Печать
PDF

Розділ ХІ. Правове регулювання охорони та використання надр - § 2. Правове регулювання використання надр

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

 

§ 2. Правове регулювання використання надр


Надрові та гірничі відносини в Україні регулюються Конституці­єю України, Законом України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», Кодексом України про надра та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Це закони України «Про концесії», «Про державну геологічну службу України», «Про угоди про розподіл продукції», «Про нафту і газ», «Про дер­жавне регулювання видобутку, виробництва і використання дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», «Про видобування і переробку уранових руд», «Про поводження з радіоактивними відходами», Гірничий Закон України, По­станова Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 року № 75 «Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин» та ін.

Земельні, лісові та водні відносини, що виникають під час вико­ристання надр, регулюються відповідним законодавством України.

Стаття 2 Кодексу України про надра (далі — КУпН) передбачає, що завданням кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забез­печення раціонального, комплексного використання надр для задово­лення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, орга­нізацій та громадян.

Право користування надрами є різновидом права природокористу­вання і має свої особливості. Це один із центральних інститутів гір- ничного права, оскільки надра становлять виключну власність народу України і надаються тільки в користування. Цей інститут включає в себе сукупність правових норм, що регулюють підстави і порядок виникнення та припинення права користування надрами, основні пра­ва та обов’язки надрокористувачів.

Таким чином, право користування надрами — це інститут еколо­гічного права, що регулює за допомогою правових норм суспільні відносини, які виникають з приводу використання надр.

Класифікація права користування надрами здійснюється на основі цільового призначення та строків користування.

За строком користування надрами може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається користування надрами без за­здалегідь установленого строку. Тимчасове користування поділя­ється на короткострокове — до п’яти років і довгострокове — до двадцяти років. У разі необхідності строк тимчасового користуван­ня може бути подовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, коли в ньому не передбачається інше (ст. 15 КУпН).

Головною класифікаційною ознакою поділу права користування надрами за видами є мета їх використання. Від неї залежить зміст прав та обов’язків надрокористувачів, склад суб’єктів та інші сторони пра­вового регулювання відповідних відносин. Згідно зі ст. 14 КУпН роз­різняють такі види користування:

-     геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розроб­ка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

-     видобування корисних копалин;

-     будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземно­го зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

-     створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздо­ровчі заклади та ін.);

-     задоволення інших потреб.

Користування надрами здійснюється на підставі спеціальних до­зволів (ліцензій). Ліцензування в екологічних відносинах є елементом загальнодержавного процесу ліцензування певних видів господарської діяльності. Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазна­ченого в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Екологічне законодавство використовує різні терміни, що анало­гічні поняттю «ліцензія». Наприклад, дозволи на користування над­рами та ін.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів — це офі­ційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, органі­зацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється:

-     на видобуток корисних копалин, у тому числі тих, що видобува­ються на континентальному шельфі — Мінприроди;

-     природних ресурсів місцевого значення (крім корисних копа­лин) — місцевими радами за погодженням з органами Мінприроди.

Спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і ор­ганізаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійсню­ється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. Порядок надання дозволів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2  жовтня 2003 року № 1540 «Про затвердження Порядку надання спе­ціальних дозволів на користування надрами».

Об’єктом надрокористування може бути якась одна, індивідуалізо­вана на місцевості, у натурі, частина (ділянка) державного фонду надр, що надається в користування для певної мети, — гірничний відвід. Гір­ничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов’язаних з видобу­ванням корисних копалин. До індивідуалізуючих ознак даного об’ єкта належать: розмір, межі та місцезнаходження. Відокремлена частина державного фонду надр (гірничий відвід) розглядається як юридично самостійний об’єкт права користування. Особливість об’єктів права користування надрами полягає в тому, що їх розміри не нормуються за­коном. Розмір гірничого відвода, що надається, визначається у кожному випадку державними компетентними органами з урахуванням мети надрокористування, виробничих потужностей гірничодобувних підпри­ємств, строків їх діяльності та інших факторів.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами за межами гірничого від­воду забороняється. Порядок надання гірничих відводів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року1 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відво­дів». Надання додаткових гірничих відводів до існуючого оформлю­ється як новий відвід.

На розробку родовищ корисних копалин гірничий відвід, як пра­вило, надається для всього родовища. На розробку великих родовищ корисних копалин, крім нафтових і газових, гірничі відводи можуть бути надані двом або кільком підприємствам чи громадянам. Гірничі відводи надаються окремо для розробки кожного родовища, коли різні види корисних копалин залягають на одній території.

Підприємство чи громадянин для одержання гірничого відводу залежно від виду родовища подає заяву місцевому органу державного гірничого нагляду або Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській раді. У заяві зазна­чаються назва підприємства чи відомості про громадянина, що мають намір одержати гірничий відвід, місцезнаходження гірничого відводу та мета, з якою він одержується.

Подається також проект гірничого відводу в двох примірниках. Проект гірничого відводу складається з пояснювальної записки та графічних матеріалів. У пояснювальній записці мають бути викла­дені:

-     мета, з якою подається заява про надання гірничого відводу;

-     обґрунтування необхідності одержання гірничого відводу;

-     назва організації, що виконала проектування гірничодобувного об’ єкта чи підземної споруди, і організації, що підготувала проект гірничого відводу;

-     загальні відомості про територію, на якій знаходиться гірничий відвід, у тому числі про її географічне та адміністративне положення, площу, характеристику сільськогосподарських та інших угідь, річок, озер та інших водних об’єктів, окремі будівлі і споруди, а також вка­зуються категорії, до яких належать землі відповідно до земельного законодавства;

-     коротка геологічна характеристика ділянки надр у межах гірни­чого відводу та прилеглої до неї території, у тому числі дані про гео­логічну будову, гірничотехнічні та гідрогеологічні умови і ступінь їх вивченості; коротка геологічна характеристика наявного родовища корисних копалин (розміри та елементи залягання рудних тіл, жил тощо), гірничотехнічні та гідрогеологічні умови його розробки; об­ґрунтування та розрахунок меж і розмірів гірничого відводу.

Рішення щодо заяви на одержання гірничого відводу приймається протягом не більше 30 днів.

У деяких випадках користування надрами здійснюється без надан­ня гірничого відводу чи спеціального дозволу. Так, відповідно до статей 20, 21 Кодексу про надра користування надрами без надання гірничого відводу здійснюється при геологічному вивченні надр, у то­му числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копа­лин загальнодержавного значення, а також для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу.

Без надання гірничого відводу мають право видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого зна­чення і торф, а також підземні прісні води землевласники і землеко­ристувачі в межах наданих їм земельних ділянок, якщо загальна гли­бина розробки не буде перевищувати двох метрів, а у випадку видо­бування прісних підземних вод — 20 метрів.

Іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів).

Надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних із користуван­ням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним за­конодавством України.

Право користування надрами може бути припинено (повністю чи частково), зупинено на деякий час через підстави, передбачені чинним законодавством. Повне припинення права надрокористування настає, коли користувач позбавляється цього права на весь наданий йому гір­ничий відвід. Частковим припиненням називається вилучення у над- рокористувача лише частини гірничого відводу із збереженням за ним права користування частиною, що залишилася.

Підстави припинення права користування надрами передбачені у ст. 26 КУпН. Ці підстави можна поділити на обов’язкові (безумовні) та умовні.

До обов’язкових можна віднести:

-     закінчення встановленого строку користування надрами;

-     коли відпадає потреба в користуванні;

-     припинення діяльності користувачів надр;

-     позбавлення надрокористувача спеціального дозволу (ліцензії).

Право користування надрами може бути припинено в безумовному

порядку, коли надра вилучаються для державних або громадських потреб у встановленому законодавством порядку. Надрокористувачам у такому разі зобов’язані відшкодувати збитки, завдані внаслідок вилучення надр.

Інші підстави можуть тягнути за собою припинення права над- рокористування лише при наявності певних умов. До таких підстав належать:

-     користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навко­лишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення;

-     використання надр не за цільовим призначенням;

-     порушення інших вимог, а також у випадку, коли користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користу­вання.

Деякі підстави припинення права надрокористування прямо зако­нодавством не передбачені, хоча й мають місце. Так, смерть громадя­нина як підстава припинення права надрокористування законом не передбачена, хоча зрозуміло, що право користування будь-яким об’ єктом природи не може зберігатися за померлим.

Однією з підстав припинення права надрокористування може бути несплата або несвоєчасна сплата обов’язкових платежів за користуван­ня надрами.

Право надрокористування припиняється й у випадках вилучення земельної ділянки у землевласників і землекористувачів на підставах і в порядку, передбачених чинним земельним законодавством.

Підставою припинення права надрокористування іноземних юри­дичних осіб і громадян є також і дострокове розірвання угоди (контр­акту) на право користування надрами або переробку мінеральної си­ровини. Воно є умовною підставою припинення права користування надрами, бо для його дострокового розриву необхідна наявність по­рушень умов контракту з боку іноземної юридичної особи або грома­дянина.

Екологічне законодавство передбачає також випадки зупинення (тимчасової заборони) і обмеження права надрокористування. Це озна­чає тимчасову заборону надрокористування до виконання необхідних природоохоронних заходів.

Обмеженням права надрокористування є випадки, коли на пев­ний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин як у цілому по підприємству, так і на окремих його вироб­ничих підрозділах.

Надрокористування обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) в разі перевищення надрокористувачами лімітів ви­користання надр, порушення екологічних нормативів і стандартів, а також вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених ви­падках.

У разі незгоди користувачів з припиненням права надрокористу- вання у випадках використання надр не за цільовим призначенням; із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення довкілля; невикористання надр без поважних причин протягом двох років це питання вирішується в судо­вому порядку, а в інших випадках — в адміністративному.

Надрокористувачі володіють широким колом прав і обов’язків, за­кріплених у Кодексі про надра та інших нормативних актах. Необхід­но розрізняти загальні права і обов’язки, які поширюються на всіх без винятку або на велику частину надрокористувачів, і специфічні, які поширюються тільки на окремих осіб, що здійснюють конкретний вид надрокористування. Слід мати на увазі, що право користування земель­ною ділянкою для потреб, пов’язаних із користуванням надрами, до змісту права надрокористування не входить.

Надрокористувачам, що здійснюють головні види надрокористу- вання, належать такі права: проводити на наданій їм ділянці геологіч­не вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи відповідно до умов спеціального дозволу (ліцензії); розпоря­джатися видобутими корисними копалинами, коли інше не передбаче­но законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії); здій­снювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консервацію нада­ного в користування родовища корисних копалин або його частини.

Надрокористувачі мають право на першочергове подовження стро­ку тимчасового користування надрами. Вони також мають право на будівництво підземних і наземних споруд і об’єктів із дотриманням установлених правил. Права користувачів надр охороняються законом і можуть обмежуватися лише у випадках, передбачених чинним зако­нодавством. Збитки, завдані порушенням прав надрокористувачів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

На надрокористувачів покладаються і відповідні обов’ язки: ви­користовувати надра за цільовим призначенням, для якого їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища, не допус­кати шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням над­рами, збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також під­земних споруд.

Надрокористувачі зобов’язані охороняти рідкісні геологічні від­шарування, мінералогічні утворення, палеонтологічні об’ єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність і оголошені в установленому порядку об’ єктами природно-заповідного фонду.

Після закінчення робіт, пов’язаних із користуванням надрами, над­рокористувачі зобов’язані привести земельні ділянки, порушені при користуванні, у стан, придатний для подальшого їх використання в суспільному виробництві.

Користувачі надр зобов’язані виконувати й інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України про надра.

Користування надрами на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони є платним. Плата справляється у вигляді платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи за рахунок Державного бюджету; збо­ру за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) та акцизного збору. Пла­тежі можуть справлятися як разові внески або регулярні платежі, що визначаються згідно з відповідними еколого-економічними розрахун­ками залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, від стану геологічного ви­вчення території та ступеня ризику.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справлян­ня встановлюються Кабінетом Міністров України[1].

Плата за користування надрами може вноситися як у вигляді гро­шових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мі­неральної сировини або іншої виробленої продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім радіоактивної сировини та продуктів її переробки, благородних металів, алмазів та коштовних каменів, матеріалів та послуг оборонно-військового характеру, а також інфор­мації, що віднесена до державної таємниці[2].

Для деяких категорій користувачів надрами законодавством визна­чаються пільги і знижки при справлянні плати. Так, користувачам, які здійснюють видобування дефіцитних корисних копалин при низькій економічній ефективності розробки родовищ або видобування корисних копалин із залишкових запасів зниженої якості, надається знижка при платі за користування надрами за вичерпання надр (ст. 36 КУпН).

Від плати звільняються користувачі надр при проведенні робіт по геологічному вивченню надр і розвідуванні родовищ корисних копалин, якщо вони виконуються за рахунок Державного бюджету, і при організації геологічних об’єктів природно-заповідного фонду. Звільнені від плати за користування надрами землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуватися надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи корис­тування земельних ділянках (ст. 29 КУпН).

Платежі за користування надрами направляються в Державний бюджет, бюджети Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Савастополя.

Так, наприклад, за видобування корисних копалин загальнодержав­ного значення у Державний бюджет відраховується 40 % платежів, решта надходить до місцевого бюджету. За видобування корисних копалин місцевого значення всі платежі направляються в місцевий бюджет, а за користування надрами континентального шельфу — у Державний бюджет (ст. 31 КУпН).