10.3.  Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

Узгодженими діями є: укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, створення суб’єкта господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, об’єднання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання, а також будь-яка інша погоджена конку­рентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конку­ренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1)   встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації то­варів;

2)  обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3)  розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним прин­ципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4)  спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5)  усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з рин­ку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

6)   застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне станови­ще в конкуренції;

7)  укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господа­рювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8)  суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинен­ня суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (без­діяльності).

Відповідно до ст. 30 ГК України неправомірними угодами між суб’єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спря­мовані на:

-   встановлення (підтримання) монопольних цін^[7] (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

-   розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;

-   усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, по­купців, інших суб’єктів господарювання.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і спри­чиняє відповідальність згідно з законом.

Антиконкурентні узгоджені дії призводять до порушення загальних засад господарювання. При цьому найбільш злоякісних форм набувають антиконкурентні узгоджені дії транснаціональних компаній, національ­них монопольних утворень, франшизіарів, монопольних власників ін­новаційних продуктів (що перетворює їх на виробників унікальної продукції), суб’єктів господарювання, які використовують у виробни­чому процесі особливо коштовні, стратегічні або обмежені ресурси.

Згідно з чинним законодавством особа, що вчинила антиконкурент- ні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його терито­ріальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчи­нення антиконкурентних узгоджених дій.

Органи Антимонопольного комітету України на підставі вмотиво­ваного клопотання в інтересах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції забезпечують кон­фіденційність інформації про особу

Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона:

-   не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антикон- курентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонополь- ному комітету України;

-   була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентни- ми узгодженими діями;

-   не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею по­рушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отри­мати.

Узгоджені дії, передбачені у ст. 6 Закону України «Про захист еко­номічної конкуренції», можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

-   удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

-   техніко-технологічному, економічному розвитку;

-   розвитку малих або середніх підприємців;

-   оптимізації експорту чи імпорту товарів;

-   розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

-   раціоналізації виробництва.

Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії затверджені роз­порядженням АКУ від 12 лютого 2002 р. № 27-р.

Узгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонополь- ного комітету України, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи у значній його частині.

Разпорядженням АКУ від 12 лютого 2002 р. № 26-р затверджено Положення про порядок подання заяв до АКУ про попереднє отриман­ня дозволу на узгоджені дії.

Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Анти- монопольним комітетом України не було надано дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Порядок надання КМУ дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання, затверджений постановою КМУ від 28 лютого 2002 р. № 219.

Суб’єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних орга­нів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії, забороняєть­ся встановлювати щодо господарської діяльності суб’єктів господарю­вання обмеження, що, як правило, не застосовуються до інших суб’єктів господарювання, або застосовувати без об’єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб’єктів господарювання.

Суб’єктам господарювання, які отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Положення ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкурен­ції», яка містить визначення та невичерпний перелік антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, не застосовуються до:

-    будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх під­приємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурен­тоспроможності малих або середніх підприємців;

-   узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій вста­новлює обмеження на: використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; придбання в інших суб’єктів господарювання або продаж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та ін­шими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам;

-   угод про передачу прав інтелектуальної власності або про вико­ристання об’єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі закон­них прав суб’єкта права інтелектуальної власності.