ПЕРЕДМОВА
Термін "господарське право" в юридичній літературі має кілька значень. Найчастіше ним позначають юридичну науку, що спеціалізується на дослідженні проблем регулювання господарської діяльності чи правового забезпечення економіки. Цей самий термін використовують ще для позначення однієї з юридичних дисциплін, зокрема, в Україні, Російській Федерації, Німеччині. Цим терміном позначають також одну з галузей законодавства, зокрема господарське право. Деякі науковці розуміють під господарським правом систему норм, що регулюють господарювання, організацію і здійснення господарської діяльності1. Це щодо понятійного апарату з формального боку. За змістом господарське законодавство поділяється на два типи: соціалістичного і постсоціалістичного періодів, а з урахуванням реалій сьогодення існує й третій його тип — перехідного періоду. За функціонування господарського законодавства першого типу було закріплено жорстку систему планового керування народним господарством з єдиного центру, монополію і пріоритет державної власності в народному господарстві. При цьому заборонялися приватна підприємницька діяльність, комерційне посередництво, обмежувалась промислова власність, держава регулювала і контролювала практично всі економічні процеси, безперервно втручалася в господарські відносини. Для цього типу господарсько-правового регулювання характерною була відсутність економічної конкуренції.
Господарське законодавство другого типу — постсоціалістич-не — покликане закріплювати організацію господарської діяльності в умовах ринкової економіки з орієнтацією на інтеграційні світові економічні процеси. Як відомо, одним зі стратегічних напрямків зовнішньоекономічної політики України є інтеграція до наднаціональних та глобальних структур і процесів. Це стосується насамперед проблем приєднання України до таких високорейтин-гових інституцій, як COT, ЄС, ЄЕП. Проте становлення цього законодавства відбувається надто повільно з двох причин. Перша полягає в тому, що з розпадом СРСР Україна успадкувала суперечливу систему управління економікою: монополію державної власності, низьке мотиваційне середовище підприємницької діяльності, низьку ефективність господарювання, субсидиційний характер виробництва тощо. Друга причина — хибність вибору економічної політики. Проаналізувавши розвиток економіки України в перші роки незалежності, бачимо, що було вибрано хибний економічний шлях. Так, було взято курс на грошово-кредитну експансію, збільшення видатків бюджету, дефіцит якого покривався прямою емісією національного банку. Не функціонували механізми економічної відповідальності за результати господарської діяльності, здійснювався патерналізм (субсидування) неефективних виробництв, а боротьба з монополією відбувалась за рахунок руйнування виробничих комплексів. У цей період знизились рівні соціальної спрямованості економіки, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави. З метою вирішення зазначених проблем було прийнято низку пакетів (поколінь) господарсько-правових актів. Зокрема, це були закони України "Про зміну і доповнення Конституції Української РСР", "Про підприємництво", "Про ціни і ціноутворення", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Українській РСР", "Про власність", "Про банки і банківську діяльність", "Про систему оподаткування" та ін. Загалом господарське законодавство цього покоління забезпечувало розширення прав підприємств, багатоманітність суб'єктів господарювання, певний розвиток конкуренції в народному господарстві. Основні напрямки реформування господарського законодавства значною мірою визначені у Програмі економічних реформ і політики України, затвердженій Кабінетом Міністрів України в 1992 р. Законодавство того часу вже було спрямовано на комерціалізацію економіки. Проте значного підвищення ефективності господарської діяльності підприємств не відбулося. Крім того, у подальшому у правовому регулюванні різних сфер життєдіяльності, у тому числі й у сфері господарсько-правового регулювання, почали утверджуватись як стійкі тенденції ринкового фундамен-талізму або радикальної лібералізації економіки. Це призвело, по-перше, до дії в господарюванні принципу "дозволено все, що не заборонено", а по-друге (як результат) — до анархії в економіці. Центральне місце в пакетах правових актів посідають документи, спрямовані на приватизацію державної власності та реалізацію ідеї згортання ролі держави в управлінні народним господарством, зведення її функцій до збирання податків і виконання ролі "нічного сторожа". По-третє, з безлічі господарсько-правових актів, що приймались і належали до різних поколінь, багато було суперечливих. З метою усунення цих недоліків, посилення публічних засад регулювання господарської діяльності, закріплення раціональної її організації у відповідних несупереч-ливих господарсько-правових актах було розроблено новий Господарський кодекс України. Цей кодекс спрямований на забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання; свободи підприємницької діяльності в межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції в підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГКУ).
Належне застосування нового Господарського кодексу України значною мірою залежить від глибини вивчення фахівцями (у тому числі майбутніми) основних його положень. Саме цьому й присвячений пропонований підручник.
Зауважимо, що перший підручник з господарського права України для студентів вищих закладів освіти був написаний за редакцією завідувача кафедри Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка проф. І. Г. Побірченка в 1985 р. За роки становлення незалежної української держави вийшло друком кілька посібників з господарського права України А. Я. Пилипенка і В. С. Щербини, а також навчальні посібники, присвячені підприємницькому, комерційному, банківському, біржовому праву, де висвітлюються окремі частини й аспекти господарського права.
Основна мета пропонованого підручника — сформувати адекватні уявлення про сучасну економіку і її правове забезпечення, системи правових знань щодо основних інститутів господарського права, спираючись на знання з основ правознавства, цивільного права та інших галузевих і міжгалузевих правових дисциплін, без яких неможливо забезпечити ефективну правотворчість, а також використання і застосування права у сфері економіки.
Цей підручник є першим в Україні, який підготовлений за Господарським кодексом України 2003 р. До складу авторського колективу входять спеціалісти Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом (м. Київ), Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України (м. Київ).
Актуальність підручника пов'язана з процесом кодифікації цивільного та господарського законодавства. Саме Господарський кодекс України 2003 р. урегулював господарські правовідносини, які раніше або взагалі не були врегульовані (інститут комерційного посередництва), або врегульовані не повною мірою, за допомогою окремих, часто суперечливих правових актів. Прийняття нового Господарського кодексу України — це своєрідна революція у практиці правового регулювання економіки, зміна звичних стереотипів як у правовій політиці сфери економіки, так і в теорії її регулювання. Саме для того щоб ця зміна стереотипів, що відбулась у громадськості у зв'язку з виведенням господарського законодавства в окрему галузь права, була зрозумілою та логічною й репрезентовано цей підручник.
Автори видання виходять з того, що господарське право регулює відносини з організації і здійснення господарської діяльності, які не зводяться лише до підприємництва. Підприємництво — це напрямок господарської діяльності, однією з ознак якого є одержання прибутку. Однак багато господарюючих суб'єктів створюються і функціонують не тільки задля отримання прибутку, а й з метою розв'язання соціальних завдань.
Центральне місце серед господарюючих суб'єктів у системі правового регулювання господарської діяльності посідає підприємство. У посібнику подано класифікацію суб'єктів господарської діяльності — суб'єктів господарського права, учасників господарських правовідносин. З огляду на дуалізм викладення правових норм у Цивільному та Господарському кодексах України, у виданні запропоновано порівняльні таблиці (наприклад, табл. 1). При цьому йдеться про види структур суб'єктів господарювання, а не про види юридичних осіб, тому що юридична особа — це загальна властивість багатьох (але не всіх) суб'єктів господарювання, проте не всіх учасників господарських правовідносин. Тому точніше йдеться про види суб'єктів, що володіють правом юридичної особи.
При підготовці підручника враховувався зміст як Господарського кодексу України, так і законів, до яких відсилають окремі його статті.
Автори прагнули не тільки дати уявлення про чинне господарське право, а й обґрунтувати науковий підхід до вдосконалення правового регулювання, якомога глибше висвітлити систему правового регулювання господарської (у тому числі підприємницької) діяльності. Поява ж нового підручника — це знакова подія. Адже наявність кількох підручників відкриває можливість докладного аналізу й обговорення і на цій основі вдосконалення викладання господарського права, розвитку господарсько-правової думки.
О. О. Чувпило, доктор юридичних наук, професор