§ 4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами

Радіоактивні відходи становлять підвищену небезпеку для життя і здоров’я людини та довкілля. Правовідносини у сфері поводження з радіоактивними відходами регулюються в першу чергу спеціальним Законом України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоак­тивними відходами», який спрямований на забезпечення захисту лю­дини та навколишнього природного середовища від шкідливого впли­ву радіоактивних відходів. Тому він закріплює особливості правового регулювання поводження з ними.

Поводження з радіоактивними відходами — це всі види діяльнос­ті, що стосується оперування, попередньої обробки, обробки, конди- ціонування, перевезення, зберігання чи захоронення відходів. Право на поводження з радіоактивними відходами мають тільки юридичні та фізичні особи, які отримали у встановленому порядку дозвіл органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати).

Закон передбачає створення об’єктів для поводження з радіоактив­ними відходами. Згідно зі ст. 1 Закону до цих об’ єктів належить спо­руда, приміщення або обладнання, призначене для збирання, перевезення, переробки, зберігання або захоронення радіоактивних відхо­дів.

Перевезення радіоактивних відходів здійснюється юридичними або фізичними особами, які мають відповідні ліцензії на даний вид діяль­ності. Таке перевезення можливе тільки у транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів щодо перевезення радіоактивних відходів, якими передбачаються: порядок їх перевезення; права і обов’язки вантажовідправника, перевізника та одержувача; заходи безпеки; вимоги до упаковки та транспортних засо­бів; заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезен­ня відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; заходи фізичного захисту (ст. 19 Закону).

Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом в обов’язковому порядку погоджуються з відповідними службами Міністерства вну­трішніх справ України.

Захоронення цих відходів здійснюють лише спеціалізовані підпри­ємства по поводженню з радіоактивними відходами за наявності відпо­відної ліцензії. Зберігання та захоронення таких відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів, під якими розуміються споруди для зберігання або захоронен- ня радіоактивних відходів з обов’язковим забезпеченням інженерних, геологічних, фізичних та інших бар’єрів, що перешкоджають міграції радіонуклідів. Рішення про будівництво зазначених об’єктів приймають відповідно до компетенції Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України. Проектування таких об’єктів здійснюється відповідно до ді­ючих норм, правил і стандартів з використанням технологій, які були підтверджені досвідом, випробуванням чи аналізом. При цьому проект сховища радіоактивних відходів в обов’язковому порядку повинен міс­тити дві оцінки безпеки: під час експлуатації та після закриття сховища. Експлуатація сховищ дозволяється лише після одержання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарського обороту і відмежовуються від суміжних територій санітарно-захисними зонами. Вони надаються на весь ви­значений проектом період експлуатації і консервації згідно з земельним законодавством.

У місцях розміщення об’єктів, призначених для розміщення радіо­активних відходів, може бути встановлений особливий режим території, а також виділяються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з норма­ми, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії і затверджуються місцевими радами. У санітарно-захисній зоні здій­снюється контроль за радіаційним станом. У її межах забороняється: проживання населення; здійснення всіх видів водокористування, лісо­користування та користування надрами, за винятком зумовлених затвердженими проектами; проведення наукових досліджень без спеціальних дозволів та ін. (ст. 26 Закону). Використання для народ­ногосподарських цілей земель і водних об’єктів, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів держав­ного регулювання ядерної і радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов’ язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.

Чинне законодавство України забороняє проведення зборів, мітин­гів, демонстрацій і інших громадських заходів на території об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, а також в санітарно-захисних зонах. При цьому слід зазначити, що громадяни і їх об’єднання мають право на одержання інформації, а також на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері викорис­тання ядерної енергії і радіаційної безпеки, у тому числі і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року затверджений По­рядок проведення громадських слухань із питань використання ядерної енергії і радіаційної безпеки¹.

На території України з метою виключення можливості неконтрольо- ваного накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оператив­ного контролю за їх місцезнаходженням і переміщенням, умовами їх зберігання та захоронення ведеться Державний облік радіоактивних відходів. Він включає: ведення Державного реєстру радіоактивних відходів; ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та перелік місць тимчасового їх зберігання.

Державний реєстр радіоактивних відходів — це послідовний по­точний запис актів спеціальної форми про утворення, фізико-хімічний склад, обсяги, властивості, а також перевезення, зберігання та захоро- нення радіоактивних відходів. Положення про Державний реєстр ра­діоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів являє собою зведення систематизованих відомостей про об’єкти для зберігання чи захоронення радіоактивних відходів. Він повинен містити системати­зований банк даних щодо місцезнаходження, кількісних та якісних характеристик, умов зберігання або захоронення радіоактивних від­ходів, систем контролю та моніторингу (ст. 16 Закону). Порядок його ведення здійснюється відповідно до Положення про Державний ка­дастр сховищ і місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів, яке затверджено постановою Уряду України від 29 квітня 1996 року.

Усі юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-якого виду ді­яльності у сфері поводження з радіоактивними відходами зобов’язані дотримуватися норм, правил і стандартів щодо ядерної і радіаційної безпеки.