Глава ІV ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА ЇХ СИСТЕМА

 

§ 1. Поняття принципів цивільного судочинства

§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства

§ 3. Правові аксіоми у цивільному судочинстві

 

§ 1. Поняття принципів цивільного судочинства

Принципи є найбільш узагальненою категорією науки цивільного процесуального права поряд із такими, як предмет і метод цивільного процесуального права, цивільні процесуальні правовідносини тощо. І тому принципи цивільного процесуального права відбивають суттєві характеристики цивільного процесуального права як самостійної га­лузі права та цивільного судочинства як певної сфери правового регу- лювання^[1].

Інтенсивні дослідження принципів припадали на періоди, які пов’язані з кодифікаціями процесуального законодавства та посткоди- фікаційні періоди. Так було і в період процесуальних кодифікацій 60-х років минулого століття та кодифікацій вже 2000-х років^[2].

Достатньо велика кількість спеціальної літератури з цієї пробле­матики дозволяє уявити сучасний стан теорії принципів цивільного процесуального права, її прикладне значення. У цьому зв’язку при­вертає увагу те, що теоретичні концепти, які покладені в основу теорії принципів цивільного процесуального права у 60-х роках минулого століття, залишились майже незмінними^[3].

У процесуальній літературі дається різне тлумачення поняття прин­ципів права. Так, під принципами цивільного процесуального права розуміють основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя, які закріплені у процесуальному законодавстві, у результаті чого стали його основ­ними положеннями, якісними особливостями, котрі визначають ха­рактер цивільно-процесуального права, порядок його застосування і напрями подальшого розвитку^[4]. Майже тотожне поняття наводять інші автори — принципи цивільного процесуального права (цивільно­го процесу) називають фундаментальні його положення, основополож­ні правові ідеї, які закріплені у нормах більш загального характеру. Вони пронизують усі цивільно-процесуальні інститути і визначають таку побудову цивільного процесу, який забезпечує ухвалення законних і обґрунтованих рішень та їх виконання. Принципи є основами систе­ми норм цивільного процесуального права, центральними поняттями, стрижневими засадами всієї системи процесуальних законів^[5]. Анало­гічні дефініції принципів цивільного процесуального права можна було б продовжити. Таке розуміння принципів є найбільш поширеним і апріорі ґрунтується на тому, що принципи мають імперативний ха­рактер з точки зору їх регулювального впливу на цивільні процесуаль­ні правовідносини.

Нерідко принципи цивільного процесуального права, крім родової характеристики як базових правових начал, кваліфікувалися як ідейно- політичні засади цивільного процесуального права. Наприклад, В. М. Се- менов писав, що принципи радянського процесуального права є втіле­ними в нормах ідейно-керівними началами, які становлять якісні особли­вості даної галузі права, виражають соціалістичний характер та специфіч­ні властивості цивільного процесуального права і цивільного судочинства, визначають перспективи розвитку галузі та забезпечують виконання за­вдань цивільного судочинства у період побудови комунізму^[6]. На такий же аспект при визначенні поняття принципів акцентувала увагу Н. О. Чечина^[7]. Є очевидним, що така характеристика принципів цивільного процесуаль­ного права певним чином політизувала наукові дослідження. В. Ф. Воро- нов обґрунтовано зазначив, що твердження про начебто класовий характер цивільного процесуального права були явно перебільшеними. У цивіль­ному процесуальному праві практично не було норм, яким можна було б приписати класовий характер, по суті, вони мали не класову, а за­гальнолюдську цінність та демократичну сутність^[8].

Окремі автори принципи цивільного процесуального права квалі­фікували як ідеї правосвідомості і правової науки, як такі, що не мають імперативного, нормативного значення, а мають доктринальний харак- тер^[9]. Щодо цього висловлено і таку думку, що принципами цивільного процесуального права є тільки ті вихідні положення, які закріплені в Конституції або ЦПК. Усі інші у правовому сенсі принципами ци­вільного процесуального права бути не можуть і мають доктринальний характер, перебувають не у сфері права, а у сфері правосвідомості^[10].

Це, по суті, основні точки зору щодо поняття принципів цивільно­го процесуального права. Зрозуміло, від відповідного визначення принципів залежить і розуміння функцій принципів процесуального права. Якщо при розумінні принципів як імперативних начал право­вого регулювання можна стверджувати, що принципи мають регулю­ючу функцію та певне місце у структурі процесуального права, то у другому випадку очевидним є те, що принципи мають лише, так би мовити, інтерпретаційне значення доктринального характеру для тлу­мачення норм цивільного процесуального права і не є реальним інстру­ментом у механізмі правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин.

На відміну від сталих зазначених підходів деякі науковці стверджу­ють, що принципи цивільного процесуального права у понятійному відношенні є однопорядковими з цілями та завданнями цивільного процесу і виступають способами (методами) їх здійснення^[11]. Закріплен­ня у нормах цивільного процесуального права принципів служить за­собом реалізації завдань із правильного і своєчасного розгляду справ, а через їх виконання — і кінцевих цілей цивільного судочинства. Отже, стосовно загальних завдань та цілей судочинства принципи є цільови­ми установками більш нижчого рівня^[12].

У західній процесуальній літературі проблема принципів цивіль­ного процесу не була такою актуальною і привабливою, як у вітчизня­ній процесуальній теорії, у тому числі теорії процесуального права радянського періоду. До цієї проблеми західна процесуальна доктрина стала підходити лише у 80-ті роки минулого століття, у період постін- дустріального розвитку суспільства. Причому засвоєння принципів цивільного процесуального права здійснювалось під впливом декількох факторів — відчутної кризи цивільного правосуддя, яке було неспро­можне забезпечити доступність різних верств населення до цього соціально-правового інституту, нагальною потребою оновлення на­ціональних цивільних процесуальних законодавств та глобалізацією, яка вимагала певної гармонізації процесуальних систем. Вагомим фактором стала Європейська конвенція про захист прав людини і осно­воположних свобод, наслідком якої стала поступова фундаменталізація прав людини, зокрема, права на справедливий судовий розгляд та за­безпечення не лише на наднаціональному, а й національному рівні принципу верховенства права. Тобто проблема принципів у західній процесуальній теорії визріла на підґрунті ідеї верховенства права, тобто природних прав людини, та визначалась доктриною природного права в цілому. Тому не випадково як і раніше, так і зараз, у західній літературі, як правило, відсутній аналіз принципів цивільного процесу­ального права та цивільного процесу на рівні догматичного тлумачен­ня процесуального законодавства^[13]. В них дається характеристика принципів цивільного процесу, заснованих на Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод^[14].

Крім того, незважаючи на орієнтацію, так би мовити, на європей­ські цінності у дослідженні принципів цивільного судочинства, спо­стерігаються і більш радикальні критичні погляди щодо суті проблеми. Так, М. Сторм, зауважуючи, що протягом тривалого часу проблеми цивільного процесу залишились незмінними, вважає, що в таких умо­вах є актуальним питання: чи не висуваються як загальні принципи цивільного процесу принципи, які не відповідають головній меті ци­вільного судочинства? Ось чому він запропонував замінити існуючу систему принципів абсолютно новою системою. Причому, як зауважив М. Сторм, одним із питань щодо сприяння реалізації цих тенденцій і майбутнього цивільного процесу є перегляд загальних проблем ци­вільного процесу, в тому числі загальних, конституційних та міжна­родних принципів^[15].

Є очевидним, що українська процесуальна наука формувалась в ін­ших умовах праворозуміння та розвитку суспільства в цілому. Харак­тер же розвитку капіталістичних суспільств реально спонукав до створення адекватних концепцій і моделей правових інститутів та утвердження принципу верховенства права, який у сучасній науці роз­глядається як загальний принцип права. Це є тим ключовим моментом, який з точки зору наукових перспектив та розвитку юридичної прак­тики має і методологічне, і теоретичне, і навіть ментальне значення.

Таким чином, за великим рахунком теорія принципів цивільного процесуального права успадкувала дві різні наукові традиції, які тяжі­ють до різних правових культур — нормативну та природно-правову. Разом з тим різниця у теоретичних підходах, як виявляється, по суті відтворює діалектичне співвідношення права і закону в межах сучас­ного праворозуміння. Тобто концепти нормативізму та природного права не можуть взаємно виключати один одного^[16]. Якщо розуміння принципів цивільного процесуального права в аспекті догми права і догматичної юриспруденції має цілком визначений формат їх законо­давчого закріплення, безпосередньо або опосередковано, то принципи цивільного процесуального права в контексті природного права є по­хідними визначально від природних прав людини і по суті відбивають глибшу субстанціальну сутність цивільного процесу в аспекті верхо­венства права та права людини на ефективне судочинство.

Т. М. Нешатаєва слушно констатує, що втілення верховенства пра­ва потребує застосування позитивного права в дусі верховенства пра­ва, передумовою якого є розмежування шляхом судового тлумачення позитивного та природного права. Вона зазначає, що ефективне роз­межування шляхом судового тлумачення права на природне (право по природі) і позитивне (право за розсудом) може вивести судову систему на зовсім інший рівень розвитку з метою досягнення реальної неза­лежності та самостійності. Втім ілюзій щодо швидкості руху на шляху реалізації норм природного права в судових рішеннях не може бути. Подібний алгоритм задано попереднім розвитком правової думки та практики, яка була значною мірою позитивістською, скерованою на визнання властивостей права тільки за писаними, тобто встановлени­ми владою, правовими приписами^[17].

Отже, стає дедалі очевиднішим, що проблема принципів цивільно­го процесуального права є ланцюгом у проблематиці правової науки, засвоєння якої з теоретичної і практичної точок зору передбачає осмис­лення принципів і з погляду їх правової природи крізь призму певного праворозуміння, і з точки зору правореалізації, тобто механізмів за­стосування права. З погляду судового застосування права та здійснен­ня правосуддя виходить так, що у соціальному бутті феномен права має, так би мовити, синтетичну сутність, оскільки дуже важливо у про­цесі застосування права зреалізувати ту ключову проблему, яка ви­пливає із принципової єдності права та закону. Такий підхід відтворює в основному лібертарну концепцію праворозуміння, відповідно до якої конститутивною ознакою права є принцип формальної рівності^[18].

Сучасний рівень професіоналізму судової практики, який має фор­муватися під впливом ідеї, принципу верховенства права, безперечно передбачає виведення стану правореалізації на рівень розмежування судового тлумачення позитивного та природного права.

Наскільки це важливо, свідчить те, що судова практика занадто повільно застосовує ст. 8 Конституції України, яка визначає, що в Укра­їні діє принцип верховенства права, а також норми Європейської кон­венції про захист прав людини і основоположних свобод, прецеденти Європейського суду з прав людини, загальновизнані принципи і норми міжнародного права. Це, на наш погляд, є ключовим, оскільки реалі­зація принципу верховенства права неможлива без застосування у су­довому судочинстві загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, які мають бути складовими національного правопорядку.

Уявляється, таке розуміння принципів цивільного процесуального права означає, що принципи цивільного процесуального права з точки зору їх родової характеристики, є правовими засадами правосуддя в цивільних справах. Підтвердження цього ми знаходимо у Конституції України, яка, регламентуючи правосуддя, передбачає основні за­сади судочинства: законність, рівність всіх учасників судового про­цесу перед законом і судом та ін.

Характеристика принципів цивільного процесуального права як основних засад має суттєве значення, оскільки принципи є вихідними положеннями, закріпленими в міжнародному праві та чинному зако­нодавстві, на яких повинно ґрунтуватися процесуальне законодавство та практика його застосування. Як основні засади принципи цивільно­го процесуального права мають такі особливості:

1. Фундаментальний характер для цивільного процесу в цілому та окремих інститутів цивільного процесуального права.
2. Відбивають певний механізм здійснення судової влади і про­цедур правосуддя і цінності цивільного судочинства та цивільного процесуального права.
3. Мають нормативний характер. Особливо це стосується загально­визнаних принципів і норм міжнародного права, які мають наднаціо­нальний характер і закріплюються у міжнародно-правових актах.
4. Визначають модус доступності правосуддя для будь-якого суб’єкта права як наявність рівних можливостей доступу до суду.
5. Мають виключно обов’язковий характер. Недотримання прин­ципів цивільного судочинства тягне незаконність судових актів.
6. Визначають залежність відповідальності держави за дотриман­ня принципів у частині виконання міжнародно-правових зобов’язань і принципу верховенства права при здійсненні судочинства.

Не менш важливе значення має характеристика принципів цивіль­ного процесуального права і в аспекті механізму правового регулюван­ня цивільних процесуальних відносин.

Виходячи з природи принципів цивільного процесуального права як основних засад правосуддя та враховуючи їх регулюючу роль, мож­на кваліфікувати принципи з точки зору правової форми як норми за­гального і визначеного характеру, як вихідні для регламентації право­суддя у цивільних справах та на яких ґрунтується увесь масив інших процесуальних норм. Звідси принципи цивільного процесуального права — це своєрідні, специфічні норми цивільного процесуального права, нетипові правові приписи.

Особливість норм-принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що вони є первинними у структурі цивільного проце­суального права і не виводяться з інших норм. Навпаки, інші норми повинні відповідати, конкретизувати норми-принципи. У силу цього норми-принципи зв’язують зміст цивільного процесуального права з його основами (началами) — статусом судової влади і правосуддя у правовій системі, концептуалізують особливу сферу правового регу­лювання цивільного процесуального законодавства.

У зв’язку з кваліфікацією принципів цивільного процесуального права як специфічних норм і їх фундаментальним значенням стосовно інших норм цивільного процесуального права важливо звернути увагу на особливості норм-принципів. По-перше, у нормах-принципах за­кріплений більш загальний характер правових вимог, на відміну від ординарних норм цивільного процесуального права. По-друге, норми- принципи мають незаперечний характер, тобто не допускають жодних винятків із визначеного масштабу правового регулювання. По-третє, норми-принципи мають найвищу стабільність і не піддаються змінам, на відміну від ординарних норм цивільного процесуального права.

Зазначимо, що інтерпретація принципів як специфічних норм, нор­мативних приписів у національному законодавстві відсутня, але має місце в деяких міжнародно-правових актах. Наприклад, у Віденській конвенції «Про право міжнародних договорів» 1969 р. зазначається, що під загальновизнаними принципами міжнародного права розуміються імперативні норми загального міжнародного права, які приймаються та визнаються міжнародною спільнотою держав у цілому як норми, від­хилення від яких є неприпустимим (ст. 53), що означає їх надімператив- ну силу. Тобто в сукупності принципи мають характер норм jus cogens.

Таким чином, принципи цивільного процесуального права — це виражені в нормах цивільного процесуального права незаперечні за своєю природою вимоги до суду й учасників цивільного процесу, які концептуалізують його зміст, та визначальний порядок засади здій­снення правосуддя в цивільних справах.

Регулятивна функція принципів у процесуальних галузях права, у тому числі і цивільному процесуальному праві, має виняткове значення, тому що недотримання принципів тягне порушення основних правових засад порядку судочинства й ухвалення незаконних судових рішень.

Таким чином, подальший розвиток теорії принципів цивільного про­цесуального права відбиває глибокі закономірності, тенденції змін якісних характеристик правового регулювання цивільного судочинства, які істо­рично лежать у надрах різних систем праворозуміння і обумовлюють новий світогляд на правосуддя, функцію судів як органів судової влади, які в умовах демократичних суспільств мають забезпечити пріоритет прав людини, верховенства права, новий стан юридичної практики в цілому.

---

^[1] Див.: Демичев, А. А. К вопросу о принципах гражданского процесуального пра­ва [Текст] / А. А. Демичев // Весн. Сарат. гос. акад. права. - 2005. - № 1 (42). - С. 93.

^[2] Див.: Гетманцев, О. В. Поняття принципів цивільного процесу та їх значення у правозастосовчій діяльності суду [Текст] / О. В. Гетманцев, П. С. Пацурківський // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. Вип. 187. Правознавство. - Чернівці : Рута, 2003. - C. 60-65; Опана- сенко, О. Поняття принципу змагальності в цивільному процесі України [Текст] / О. Опанасенко // Право військової сфери. - 2007. - № 4. - C. 25-26; Шишкін, В. Принцип диспозитивності у новому ЦПК України [Текст] / В. Шишкін // Право України. - 2006. - № 3. - C. 78-81; Ястржембский, И. А Принцип законности и единообразие судебной практики [Текст] / И. А. Ястржембский // Актуальньїе проблеми российского права. Вьіп. 1. - М. : ООО «Полиграф ОПТ», 2005. - C. 177-186; Волосенко, С. О. Принцип змагальності у новелах ЦПК [Текст] / С. О. Волосенко // Часоп. Київ. ун-ту права. - 2007. - № 1. - C. 132-136; Манукян, В. Принцип Хьюарта: необходима ли нам процесуальная справедливость? [Текст] / В. Манукян // Юрид. практика. - 2007. - 30 января (№ 5). - C. 12-13; Гетманцев, О. В. Співвідношення аксіом і принципів в цивільному процесі України [Текст] / О. В. Гетманцев // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Вип. 200. Правознавство. - Чернівці : Рута, 2003. - C. 51-54; Ясинок, М. М. Чи є принцип змагальності в окремому провадженні? [Текст] / М. М. Ясинок // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. Вип. 34. - Х., 2006. -C.  287-292; Борисова, Л. В. Принцип разумности в российском гражданском процессе [Текст] / Л. В. Борисова. - М. : ЮНИТИ, 2008 та ін.

^[3] Див.: Семенов, В. М. Принципьі советского гражданского процессуального права [Текст] : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / В. М. Семенов. - Свердловск, 1965; Гурвич, М. А. Принципьі советского гражданского процессуального права [Текст] / М. А. Гурвич // Трудьі ВЮЗИ. - Т. 3. - М., 1965; Елисейкин, П. Ф. Предмет и принципьі советского гражданского процессуального права [Текст] / П. Ф. Елисейкин. - Яро­славль, 1974; Боннер, А. Т. К вопросу о принципах гражданского процессуального права [Текст] / А. Т. Боннер // Трудь ВЮЗИ. - Т. 38. - 1975; Чечина, Н. А. Принципь гражданского процессуального права. Актуальньїе проблемьі теории и практики граж­данского процесса [Текст] / Н. А. Чечина. - Л., 1979; Семенов, В. М. Конституционньїе принципьі гражданского судопроизводства [Текст] / В. М. Семенов. - М. : Юрид. лит., 1982; Основньїе принципьі гражданского процесса [Текст] / под ред. М. К. Треушни- кова, З. Чешки. - М., 1991.

^[4] Цивільне процесуальне право України [Текст] / за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 1999. - С. 31; Тертишніков, В. І. Цивільний процес України (лекції) [Текст] : навч.-практ. посіб. / В. І. Тертишніков. - Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2011. -

С.  15-16.

^[5] Гражданский процесс [Текст] / под ред. М. К. Треушникова. - М. : Изд. Дом «Городец», 2010. - С. 59.

^[6] Гражданское судопроизводство [Текст] / под ред. В. М. Семенова. - Свердловск, 1974. - С. 26-27.

^[7] Актуальньїе проблемьі теории и практики гражданского процесса [Текст]. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. - С. 52.

^[8] Воронов, А. Ф. Принципь гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее [Текст] / А. Ф. Воронов. - М. : Изд. Дом «Городец», 2009. - С. 26.

^[9] Букина, В. С. Принципь советского гражданского процессуального права (тео- ретические вопросьі, понятия и системьі) [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук /

В. С. Букина. - Л., 1975. - С. 5.

^[10] Див.: Демичев, А. А. К вопросу о принципах гражданского процессуального права [Текст] / А. А. Демичев // Вестн. Сарат. гос. акад. права. - 2005. - № 1 (42). - С. 95; Демичев, А. А. Позитивистская классификация принципов гражданского процессу­ального права Российской Федерации [Текст] / А. А. Демичев // Арбитражньш и граж­данский процесс. - 2005. - № 7. - С. 5-10.

^[11] Демидов, И. Ф. Понятие принципов уголовного процесса [Текст] / И. Ф. Демидов // Курс советского уголовного процесса. Общая часть. - М., 1989. - С. 138-139.

^[12] Жилин, Г. А. Правосудие по гражданским делам: актуальньїе вопросьі [Текст] / Г. А. Жилин. - М. : Проспект, 2010. - С. 78-79.

^[13] Див.: Kerameus, K. D. The Marcel - Storme - Chair for International and Comparative Givil Procedure at Ghent University - A Note [Text] / K. D. Kerameus // European Review of Private Law. - 2006. - Vol. 4. - P 619-620; Zuckerman, A. Reforming civil justice system: trends in industrial countries [Text] / А. Zuckerman / PREMnote. - 2000. - October, № 46; Resnik, J. Procedure’s Projects [Text] / J. Resnik // Civil Justice Quarterly. - 2004. - Vol. 23. - P. 286-289; Kono, T. Recent Trends in Japanese Civil Procedure Reform of the Code of Civil Procedure [Text] / Т. Kono // European Journal of Law Reform. - 2000. - Vol. 2, № 1. - P. 155-164.

^[14] Див.: Civil Litigation. - Oxford University Press, 2005. - P. 10-15; Sime, S. A practical approach civil procedure [Text] / S. Sime. - Oxford University Press, 2005. - P 19-34.

^[15] Див.: Storme M. A Single Civil procedure for Europe: A Cathedral Builders’ Dream [Text] / М. А. Storme // Ritsumeikan Law Reviev. - 2005. - № 22. - P. 96-99.

^[16] Вітчизняна юридична наука доволі спокійно ставиться до критики нормативізму, нормативного праворозуміння. На фоні цього впадає в очі те, що західна правова на­ука в цьому відношенні виявляється більш відкритою у цій дискусії. Див.: Паттаро, ^. Нет права без норм [Текст] / ^. Паттаро // Рос. ежегодник теории права. - 2008. - № 1. - СПб. : ООО «Унив. изд. консорциум “Юрид. книга”», 2009. - С. 284-342; Кравиц, В. Пересмотр понятия права: директивь и нормь с точки зрения нового пра­вового реализма [Текст] / В. Кравиц // Рос. ежегодник теории права. - 2008. - № 1. - СПб. : ООО «Унив. изд. консорциум “Юрид. книга”», 2009. - С. 433-445.

^[17] Нешатаева, Т. Н. Суд и общепризнанньїе принципи и нормьі международного права [Текст] / Т. Н. Нашатаева // Антология научной мьісли: К 10-летию Российской академии правосудия : Сб. статей. - М. : Статут, 2008. - С. 625-626.

^[18] Див.: Нерсесянц, В. С. Философия права [Текст] / В. С. Нерсесянц. - М., 2006. -С.  30-47; Нерсесянц, В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция [Текст] / В. С. Нерсесянц // Вопр. философии. - 2002. - № 3. - С. 3-16; Варламова, Н. В. Понимание свободьі, равенства и справедливости в контексте либертарной концеп- ции права [Текст] / Н. В. Варламова // Рос. ежегодник теории права. - 2008. - № 1. - СПб. : ООО «Универ. изд. консорциум “Юрид. книга”», 2009. - С. 43-66; Лапаева, В. В. Правовой принцип формального равенства [Текст] / В. В. Лапаева // Антология на- учной мьісли: К 10-летию Российской академии правосудия : сб. статей. - М. : Статут, 2008. - С. 83-95. Незважаючи на певні дискусійні моменти лібертарної концепції (див.: Сьірьіх, В. М. Логические основания общей теории права [Текст] / В. М. Сьірьіх. - Т. 3 : Современное правопонимание. - М., 2007. - С. 51; Четвернин, В. А. Лекции по теории права [Текст] / В. А. Четвернин. - Вьіп. 1. - М., 2001. - С. 48) є важливим те, що вона концептуально урівноважує переваги доктрин позовного та природного пра­ва. Причому з позицій лібертарного праворозуміння як позитивне, так і природне право є правом лише тому, що вони відповідають критеріям правового закону.