Глава XII ТРЕТІ ОСОБИ
Глава XII ТРЕТІ ОСОБИ
§ 1. Поняття про третіх осіб
§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
§ 1. Поняття про третіх осіб
Крім сторін у результаті цивільної справи можуть бути заінтересовані й інші особи, які не є суб’єктами спору, переданого на розгляд і вирішення суду. Вони називаються третіми особами.
Цивільне процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб — треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Вони мають усі процесуальні права і обов’язки позивача (ст. 34 ЦПК). Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов’ язки щодо однієї зі сторін. Вони можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду (частини 1-2 ст. 35 ЦПК).
Інститут третіх осіб, як і інститут сторін, забезпечує захист прав, свобод та інтересів громадян і організацій. Разом з тим він має самостійне значення. Інститут третіх осіб розрахований на захист прав, свобод та інтересів, відмінних і незалежних від прав, свобод та інтересів сторін. Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, не рівноцінний інтересам сторін (позивача чи відповідача). Цей інтерес диференційований і виражається в тому, що рішення суду безпосередньо стосується суб’єктивних прав та обов’язків третіх осіб чи, встановивши між сторонами відповідні правовідносини, побічно впливає на їх суб’єктивні права та обов’язки. Звідси — неоднорідний склад третіх осіб і відмінності в правовому становищі не тільки від сторін, а й між собою.
Таким чином, треті особи своєю юридичною заінтересованістю певною мірою близькі до правового становища сторін, але метою участі третіх осіб є все-таки захист своїх прав, відмінних і незалежних від прав сторін. Тому захист прав, відмінних та незалежних від прав сторін, — основна функція інституту третіх осіб у цивільному судочинстві.
Захист прав, відмінних і незалежних від прав сторін, — не єдина функція інституту третіх осіб. Участь третіх осіб у цивільному процесі, крім того, забезпечує більш швидкий розгляд цивільної справи, в яку вступають чи залучаються треті особи. Завдяки участі у справі третіх осіб відбувається більш повна концентрація доказового матеріалу, що допомагає не тільки захисту прав третіх осіб, але і правильному розгляду в цілому цивільної справи, порушеної первісним позивачем до відповідача. Незалучення до участі в справі третьої особи, заінтересованої у вирішенні спору, тягне за собою не тільки порушення прав цієї особи, а й недоліки в дослідженні фактичних обставин справи.
Інститут третіх осіб у цивільному судочинстві — це специфічний інститут цивільного процесуального права, специфічна форма участі в процесі кількох заінтересованих осіб поряд із процесуальною співучастю (ст. 32 ЦПК) і участю в одній справі належного чи неналежного відповідача (ст. 33 ЦПК).
Таким чином, треті особи в цивільному судочинстві — це особи, які вступили у розпочатий процес для захисту своїх суб’єктивних прав, свобод чи інтересів, відмінних від прав, свобод та інтересів позивача та відповідача.
Названі ознаки є характерними для третіх осіб по відношенню до сторін. Разом з тим між третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, і третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є відмінності, які зумовлюють комплекс їх процесуальних прав та обов’язків і правове становище.