Печать
PDF

Розділ 14 Правовий статус сільськогосподарського кооперативу

Posted in Аграрное право - О.О.Погрібний Аграрне право України

 

§ 1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність широкого використання кооперативної форми організації праці в аграрному секторі   економіки.

Історичний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні, економічно розвинутих країнах, засвідчує, що саме коопе­ратив, — основна мета якого — обслуговувати основну діяльність членів сільськогосподарських кооперативів, може забезпечити їм реальний доступ до фінансових і матеріальних засобів. Він може й повинен стати зв'язуючою ланкою між приватним товаровиробни­ком і ринком, допомагаючи йому у сфері збуту продукції, в мате­ріально-технічному забезпеченні, кредитуванні, агрономічному та зоотехнічному   обслуговуванні   тощо.

Кооперативна  форма   організації   праці   в   сільському  господарс­тві   є   найефективнішою   в   зовнішніх   відносинах   виробників   сіль­ськогосподарської   продукції    —    із    збуту   продукції,    із   придбання знарядь   і   засобів   сільськогосподарського   виробництва,    викорис­тання  складної техніки,   організації взаємного кредитування  селян­ських   господарств   тощо.   Такі   обслуговуючі   кооперативи   є   досить дійовими   за умови   високого   розвитку  індивідуальних  фермерських господарств,   об'єднуючи  їхні   зусилля   в   окремій   фазі   виробничого процесу.    Оскільки   сільськогосподарське   виробництво   є   сукупніс­тю   багатьох   різноманітних   процесів,   то   і   фермер   може   бути   чле­ном   одночасно   кількох   кооперативів,    обслуговуючих   його   вироб­ництво.

Правовою   основою   функціонування   сільськогосподарських  ко­оперативів   в   Україні   є   закони  України   від   17 липня   1997   р.   "Про сільськогосподарську   кооперацію"     та   від    10   липня   2003   р.

Закон "Про сільськогосподарську кооперацію", на відміну від загального кооперативного закону, регулює діяльність тільки одно­го виду кооперативів — сільськогосподарських. Він є комплексним нормативно - правовим актом, що регулює взаємозв'язані між со­бою земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та інші відносини,   які  мають  місце   в   сільськогосподарському кооперативі.

Надзвичайно важливим є повне і правильне визначення понят­тя кооперативу взагалі і сільськогосподарського зокрема, чітке з'ясування його ознак, що відрізняють кооператив від інших форм господарювання в сільському господарстві. Для цього потрібно розрізняти загальні (родові) ознаки кооперативу (характерні для всіх видів кооперативів) та специфічні (видові), які характеризують саме   сільськогосподарські   кооперативи.

Визначення кооперативу дається в кількох нормативних доку­ментах. Так, згідно із визначенням XXXI конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу, кооператив — це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх еко­номічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підпри­ємства, що знаходиться у спільному володінні й управляється де­мократично   .

Закон України "Про кооперацію" визначає кооператив як юри­дичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх еко­номічних,   соціальних та  інших   потреб   на   засадах  самоврядування.

На основі запропонованих дефініцій поняття кооперативу, ін­ших положень кооперативного законодавства можна назвати такі загальні   ознаки   кооперативу:

1.   Кооператив  —   це,   насамперед, добровільне об'єднання. Лише   шляхом   об'єднання   окремі   особи  можуть досягти  постав­леної    спільної    мети,     отримати     прибуток,     належно    організувати працю,    захистити    свої    інтереси.     Проте    не    будь-яке    об'єднання, можна назвати   кооперативом   (громадське   об'єднання  є  теж добро­вільним   об'єднанням   громадян):   кооператив   відрізняється   від   ін­ших об'єднань своєю  персоналізованістю.   Це  означає,   що коопера­тив   —   об'єднання людей,   осіб,   а  не   капіталів,   на відміну від акціо­нерних та деяких інших господарських товариств,   якими   визнають­ся   "підприємства,   організації,   установи,   створені   на   засадах   угоди юридичними   особами   і  громадянами   шляхом   об'єднання  їх   майна та   підприємницької діяльності   з   метою   одержання   прибутку"   .   До кооперативу  приймають осіб   не залежно  від їх  матеріального  стано­вища.    Крім  того,   успіх діяльності  кооперативу дуже  часто   залежить від   кількості   його   членів   (чим   їх   більше,   тим   міцніший   коопера­тив).   В  акціонерному товаристві не   має   значення,   скільки  є  акціо7 нерів.    Важливо   лише   те,   щоб   був   внесений   потрібний   капітал.   У кооперативі  капітал,   на  відміну  від  акціонерного  товариства,   відіг­рає   другорядну   роль.

2.   Членський характер об'єднання.

Членами кооперативу можуть стати особи,   котрі засновують йо­го   або   ті,    що   вступають  до   нього   вже   після   створення.    Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами. Акціонера не потрібно приймати товариства за тими вимогами, що стосуються членів кооперативу. Цією ознакою кооператив також відрізняється і від товариства з обмеженою відповідальністю, що має наперед визначений у договорі особовий склад. Зміна кількіс­ного складу членів кооперативу ніяк не впливає на юридичне існу­вання кооперативу (крім випадків, коли кількість членів стане мен­шою від встановленого законом мінімуму). Зміна ж особового складу товариства з обмеженою відповідальністю вимагає внесення відповідних   змін  до   статуту»

3.  Рівноправність членів,   що  означає   не лише  рівність прав,   але й   рівність   обов'язків,    однакову   відповідальність,    а   головне    —    що кожен  член   кооперативу має лише  один  голос,   незалежно  від кіль­кості внесених паїв.  У акціонерному товаристві кожен  акціонер має кількість  голосів,   відповідно до   кількості акцій,   які йому належать. У кооперативі  розмір   паю   не   впливає   на  права  члена  кооперативу: всі мають однакові права і  в управлінні кооперативом,   і в користу­ванні тими  вигодами,   які він дає   своїм  членам.

4.    Пайовий    характер    майна    кооперативу;    обмеження    виплат часток доходу   на   пай.

Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперати­ву, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має   право  на  пай  натурою,   грішми  або   цінними  паперами.

5.         Розподіл   прибутків   кооперативу   відбувається   незалежно    від паю,   який   вніс  член   кооперативу,   а  залежно   від  наслідків  тих  гос­подарських  операцій,   які  провів  кооператив.

6.         Головною   метою  діяльності  кооперативу є   не   одержання   ви­сокого  прибутку на вкладений  капітал,   як у акціонерному товарис­тві,   а  збільшення доходів  і добробуту своїх членів,   зменшення їхніх витрат  на  споживання.    Це   означає,   в   основному,   безприбутковий характер   кооперативу,   тобто,   що   "прибуток,   створюваний   внаслі­док   кооперативної   діяльності,    не    акумулюватиметься    на   рахунку кооперативу  безпосередньо,   а розподілятиметься   між його  членами пропорційно   ступеню   використання   своєї  організації   (обсягам  ре­алізації,   постачання,   вартості  отриманих  послуг),   що   є   принциповою   ознакою   будь-якої   комерційної   кооперативної  організації

Мета   кооперативу   в   організації   праці   —   її   полегшення   шляхом об'єднання   узгоджених   зусиль   (здебільшого   —   трудових).

7.     Досягнення  мети кооперативу за допомогою   ведення  спільної діяльності.

8.     Обов'язкова участь членів  кооперативу в  його діяльності   (тру­дова  участь   —   у  виробничих   кооперативах,   участь   в   господарських операціях   —    в   обслуговуючих   кооперативах).

Встановивши родові ознаки кооперативу, можна визначити йо­го як таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для організації спільної діяльності на основі їх власної трудової участі чи участі в господарських операціях кооперативу, на базі належно­го йому на праві власності майна, і створене об'єднанням пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його   членів.

Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають, по-перше, розташування йо­го в сільській місцевості; по-друге, ведення сільського господарс­тва, обслуговування його потреб або потреб сільського населення. Визначення поняття сільського господарства (сільськогосподар­ського виробництва) дається в Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" як та­кий вид господарської діяльності, що пов'язана з біологічними процесами вирощування продукції, призначеної для споживання в сирому й переробленому вигляді та для використання на нехарчо-ві   цілі.

Головним критерієм для відмежування сільськогосподарської діяльності від інших видів діяльності є використання земель сіль­ськогосподарського призначення як основного засобу виробниц­тва. Практично жодна галузь сільського господарства не може об­ходитися без землі. Всі біологічні процеси, які є основними в сіль­ському господарстві,   так чи  інакше   пов'язані  з  нею.

Використання земельної ділянки сільськогосподарського призна­чення   є   головною,   але   недостатньою   умовою для   заняття   сільсько­господарською діяльністю.   Крім  земельної ділянки,   виробнику сіль­ськогосподарської продукції  потрібна певна техніка,   приміщення,   їх обслуговування,    наявність    певних    можливостей   для    забезпечення господарства   потрібними   матеріалами,   збуту   продукції  тощо.   Отже, без  багатьох видів діяльності  з  обслуговування,   забезпечення   основ­ного   виробництва   ефективна   сільськогосподарська  діяльність   є   та­кож неможливою.   Тому сільськогосподарською діяльністю   слід   виз­навати не лише  виробництво продукції,   пов'язаної з  використанням земель сільськогосподарського  призначення  з метою  біологічних пе­ретворень під впливом  кліматичних умов,   а й обслуговування  потреб цього   виробництва:   ремонт   техніки,    матеріально-технічне    забезпе­чення,   агрохімічне,   зооветеринарне   обслуговування тощо.

Дане в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначення поняття сільськогосподарського кооперативу як юри­дичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах доб­ровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслу­говування пере важно членів кооперативу, не вповні вказує на спе-цифіку   саме   сільськогосподарського   кооперативу.

До   специфічних ознак  (критеріїв)   сільськогосподарських коопе­ративів   належать:

1)    ведення   сільськогосподарської  діяльності    (з   використанням земельної  ділянки   сільськогосподарського   призначення   як   основ­
ного   засобу   виробництва)   або   обслуговування  її  потреб;

2)    розташування,   як  правило,   у  сільській   місцевості.

Ці   ознаки   мають   бути   головними   ознаками   сільськогосподар­ський   кооперативів.

Беручи   до   уваги   з'ясоване   нами   родове   поняття   кооперативу   і родові   ознаки  сільськогосподарського   кооперативу,   можна дати та­ке   визначення:   сільськогосподарський   кооператив   —   це   таке  доб­ровільне,   засноване   на  членстві  об'єднання   осіб для   спільної   сіль­ськогосподарської діяльності  чи   обслуговування  її   потреб   на  осно­ві трудової участі   цих осіб,   або  участі   в  господарських  операціях  на основі   належного   йому   на   праві   власності   майна   на   базі   пайових внесків,   метою   якого   є   задоволення   матеріальних  та   інших   потреб його  членів   і яке  розміщується,   як правило,   в  сільській місцевості. За  мірою   концентрації  сільськогосподарського   виробництва  ко­оперативи   можна   поділити   на   універсальні   й   спеціалізовані.    Уні­версальні    кооперативи    в    сільському   господарстві    історично    були першими   і   об'єднували  як  функції  постачально-збутові,   так   і   кре­дитні   та   виробничі,   тобто   весь   спектр   завдань   щодо   здійснення   і обслуговування   сільськогосподарського   виробництва.

Дещо інакше сільськогосподарські кооперативи класифікує За­кон України "Про сільськогосподарську кооперацію", поділяючи їх, залежно від цілей, завдань та характеру діяльності, на виробни­чі та  обслуговуючі.

Визначення загальних понять виробничого та обслуговуючого кооперативів дає Закон України "Про кооперацію". Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття сільськогос­подарського виробничого та сільськогосподарського обслуговуючо­го кооперативів. На основі наведених дефініцій можна вирізнити основні правові ознаки названих видів сільськогосподарських коо­перативів. До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу   належать   такі:

1)    засновниками   і  членами   виробничого   сільськогосподарсько­го   кооперативу   можуть   бути  тільки   фізичні   особи;

2)    обов'язковою   є   трудова   участь   членів   у діяльності   виробни­чого   кооперативу;

3)     змістом    його   діяльності    є    спільне     виробництво    продукції сільського,   а також рибного   й лісового   господарства;

4)     це    —    одна   із   організаційних   форм   підприємництва,    метою якого   є   отримання  доходу.

Обслуговуючим    сільськогосподарським    кооперативам     властиві такі  ознаки:

1)    їх членами   можуть  бути  як фізичні,   так  і юридичні  особи;

2)    основним   змістом  їх діяльності є   обслуговування   потреб  сільськогосподарського   виробництва,   переважно   —  членів  кооперативу;

3)    обов'язковою   є  участь членів  у господарській діяльності  коо­перативу;

4)    вони   не   ставлять  за   мету  отримання   прибутку.

Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: пере­робні,   заготівельно-збутові,   постачальницькі,   сервісні та  ін.

До переробних належать кооперативи, які займаються перероб­кою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молоч­них, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноп­лі,  лісо-   й  пиломатеріалів та  ін.).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, збері­гання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають марке­тингові   послуги   тощо

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та поста­чання їх  сільськогосподарським  товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, ме­ліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринар­не обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефоніза­цією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні пос­луги,   послуги  з   ведення   бухгалтерського   обліку,   аудиту та  ін.

Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогоспо­дарських кооперативів не є вичерпним. Залежно від потреб сіль­ськогосподарських товаровиробників можуть створюватися й інші види  таких   кооперативів.

Законодавство містить чіткі критерії співвідношення обсягів ро­біт і операцій кооперативу, які виконуються його членами і для йо­го членів. Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" встанов­лює, що обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загаль­ного обороту кооперативу. Такі положення обов'язкові для того, щоб обслуговуючий кооператив не перетворився в підприємниць­ку структуру,   котра   використовує   в   основному  найману  працю.