| Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу |
|
|
| Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга) |
|
Страница 1 из 4 Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу
І. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу
§ 3. Правова охорона рослинного світу
§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання Одним з основних складників навколишнього природного середовища є рослинний світ, фундаментальне значення якого для найважливіших біосферних процесів важко переоцінити. Він є одним з найважливіших природних чинників подальшого розвитку суспільства. Масштаби впливу (як правило, негативного) сучасного суспільного виробництва на рослинний світ невпинно зростають. Частина території України перебуває у важкому екологічному стані, що у свою чергу потребує правового регулювання використання, охорони й відтворення рослинного світу. Останнім часом намітилася тенденція до оновлення екологічного законодавства і прийняття нормативних актів, аналогів яких вітчизняне законодавство не знало. Прикладом може бути Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року[1], за яким використання й охорона природних об’єктів, до яких належить і рослинний світ, регламентуються екологічними нормативними актами. Рослинному світу, як природному об’єкту, притаманна низка особливостей, як-от: а) можливість його відновлення; б) пов’язаність у силу його природних якостей безпосередньо із землею, водою, іншими об’єктами рослинного світу; в) віднесення (як і об’єктів тваринного світу) до об’ єктів живої природи; г) виконання ним екологічної, економічної, культурно-оздоровчої та інших функцій. За сучасних умов на перший план виходить саме екологічна роль рослинного світу, він є компонентом екологічної системи, поєднує земельні й водні ресурси, виконує екологічні функції: кліматорегулюючу, захисту середовища, ґрунтозахисну, водоохоронну, санітарно- оздоровчу, а також є джерелом поповнення атмосфери киснем, середовищем життєдіяльності тварин, фільтрує відходи виробництва й очищує повітря. Економічні функції рослинного світу полягають у тому, що він традиційно є джерелом деревини (щодо лісів) та іншої рослинної продукції, яка задовольняє потреби населення й господарства. Рослинний світ у житті людей має також культурно-естетичне, науково-пізнавальне й рекреаційне значення. Приміром, декоративна рослинність справляє естетичний вплив на стан довкілля й людини. Наявність у рослинному світі властивих йому природних характеристик у кінцевому підсумку обумовлює відбиття у правових приписах специфічності поведінки суб’єктів, особливо з питань власності, відтворення й охорони цього природного об’єкта. У названому Законі вперше в екологічному законодавстві вживається термін «рослинний світ», який указує на самостійність природного об’ єкта, і зазначається, що саме цим правовим актом регулюються відносини у сфері охорони, використання й відтворення дикорослих та інших рослин несільськогосподарського призначення — судинних, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань та їх місцезростань, тобто флористичних відносин. Що ж стосується відносин у сфері охорони, використання й відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення, то вони впорядковуються відповідним законодавством України. Для чіткого окреслення царини застосування законодавства про рослинний світ (флористичного законодавства) слід мати на увазі безпосередній зв’язок певного природного об’єкта з навколишнім природним середовищем. Адже вилучення частини такого об’ єкта призводить до того, що певні відносини, що виникають щодо нього, переходять уже в цивільно-правову сферу регламентації, оскільки цей об’єкт у такому випадку набуває специфічних ознак і властивостей товарно-матеріальної цінності. Таким чином, об’єкти рослинного світу безпосередньо пов’язані з навколишнім природним середовищем, становлять собою об’єкт правового регламентування законодавства про рослинний світ. Закон України «Про рослинний світ» у ст. 3 наводить дефініцію рослинного світу як сукупності усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Розглянувши зміст трактування категорії «рослинний світ», можемо дійти висновку, що воно, на жаль, має суто природничий і аж ніяк не правовий характер, оскільки в ньому бракує належних юридичних ознак розглядуваного природного об’єкта. Що ж стосується поняття «рослинний світ», то деякі правознавці вже приділяли певну увагу дослідженню питання про його юридичне тлумачення. Уперше його формулювання було запропоновано А. Б. Іскоян, пізніше до неї приєдналися й деякі інші вчені. Дослідивши існуючі доробки науковців по даній проблемі і проаналізувавши відповідне чинне законодавство, пропонуємо визначення цієї правової категорії. Рослинний світ — це об’єкт права власності, суверенних прав, що становить собою сукупність видів диких рослин, а також грибів та утворених ними угруповань, які зростають у стані природної свободи на території України, у межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони України, щодо якого встановлено відповідний правовий режим, який забезпечує його належне використання, охорону й відтворення. Об’єкти рослинного світу — це дикорослі та інші несільськогос- подарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання. Залежно від місцезростання цих об’єктів і віднесення їх до певної категорії вони поділяються на такі, що мають: 1) загальнодержавне значення. Це об’єкти, що знаходяться в межах: а) внутрішніх морських вод, територіального моря й виключної (морської) економічної зони України; б) поверхневих вод — озер, водосховищ, річок, каналів, розташованих і використовуваних на території більш ніж однієї області, а також їх різних приток; в) природних і біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків, парків — пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; а також г) рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, що занесені до Зеленої книги України, тощо; 2) місцеве значення. Це всі інші об’єкти рослинного світу, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.
|

