Глава XLIII ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Глава XLIII ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
§ 1. Поняття втрати судового провадження
§ 2. Процесуальний порядок відновлення втраченого судового провадження
§ 3. Рішення суду про відновлення втраченого судового провадження
§ 1. Поняття втрати судового провадження
Відновлення втраченого судового провадження до набрання чинності новим ЦПК здійснювалося відповідно до Додатку № 3 ЦПК 1963 р., тобто порядок відновлення втраченого судового провадження регулювався не загальними правилами ЦПК, а спеціальними нормами, викладеними у 6 пунктах Додатка № 3. За ЦПК 2004 р. цій категорії справ присвячений самостійний ІХ розділ (статті 402-409 ЦПК).
При розгляді справ про відновлення втраченого судового провадження захищаються не порушені матеріальні суб’єктивні права чи свободи, а процесуальні права, пов’язані з утратою судового провадження та зняттям перешкод у їх реалізації. Перешкоди в реалізації процесуальних прав полягають у тому, що всупереч ст. 27 ЦПК особи, які брали участь у справі, не можуть знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, знайомитися із журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, тому що судове провадження втрачено.
Відповідно до ЦПК РФ відновлення втраченого судового провадження — це нова категорія справ окремого провадження. Позиція російського законодавця обґрунтована тим, що тут відсутній спір про право цивільне, є тільки одна сторона — заявник, об’ єктом захисту виступає охоронюваний законом інтерес осіб, які брали участь у справі.
Судове провадження може бути втрачено внаслідок стихійного лиха (пожежа, повінь, землетрус тощо), протиправних дій заінтересованих осіб (крадіжка або знищення), недбалості працівників апарату суду. Іноді виникає потреба поновити судове провадження, яке було знищено у зв’язку із закінченням строку зберігання судових справ та документів. На цю підставу звернув увагу Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. (п. 38). Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 27.06.2006 р. № 20, усі працівники апарату суду зобов’ язані виконувати вимоги Інструкції, є відповідальними за збереження процесуальних та інших документів, а також за нерозголо- шення інформації, що міститься в них (п. 1.7). Організація обліку, зберігання справ та інших матеріалів в архіві регламентуються чинним законодавством та Інструкцією про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 14.07.2003 р. № 277.
Згідно з п. 9.1 Інструкції від 14.07.2003 р. судові справи та документи, строк зберігання яких відповідно до Переліків закінчився, вилучаються для знищення. Строк зберігання судових справ визначається залежно від категорії цивільної справи від 3 до 75 років, на підставі Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2010 р. № 22. Вилучення справ та документів для знищення здійснюють секретарі суду (колегій) спільно із завідувачем архіву суду або особою, яка відповідає за роботу архіву.
Як зазначалося, судове провадження може бути поновлено у зв’язку із закінченням строку зберігання судових справ. Так, у березні 2000 р. Б. звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити судові провадження — дві цивільні справи за її позовами до Ясинуватської дільниці енергопостачання про зняття дисциплінарних стягнень і стягнення преміальних винагород та поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, які були утилізовані у зв’ язку із закінченням строку зберігання. Відновлення проваджень потрібно для оскарження судових рішень у цих справах.
Рішенням Ясинуватського міського суду Донецької області від 23 травня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії у цивільних справах Донецького обласного суду від 3 липня 2000 р., у задоволенні заяви відмовлено. У касаційній скарзі Б. просить скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала за необхідне касаційну скаргу задовольнити з таких підстав. Суд, відмовляючи Б. у задоволенні заяви, виходив із того, що справи позивачки були утилізовані у зв’язку із закінченням строку зберігання і тому її вимоги задоволенню не підлягають. Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом неправильно витлумачено пункти 4, 5 Порядку відновлення втраченого судового або виконавчого провадження (Додаток № 3 до ЦПК 1963 р.), чим допущено порушення норм процесуального права. Тому попередні рішення були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд[1].
Під втратою судового провадження слід розуміти зникнення (загуб- лення, знищення) частини матеріалів справи або всієї справи із судового провадження. Крім того, можна казати про втрату судового провадження й у випадку наявності справи або окремих її матеріалів за умов, якщо справа в цілому чи окремі матеріали справи втратили ознаки документів, наприклад у результаті довготривалого зберігання, тощо.
Відповідно до ст. 402 ЦПК відновлення втраченого судового провадження проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється у цілому не тільки розд. IX ЦПК, а й загальними правилами, що стосуються, зокрема, змісту заяви (ст. 119 ЦПК), наслідків недодержання вимог щодо змісту заяви, викладених у статтях 119, 405 ЦПК (ст. 121 ЦПК), відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК), порядку дослідження доказів (статті 177-190 ЦПК), змісту рішення (ст. 215 ЦПК) та ін.
ЦПК не визначив, що слід розуміти під відновленням втраченого судового провадження і які судові документи можуть бути відновлені. В юридичній літературі існує точка зору, що поновлення втраченого судового провадження замінює загублені оригінали документів у справі або саму справу назавжди або до того часу, доки вони не будуть знайдені. У порядку відновлення втраченого судового провадження можуть бути відновлені судові документи, що охоплюють частини судового провадження, необхідні для остаточного вирішення цивільної справи. Це може бути як саме судове провадження повністю, так і окремі його елементи, судові рішення, ухвали тощо[2].
Повна або часткова втрата закінченого судового провадження може вплинути на реалізацію різних прав осіб, які беруть участь у справі, й необхідність його відновлення найчастіше виникає у зв’язку з реалізацією кожною із сторін права вимагати виконання судового рішення або ухвали суду, права на їх оскарження у касаційному порядку, на подання заяви про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, на звернення із заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, про скасування заяви про забезпечення позову. Наприклад Особа-1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про відновлення втраченого провадження по цивільній справі за позовом Особи-3 до Особа-2 про стягнення грошової суми за договором позики в частині ухвали про накладення арешту на нерухоме майно. Як зазначає заявниця, по цій справі в порядку забезпечення позову ухвалою від 21.12.2007 р. був накладений арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру Адреса-1; квартиру Адреса-2; квартиру Адреса-3; квартиру Номер-1, що розташована за Адреса-4, яку просить скасувати згідно з поданою 08.12.2009 р. заявою.
При вирішенні питання щодо скасування вищезазначеної ухвали була виявлена відсутність у матеріалах справи оригіналу даної ухвали від 21.12.2007 р., що призвело до висновку, що ця ухвала втрачена.
Враховуючи вищевказане, заявник вважає, що є підстави для відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1106/09 в частині ухвали суду для того, щоб суд мав можливість розглянути заяву про скасування даної ухвали з метою зняття арешту[3]. Цей вид провадження можна умовно назвати відновлюючим.
Враховуючи те, що процедура розгляду цієї категорії цивільних справ відрізняється від позовного, наказного і окремого провадження, доцільно ч. 3 ст. 15 ЦПК викласти в такій редакції: «Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного, окремого та відновлюючого провадження». Як альтернатива цю категорію цивільних справ можна віднести до окремого провадження, відповідно доповнивши ст. 234 ЦПК. Д. Д. Луспеник також вважає, враховуючи, що у зазначеному провадженні є заявник, а не позивач чи відповідач, відсутній спір про право, можна припустити, що це «провадження більш подібне про окремого провадження»[4].