§ 3. Правове регулювання основних видів використання надр

Геологічне вивчення надр — це спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра для задоволення по­треб суспільства. Геологічне вивчення здійснюється з метою одер­жання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення та оцінки корисних копалин, вивчення закономір­ностей їх формування і розміщення, з’ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Геологічне вивчення надр включає декілька стадій: регіональне геологічне вивчення території України (геологічне картування), гео­логічні пошуки корисних копалин, їх геологічну розвідку та дослідно- промислову розробку^[3].

Геологічні пошуки — це сукупність робіт з відкриття родовищ корисних копалин. Пошуки проводяться на основі вивчення геологіч­ної будови місцевості одночасно з геологічним картуванням.

Геологічна розвідка родовищ корисних копалин становить сукуп­ність геологорозвідувальних робіт і пов’язаних з ними досліджень, що проводяться з метою виявлення і геолого-економічної оцінки запасів мінеральної сировини в надрах.

Дослідно-промислова розробка надр — остання стадія геологічно­го вивчення ділянки надр, яка попередньо була досліджена. На цій ділянці здійснюють видобуток з родовища обмеженої кількості копалин з метою визначення його промислової цінності, уточнення гірничо- геологічних та технологічних параметрів, необхідних для підрахунку запасів корисних копалин та обґрунтування вибору раціонального методу промислової розробки родовища. Ця стадія є фактичною осно­вою підтвердження результатів геологічного вивчення надр.

Для геологічного вивчення, у тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу на під­ставі спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.

Проведення робіт по геологічному вивченню надр організовується та координується Мінприроди України. Воно передбачається держав­ними комплексними або цільовими програмами, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховуються видобувними підпри­ємствами до Державного бюджету за раніше виконані геологорозвіду­вальні роботи. В окремих випадках (наприклад, для геологічної роз­відки родовищ корисних копалин, що не мають промислового видо­бутку) вивчення надр може виконуватися за рахунок прямих видатків Державного та місцевого бюджетів або залучення недержавних інвес­тицій.

При здійсненні зазначеного виду надрокористування повинні за­безпечуватися: раціональне і ефективне проведення геологорозвіду­вальних робіт; екологічно безпечний для життя і здоров’ я людей стан довкілля; повнота вивчення геологічної будови надр; достовірність визначення кількості та якості запасів усіх корисних копалин і на­явних у них компонентів; геолого-економічна оцінка корисних копа­лин; ведення робіт методами і способами, які б виключали невиправ­дані втрати корисних копалин та інші вимоги, які передбачені ст. 38 КУпН.

Роботи по геологічному вивченню надр підлягають обов’язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублю­ванню зазначених робіт. Державна реєстрація та облік робіт по гео­логічному вивченню надр провадяться Державним інформаційним геологічним фондом України. Умови розпорядження геологічною ін­формацією визначаються Положенням про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженим постановою Кабінету Міні­стрів України від 13 червня 1995 року № 423^[4].

Пошук родовищ корисних копалин являє собою дії, які безпосе­редньо спрямовані на виявлення корисних копалин. Згідно зі ст. 41 КУпН особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промис­лову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підви­щують його промислову цінність, визнаються першовідкривачами. Вони мають право на винагороду та отримують спеціальний нагрудний знак «Першовідкривач родовища». Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин затверджено Кабінетом Міністрів України 1 лютого 1995 року^[5].

Видобування корисних копалин — найбільш поширений, але й вод­ночас небезпечний для навколишнього природного середовища та людини вид права користування надрами. Це діяльність спеціалізова­них підприємств, установ і організацій по розробці твердих, рідких та газоподібних корисних копалин у межах наданих їм гірничих відводів. Особливістю зазначеного виду користування надрами є залежність від того, які корисні копалини видобуваються, — загальнодержавного (наприклад, природний газ, вугілля, нафта та ін.) або місцевого зна­чення (гіпс, гравій, пісок тощо). Від виду корисних копалин залежать порядок та умови їх видобування, система державних органів, які на­дають відповідний гірничий відвід, та рівень державного управління надрокористуванням. Поділ корисних копалин на загальнодержавні та місцеві здійснює Кабінет Міністрів України.

Корисні копалини загальнодержавного значення здебільшого вва­жаються перспективними ресурсами, що є стратегічно важливими для економіки України. Тому їх видобування має свої особливості та регу­люється окремими нормативними актами.

Певними ознаками, які визначають їх правовий режим, характери­зуються й корисні копалини місцевого значення. По-перше, їх родо­вища широко поширені та розташовані відносно рівномірно в межах земної кори. По-друге, їх видобування здійснюється переважно від­критим способом і не потребує значних коштів, спеціальних технічних пристроїв і складного обладнання. І нарешті, такі корисні копалини здатні задовольняти передусім побутові і господарські потреби насе­лення. Згідно зі ст. 23 КУпН землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх потреб загальнопоширені корисні копалини і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для гос­подарських і побутових потреб.

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви всіх корисних копалин підлягають обліку в Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин, які містять відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості, якості та ступеня вивчення їх запасів.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ підлягають також експертизі та оцінюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розробка родовищ корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр, які погоджу­ються користувачами надр з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

З метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам, інтенсивному видобутку корисних копалин установлюються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин^[6].

Законодавство про надра у зв’язку з необхідністю ефективного та комплексного їх використання встановлює відповідні вимоги щодо розробки корисних копалин та переробки мінеральної сировини, згід­но з якими повинні забезпечуватися:

1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин, не­допущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копа­лин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;

2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;

3)   облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних ор­ганів встановленої законодавством звітності;

4) недопущення псу­вання розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин у результаті проведення гірничих робіт, а також збереження корисних копалин родовищ, що консервуються;

5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;

6) раціональ­не використання розкривних порід і відходів виробництва;

7) без­печне для людей, майна і навколишнього природного середовища ведення робіт.

Окремо слід зупинитися на особливостях правового регулювання використання надр виключної (морської) економічної зони і континен­тального шельфу України.

Україна як прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою розвідки і розробки його природних ресурсів.

Відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси її ви­ключної (морської) економічної зони і континентального шельфу є об’єктами права власності Українського народу. Ділянки континен­тального шельфу можуть надаватися фізичним та юридичним особам України, а також іноземним фізичним та юридичним особам у корис­тування для розробки його природних ресурсів, зокрема, геологічного вивчення надр та видобування корисних копалин.

Використання природних мінеральних ресурсів континентального шельфу України здійснюється за спеціальними дозволами, які нада­ються Міністерством охорони навколишнього природного середовища на всі види користування надрами, на які вони необхідні.

Особливістю використання природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України є те, що надання у користування надр здійснюється з урахуванням правового режиму морського простору. Дозвіл на користування надрами в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, розташованої за межами територіального моря, надається з урахуванням норм міжнародного морського права та міжнародних договорів.

Крім того, у випадку надання відповідного спеціального дозволу визначається площа морського дна (ділянки надр), із зазначенням кодинат та меж, у яких можливо здійснення діяльності, передбаченої у дозволі. У спеціальному дозволі на користування надрами континен­тального шельфу передбачається спеціальний режим ведення робіт, який узгоджується зі спеціально уповноваженими центральними ор­ганами виконавчої влади, до ведення яких належать питання охорони державного кордону, безпеки судноплавства, рибного господарства, охорони навколишнього природного середовища.

Роботи по геологічному вивченню та видобуванню корисних копа­лин континентального шельфу пов’язані з підвищеним технологічним та екологічним ризиком, великою вартістю розробки, до того ж здій­снюють негативний вплив на стан водних живих ресурсів, всієї еколо­гічної системи морського простору. Тому постають питання обмежен­ня розмірів та кількості ділянок надр, наданих у користування; визна­чення окремого правового режиму видобування в межах континенталь­ного шельфу нафти і газу тощо.