§ 3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

Центральним спеціалізованим органом державного управління   є      Міністерство      аграрної     політики України, Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 p. N* 772/2000'. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної по­літики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, дер­жавного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, пе­реробки   сільськогосподарської   продукції.

Цим документом визначені основні повноваження Мінагропо­літики.   Останнє   відповідно до   покладених  на  нього   завдань:

• забезпечує   згідно   із   законодавством   здійснення   на   підпри­ємствах усіх форм  власності державного  контролю  за якістю  вироб­люваної  ними  сільськогосподарської  продукції та сировини,   їх збе­ріганням  і реалізацією,   в тому числі під час  здійснення  експортно- імпортних   операцій;
• координує   разом   із   спеціально   уповноваженим   органом   ви­конавчої   влади   з   питань   земельних   ресурсів   проведення   земельної реформи,   моніторингу  земель  сільськогосподарського  призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напря­ми державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського   призначення ;
• здійснює   аналіз діяльності,   макроекономічне   прогнозування й   нормативне   планування   розвитку   галузей   агропромислового   ви­ робництва   з   урахуванням   попиту   і   пропозицій   на   продовольчі   то­вари     ;
• бере   участь  у  розробленні   й   здійсненні   заходів   щодо   рефор­мування   майнових   і   земельних   відносин  у сфері агропромислового виробництва;
• координує   діяльність   підприємств,   пов'язану   з   проведенням державних    випробувань    сільськогосподарської    техніки    та    облад­нання,   сортів   і   гібридів   сільськогосподарських   культур   та   об'єктів селекції   у   тваринництві,    в    межах    своїх    повноважень    контролює якість   техніки   та   обладнання,    пально-мастильних   матеріалів,    за­пасних  частин,   насіння,   племінних   (генетичних)   ресурсів,   органі­зує    роботу,    спрямовану   на   розвиток   насінництва,    розсадництва, племінної  справи   у тваринництві;
• забезпечує   у   межах   своїх   повноважень   проведення    моніто­рингу,   економічний  аналіз рівня   й динаміки   цін   на  світовому,   віт­чизняному та регіональних ринках  продовольства,   готує   пропозиції щодо   цінової   політики   на   ринку   продукції   галузей   агропромисло­вого    виробництва,    забезпечує    створення    системи    інформування про   попит  і   пропозицію   на  зазначеному ринку;
• здійснює   в   межах   своєї   компетенції  державний   контроль   за додержанням   законодавства   про   захист   рослин,   пестициди   і   агрохімікати,   забезпеченням   безпечного   використання   результатів  рос­ту   рослин;
• розробляє   і здійснює   заходи  щодо  розвитку ринкової  інфрас­труктури    в   АПК    (аграрні   біржі,    аукціони   худоби,    оптової   продо­вольчі     ринки,      обслуговуючі     сільськогосподарські     кооперативи, кредитні  спілки,   страхові  компанії,   виставки  й  ярмарки  тощо);
• розробляє   пропозиції з охорони  й  раціонального  використан­ня  земель сільськогосподарського  призначення,   підвищення родю­ чості  ґрунтів,   бере   участь у розробленні  та   в  установленому  поряд­ку  затверджує  умови   експлуатації  меліоративних  систем   у разі   при­ватизації   майна   сільськогосподарських    підприємств,    які    мають   у своєму   користуванні   меліоративні   землі;
• забезпечує,    відповідно  до   законодавства,   державне   управлін­ня   племінною   справою   у тваринництві;
• забезпечує   через Державний департамент   ветеринарної   меди­цини   проведення   державної   політики   в   галузі   ветеринарної   меди­цини та  здійснення державного   ветеринарного   контролю,,  держав­ного   контролю   і   нагляду  за якістю  та  безпекою  харчових  продуктів і продовольчої сировини,   а також охорони території України  від за­несення   збудників   карантинних хвороб   тварин;
• здійснює   організаційне   та  медичне   забезпечення   підготовки, перепідготовки   і   підвищення   кваліфікації   керівників  у  навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ   і  організацій,   що   належать до   сфери  його  управління;
• організовує   і  здійснює державний  контроль за забезпеченням схоронності  матеріальних цінностей та їх  використанням,   станом   і достовірністю    ведення   бухгалтерського   обліку   та   звітності,   додер­жанням   вимог законодавства   про   боротьбу  з   корупцією   на  підпри­ємствах,   в   установах та  організаціях,   що   належать до   сфери  управ­ління   Міністерства   аграрної   політики   України;
• виконує   інші   функції,   що   випливають  з   покладених   на   ньо­го   завдань.

Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання цен­тральними й місцевими органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами та організаціями, неза­лежно   від   форми   власності,   а також  громадянами.

Міністр аграрної політики України несе персональну відпові­дальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів Ук­раїни   за  стан   справ  у   галузях  агропромислового   виробництва.

До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Уп­равління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадро­вої політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управ­ління АПК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвести­ційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління органі­зації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рос­линництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Го­ловна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподар­ської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфрас­труктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної полі­тики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охоро­ни праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департа­мент реформування сільського господарства; Положення про Де­партамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільсько­господарських ринків; Управління державною власністю та прива­тизації.

На основі Положення про Міністерство аграрної політики Ук­раїни розробляються відповідні положення про обласні та районні управління   сільського   господарства   і   продовольства.

Правомочності Головного обласного управління міністерства аг­рарної політики визначені Типовим положенням про Головне уп­равління сільського господарства і продовольства обласної, управ­ління    сільського    господарства    і    продовольства    Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546'. Головне управ­ління сільського господарства і продовольства є структурним під­розділом обласної, Севастопольської міської державної адміністра­ції, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадмініс­трації  і   Мінагрополітики.

Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Най­важливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, ор­ганізації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування про­довольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів що­до державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння де­монополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромис­ловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створен­ня сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; учас­ті у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпе­чення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарю­вання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захис­ту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового за­безпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки   безпеки.

Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соці­ально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними   й   енергетичними   ресурсами.

До його компетенції належить сприяння формуванню інфрас­труктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях аг­ропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермер­ських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнен­ня практики реформування сільського господарства, внесення про­позицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій  з   питань реформування   сільського   господарства.

В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додер­жання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за техніч­ним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою до­рожнього руху; додержання законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища й раціональне використання при­родних   ресурсів.

Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює   планування,    організацію,    ведення   лісового   господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового ви­робництва .

Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану ціно­вої політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її про­ведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогоспо­дарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб'єктів гос­подарювання   всіх   форм   власності   агропромислового   виробництва.

У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з інши­ми підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, пред­ставницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об'єднання­ми   громадян.

Правомочності управління (відділу) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типо­вим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України   від   12 жовтня   2000  р.   №    1546 .

Органом державного управління землями сільськогосподар­ського призначення, які є головним засобом виробництва в сіль­ському господарстві, є Державний комітет України по земельних ре­сурсах (Держкомзем). Він є центральним органом виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України через Міністра екології та природних ресурсів Ук­раїни. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресур­сах, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. №   970/2000².

Держкомзем України узагальнює практику застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє про­позиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вно­сить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів Укра­їни. У межах своїх повноважень він організує виконання актів зако­нодавства та  здійснює   систематичний   контроль  за їх реалізацією.

Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій щодо форму­вання державної політики у сфері регулювання земельних відно­син, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї по­літики; координує проведення земельної реформи в Україні; здій­снює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний ре­єстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів зе­мельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додат­кових   платних   послуг  у  сфері   землеустрою   та   використання  даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Ка­бінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулюван­ня земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості Грунтів, ведення дер­жавного   земельного   кадастру.

Відповідно до покладених завдань Держкомзем здійснює в ме­жах своїх повноважень державний контроль за додержанням зе­мельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучен­ня й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відпо­відно до їх цільового призначення та умов надання їх власниками і   землекористувачами.

Держкомзем має право організовувати та забезпечувати про­ведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки зе­мель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та поряд­ку проведення таких робіт; забезпечувати розроблення та здій­снення організаційних, економічних, екологічних та інших захо­дів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості Грунтів, продуктивності земель, забезпе­чення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреа­ційного та історико-культурного призначення; бере участь у роз­робленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кре­дитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади про­позиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебу­дови   економіки.

На місцях контроль за використанням земель у системі Дер­жкомзему покладено на обласні, Київське і Севастопольське місь­кі головні управління земельних ресурсів та районні відділи зе­мельних ресурсів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 "Про затвердження типових положень про   територіальні   органи   земельних   ресурсів".