Глава ХLIV ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Posted in Гражданское процессуальное право - Курс цивільного процесу (В.В. Комаров)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

Глава ХLIV ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу

§ 2. Джерела міжнародного цивільного процесу

 

 

§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу


Споконвічно міжнародний цивільний процес (МЦП) по суті ото­тожнювався із процедурою судового захисту цивільних прав. Тому можна сказати, що предметом регулювання МЦП є вирішення при­ватноправових спорів, ускладнених іноземним елементом. Слід зазна­чити, що поняття міжнародного цивільного процесу збігається з по­няттям цивільного процесу, але в ньому присутній іноземний елемент. Згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» від

23.06.2005   р. іноземний елемент — це ознака, яка характеризує при­ватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох із таких форм: а) хоча б один учасник право­відносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною осо­бою; б) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної дер­жави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє право­відносини, мав чи має місце на території іноземної держави (ст. 1 За­кону в редакції від 21.01.2010 р.).

Питання МЦП регулюються не тільки внутрішнім законодавством кожної країни, а й міжнародними договорами. Тому термін «міжнарод­ний» вживається в тому випадку, коли йдеться про приватноправові відносини, які хоча б через один із своїх елементів пов’ язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, і потребують з’ясування, який закон до них застосовується.

МЦП не може зводитися до процесуальних форм однієї держави. Отже, міжнародне цивільне процесуальне право — це сукупність проце­суальних правових норм, що містяться у внутрішньому праві держави і в міжнародних договорах за участю цієї держави, які регулюють цивільно- процесуальні відносини з іноземним елементом при здійсненні право­суддя з цивільних справ і наданні міжнародної правової допомоги. Але мова йде не про сукупність норм тільки конкретної галузі права — ци­вільного процесу, а про те, що сукупність правових норм, яка розгляда­ється, становить предмет галузі правознавства, що традиційно визнача­ється як міжнародний цивільний процес. Цивільне правове відношення, суб’єктом якого не є іноземний елемент, підлягає регулюванню однією правовою системою, і захист прав може здійснюватися тільки в одній державі. Аналогічне правовідношення, яке містить іноземний елемент, навпаки, потенційно підпадає під дію декількох правових систем. Таким чином, міжнародний цивільний процес не може зводитися до процесуаль­них форм однієї держави. Міжнародний цивільний процес — це діяльність національних судів щодо розгляду цивільних справ з іноземним елементом і вирішення окремих процесуальних питань.

Для МЦП притаманні такі особливості: по-перше, він потрібен, якщо в цивільному правовідношенні з’являється іноземний елемент; по-друге, своєю метою МЦП має захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; по-третє, МЦП має в цілому пу­блічний характер; по-четверте, МЦП припускає взаємозв’язок та вза­ємодію органів різних держав та міжнародних організацій, які реалі­зують функції у сфері захисту цивільних прав.

До МЦП найчастіше відносять питання щодо:

1)  цивільного процесуального становища іноземців, осіб без гро­мадянства, іноземних підприємств і організацій, іноземної держави та її дипломатичних[1] представників, міжнародних (міждержавних) орга­нізацій (далі — іноземні особи);

2)  міжнародної підсудності (юрисдикції) із цивільних справ;

3)  іноземних судових доручень;

4)  визнання та примусового виконання іноземних судових рішень із цивільних справ та ін.[2]

Зокрема, МІІП охоплює також питання вибору права, встановлен­ня змісту іноземного права, застосування норм процесуального права до правовідносин з іноземним елементом, судових доказів та доказу­вання в цивільних справах з іноземним елементом та деякі інші про­цесуальні питання.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про міжнарод­не приватне право» сфера дії цього Закону поширюється на всі ці пи­тання (ст. 2).

На підставі ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов’ язковість якого надана Верховною Радою України, перед­бачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Перш за все це означає, що участь іноземців у цивільному процесі як позивачів чи відповідачів або за­інтересованих осіб не змінює загального порядку розгляду справ у суді України. Провадження ведеться за загальними правилами цивільного судочинства, встановленими ЦПК України.

Таким чином, згідно з діючим законодавством та домінуючою в міжнародному приватному праві доктриною суд, розглядаючи спра­ву з іноземною особою, повинен застосовувати, як правило, процесу­альне право своєї країни, або закон місця розгляду спору (lex fori).

Отже, цивільне судочинство та пов’язані з ним цивільні процесу­альні відносини, одним із суб’єктів яких є іноземна особа, як правило, підпорядковані власному праву суду.