Печать
PDF

Розділ ХVI. Правове регулювання поводження з відходами - § 3. Правовий режим поводження з відходами

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

 

§ 3. Правовий режим поводження з відходами


Правовий режим поводження з відходами закріплюється чинним законодавством України і в першу чергу Законом України «Про від­ходи». Даний закон закріплює поняття поводження з відходами. По­водження з відходами — це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Таким чином, правовий режим поводження з відходами включає певні етапи поводження з ни­ми, які врегульовані нормами права з моменту їх утворення і до зне­шкодження, захоронення або утилізації.

Відходи утворюються юридичними і фізичними особами в про­цесі їх діяльності. З метою запобігання або зменшення обсягів їх утворення Закон (ст. 31) передбачає: розроблення та впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних досягнень; періодичний перегляд встановлених норма­тивів утворення відходів, спрямованих на зменшення їх обсягів, з ура­хуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економіч­них можливостей; встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів; розроблення системи поводження з імпортними пакувальни­ми матеріалами і тарою; розроблення загальних вимог щодо поводжен­ня з побутовими відходами; розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та  утилізації відходів; запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Збирання відходів є першим етапом поводження з відходами. Він являє собою діяльність, яка пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації або ви­далення.

Перевезення відходів — це транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення. У законодавстві додатково закріплюється транскордон­не перевезення відходів. Під ним розуміється транспортування відходів з території, на /або через територію України, на територію або через територію іншої держави.

Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за на­явності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і тіль­ки спеціально обладнаним для цього транспортним засобом. Переве­зення таких відходів здійснюється за умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути за­вдані ним під час перевезення. В Україну забороняється ввезення від­ходів з метою їх зберігання чи видалення.

Оброблення (перероблення) відходів — це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологіч­но безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Знешкодження відходів — зменшення або усунення небезпеки від­ходів шляхом механічної, фізико-хімічної або біологічної обробки. Знешкодження і переробка відходів здійснюється сміттєпереробними і сміттєспалювальними заводами.

Утилізація відходів передбачає використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Утилізація здійснюється як твердих побутових відходів, так і відходів промисловості. Утилізація окремих складових частин твердих побутових відходів (скло, чорний і кольоровий металобрухт, макулатура) здійснюється шляхом розділь­ного збору утильних компонентів і при механізованому способі із за­гальної маси. Більшість відходів промисловості також підлягає утилі­зації. Законодавство забороняє змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Закон України «Про відходи» з метою повного обліку та опису місць видалення відходів, їх якісного і кількіс­ного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на на­вколишнє природне середовище та здоров’ я людини передбачає веден­ня реєстру місць видалення відходів. Реєстр таких місць здійснюється на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфе­рі поводження з відходами. Вони підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів затверджений По­становою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року1.

Одним з етапів поводження з відходами є їх розміщення, під яким розуміють їх зберігання і захоронення в спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (полігонах, сховищах, комплексах тощо).

Зберігання відходів — це тимчасове розміщення відходів у спеці­ально відведених місцях чи об’ єктах (до їх утилізації чи видалення). На кожне місце або об’єкт зберігання або видалення відходів склада­ється спеціальний паспорт, у якому визначаються найменування та код відходів (згідно з Державним класифікатором відходів), їх кількісний і якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць або об’єктів зберігання чи видалення, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх ви­даленні у спеціально відведених місцях чи об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’ я людини не перевищував установлених норма­тивів. Зберігання і захоронення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях.

Законодавством забороняється несанкціоноване скидання і роз­міщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, а також у межах водоохоронних зон і зон санітарної охорони водних об’ єктів.

За розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворення відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. Законодавством передбачається стимулювання суб’єктів господарської діяльності, які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва продукції, здійснюють їх збирання і заготівлю, будівництво підпри­ємств і цехів, а також організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення. Стимулювання таких суб’єктів здійснюється шляхом надання пільг щодо оподатку­вання прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів, надання дотацій з Державного бюджету України і інших бю­джетів для перевезення відходів, а також здійснення пріоритетного державного кредитування.

Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середови­ща, а також інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами.