§ 3. Витрати, пов’язані із розглядом справи

До витрат пов’язаних із розглядом справи відносяться: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ст. 81 ЦПК), витрати на правову допомогу (ст. 84 ЦПК), витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду (ст. 85 ЦПК); витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (ст. 86 ЦПК); витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 87 ЦПК).
Правове регулювання підстав та порядку сплати витрат, пов’язаних із розглядом справи, здійснюється, крім ЦПК, рядом інших законодавчих актів. До них слід віднести Інструкцію про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.1995 р. № 78 “Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах” та ін.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи це ті витрати, що пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень (ст. 81 ЦПК). Вони не залежать від фактичних витрат, пов’язаних із здійсненням цих процесуальних дій, а встановлюється відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
За наявністю та порядком сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу справи цивільного судочинства поділяються на три групи:
- справи, в яких ці витрати підлягають сплаті при зверненні до суду;
- справи, в яких витрати при зверненні до суду не сплачуються, а покладаються на сторони після вирішення спору;
- справи, в яких витрати на інформаційно-технічне забезпечення не стягуються.
За загальним правилом, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають сплаті при зверненні до суду. У разі їх несплати настають наслідки, визначені ст. 121 ЦПК.
Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: поновлення на роботі; стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; стягнення аліментів; визнання батьківства або материнства.
Взагалі не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ст. 81 ЦПК).
Витрати на правову допомогу це витрати, що пов’язані з оплатою юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Як правило, такі витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ЦПК).
До витрат, пов’язаних із залученням учасників цивільного процесу (свідків, спеціалістів, перекладачів) та проведенням судових експертиз відносяться: витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.
Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі несплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.
Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України (ст. 86 ЦПК).
Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлений Інструкцією, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710.
Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
Розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 ЦПК.)