Глава 21. Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Хозяйственное право - М.К. Галянтич Господарське право України

 

 

21.1. Загальні положення правового регулювання відносин щодо використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності

Відповідно до ст. 154 ГКУ відносини, що пов'язані з викори­станням у господарській діяльності та охороною прав інтелекту­альної власності, регулюються ГКУ, Цивільним кодексом Укра­їни та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використан­ням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з ураху­ванням особливостей, передбачених ГКУ та відповідними зако­нами України.

У ст. 155 ГКУ визначаються об'єкти прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. Ними визнаються:

•    винаходи та корисні моделі;

•    промислові зразки;

•    сорти рослин і породи тварин;

•    торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

•    комерційне (фірмове) найменування;

•    географічне зазначення;

•    комерційна таємниця;

•    комп'ютерні програми;

•    інші об'єкти, передбачені законом.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на за­значені об'єкти визначаються Цивільним кодексом України.

 

21.2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвід­чується патентом.

Відносини суб'єкта господарювання, який є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) зазначених об'єк­тів, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивіль­ним кодексом України та відповідними законами України.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання визнається:

•    виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

•    застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;

•    пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо спо­собом, що охороняється відповідно до закону.

Суб'єктам господарювання належить право попереднього ви­користання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 156 ГКУ володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи про­мислового зразка як внесок у статутний фонд підприємства. Пра­вила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.

 

21.3. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання торговельної марки

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчу­ється свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається її застосування на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з упро­вадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерцій­ний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу. Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне мар­кування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосо­вується, зареєстрована в Україні. Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на під­ставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як внесок до статутного фонду суб'єкта господарювання. У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта (ст. 157 ГКУ).

У ст. 158 ГКУ визначаються правомочності щодо викорис­тання торговельної марки, право на яку належить кільком осо­бам. Зокрема, у цій статті зазначається, що торговельна марка, право на яку належить кільком особам, є маркою, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання або використо­вується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, перед­бачених законом.

Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кіль­ком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.

 

21.4. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування

Суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець — може мати комерційне найменування. Громадя-нин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я. Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєст­рів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт го­сподарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування яко­го включено до реєстру пізніше. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта госпо­дарювання, якщо воно фактично використовується ним у госпо­дарському обігу. Якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійсню­ється правова охорона і комерційного найменування, і торговель­ної марки. Особа, яка використовує чуже комерційне наймену­вання, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки (ст. 159 ГКУ).

 

21.5. Правомочності суб'єктів господарювання щодо використання географічного зазначення

Відповідно до ст. 160 ГКУ право на використання географіч­ного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які ви­робляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено дер­жавну реєстрацію відповідного географічного зазначення.

Використанням географічного зазначення суб'єктом господа­рювання вважається його застосування:

•    на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначен­ня, а також на упаковці;

•    у рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офі­ційних бланках, вивісках тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяль­ність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору. Умови надання правової охорони географіч­ного зазначення визначаються законом.

Вироби іноземного походження або у встановлених законо­давством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження. Інформація про країну походження повинна розміщуватись у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встанов­леним вимогам. Забороняється використання суб'єктами господа­рювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів іноземного походження. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону (ст. 161 ГКУ).

 

21.6. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці

Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, органі­заційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає на­лежних заходів охорони її конфіденційності. Строк правової охо­рони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності умов, зазначених у ч. 1 ст. 162 ГКУ. Особа, яка протиправно викори­стовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господа­рювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що становить комерційну таємницю, має право використовувати цю інформацію на власний розсуд. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та законів України.