочої сили. Після цього з'явиться «справжній республіканський лад» і набере сили нова конституція Англії. На чолі держави — парламент, який щорічно переобирається чолові­ками, які досягли 20 років. Прийняті парламентом закони обговорюються на­родом і можуть відхилятися. Посадові особи обираються на один рік. Дер­жава не тільки охороняє суспільний порядок, але і управляє народним госпо­дарством. Ідеї діггерів набагато випередили час: у цьому слабість їх руху й утопізм проектів.