Глава ХLIV ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Глава ХLIV ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу
§ 2. Джерела міжнародного цивільного процесу
§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу
Споконвічно міжнародний цивільний процес (МЦП) по суті ототожнювався із процедурою судового захисту цивільних прав. Тому можна сказати, що предметом регулювання МЦП є вирішення приватноправових спорів, ускладнених іноземним елементом. Слід зазначити, що поняття міжнародного цивільного процесу збігається з поняттям цивільного процесу, але в ньому присутній іноземний елемент. Згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» від
23.06.2005 р. іноземний елемент — це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох із таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (ст. 1 Закону в редакції від 21.01.2010 р.).
Питання МЦП регулюються не тільки внутрішнім законодавством кожної країни, а й міжнародними договорами. Тому термін «міжнародний» вживається в тому випадку, коли йдеться про приватноправові відносини, які хоча б через один із своїх елементів пов’ язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, і потребують з’ясування, який закон до них застосовується.
МЦП не може зводитися до процесуальних форм однієї держави. Отже, міжнародне цивільне процесуальне право — це сукупність процесуальних правових норм, що містяться у внутрішньому праві держави і в міжнародних договорах за участю цієї держави, які регулюють цивільно- процесуальні відносини з іноземним елементом при здійсненні правосуддя з цивільних справ і наданні міжнародної правової допомоги. Але мова йде не про сукупність норм тільки конкретної галузі права — цивільного процесу, а про те, що сукупність правових норм, яка розглядається, становить предмет галузі правознавства, що традиційно визначається як міжнародний цивільний процес. Цивільне правове відношення, суб’єктом якого не є іноземний елемент, підлягає регулюванню однією правовою системою, і захист прав може здійснюватися тільки в одній державі. Аналогічне правовідношення, яке містить іноземний елемент, навпаки, потенційно підпадає під дію декількох правових систем. Таким чином, міжнародний цивільний процес не може зводитися до процесуальних форм однієї держави. Міжнародний цивільний процес — це діяльність національних судів щодо розгляду цивільних справ з іноземним елементом і вирішення окремих процесуальних питань.
Для МЦП притаманні такі особливості: по-перше, він потрібен, якщо в цивільному правовідношенні з’являється іноземний елемент; по-друге, своєю метою МЦП має захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; по-третє, МЦП має в цілому публічний характер; по-четверте, МЦП припускає взаємозв’язок та взаємодію органів різних держав та міжнародних організацій, які реалізують функції у сфері захисту цивільних прав.
До МЦП найчастіше відносять питання щодо:
1) цивільного процесуального становища іноземців, осіб без громадянства, іноземних підприємств і організацій, іноземної держави та її дипломатичних[1] представників, міжнародних (міждержавних) організацій (далі — іноземні особи);
2) міжнародної підсудності (юрисдикції) із цивільних справ;
3) іноземних судових доручень;
4) визнання та примусового виконання іноземних судових рішень із цивільних справ та ін.[2]
Зокрема, МІІП охоплює також питання вибору права, встановлення змісту іноземного права, застосування норм процесуального права до правовідносин з іноземним елементом, судових доказів та доказування в цивільних справах з іноземним елементом та деякі інші процесуальні питання.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» сфера дії цього Закону поширюється на всі ці питання (ст. 2).
На підставі ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов’ язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Перш за все це означає, що участь іноземців у цивільному процесі як позивачів чи відповідачів або заінтересованих осіб не змінює загального порядку розгляду справ у суді України. Провадження ведеться за загальними правилами цивільного судочинства, встановленими ЦПК України.
Таким чином, згідно з діючим законодавством та домінуючою в міжнародному приватному праві доктриною суд, розглядаючи справу з іноземною особою, повинен застосовувати, як правило, процесуальне право своєї країни, або закон місця розгляду спору (lex fori).
Отже, цивільне судочинство та пов’язані з ним цивільні процесуальні відносини, одним із суб’єктів яких є іноземна особа, як правило, підпорядковані власному праву суду.