Розділ 2 Предмет науки аграрного права Печать
Аграрное право - О.О.Погрібний Аграрне право України

 

§ 1. Поняття науки аграрного нрава

Для характеристики юридичної науки базове, фундаментальне значення має загальне поняття науки; його потрібно розглядати у 2 аспектах: а) як певний процес інтелектуальної дослідницької ді­яльності із здобуття та вироблення теоретично систематизованих знань; б) як наслідок цього процесу — сукупність теоретично сис­тематизованих  знань   про   природу,   суспільство   й   мислення.

Наука в широкому розумінні є системою знань про різноманіт­ні форми матерії, про сутність соціальних явищ і форми їх відоб­раження в свідомості людини, їх об'єктивні властивості та законо­мірності виникнення, будови, змісту, функціонування, взаємодії та розвитку.

Наука як системне утворення складається з окремих галузей на­укових знань, які можна умовно поділити на 3 основні групи: при­родничі, суспільні (соціальні) та науки про мислення і пізнання. Суспільні науки, предметом дослідження яких є явища суспільно­го життя, за своєю структурою неоднорідні. Часто витоки суспіль­них наук містяться у природних явищах, чим пояснюється органіч­ний взаємозв'язок природничих (об'єктивних) і суспільних (суб'єк­тивних) елементів у багатьох суспільних науках (наприклад, у нау­ках аграрного, земельного, екологічного права та ін.). Отже, части­на суспільних наук (у тому числі — аграрно-правова наука) пере­буває в тісному генетичному та структурному взаємозв'язку з при­родничими науками. Тому нині важливим є об'єктивне взаємозба­гачення   науки   аграрного   права  й   природничих   наук.

Однією із системних галузей знань, що належить до групи сус­пільних (соціальних) наук, зокрема наук про політичну та юридич­ну   надбудову,   є   юридична   (правова)   наука.

Виходячи із загальних підходів до поняття науки, юридичну науку треба розглядати двояко: 1) як процес інтелектуальної дос­лідницької діяльності вчених - правознавців, спрямований на ви­робництво нових знань про державу й право і 2) як систему знань про об'єктивні властивості держави й права та специфічні зако­номірності виникнення, будови, змісту, функціонування та роз­витку державно-правових явищ, які зумовлюють їх якісну визна­ченість.

У системі юридичної науки можна вирізнити: 1) загальнотеоре­тичні, 2) галузеві, 3) комплексні, 4) прикладні, 5) міжнародно-пра­вою   юридичної   наукияксистемизнань.

Аграрне право України належить до групи комплексних юри­дичних   наук і   є   складовою   юридичної   науки  як  системи   знань.

Дослідженням складної й визначальної проблеми предмета на­уки аграрного права вже на етапі її становлення займалися про­відні науковці-аграрники: М. І. Козир, В. В. Петров, Н. І. Титова, В. С. Шелестов, Ф. М. Раянов та ін. Вони не тільки з'ясували поняття предмета аграрно-правової науки, а й, що важливо, його систему   й   структуру.

Наука аграрного права — це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов'язаної з нею, сільськогосподарської діяльності аграрними під­приємствами, фермерськими господарствами, особистими селян­ськими господарствами громадян та іншими суб'єктами аграрних відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні досліджен­ня аграрних відносин, пізнання закономірностей їх правового ре­гулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів аграрних від­носин.

Оскільки аграрні відносини формуються на основі особливос­тей сільськогосподарського виробництва, аграрно-правова наука досліджує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правово­го регулювання. Порівняно з галузевими юридичними науками, це є специфічна риса аграрного права. Аграрно-правова наука містить вчення про аграрне законодавство, про джерела аграрно­го права, виявляє й пояснює особливості цих джерел, їх структу­ру, співвідношення, зв'язок і взаємозалежність, виходячи із за­гальнотеоретичних положень — вчення про зовнішню форму пра­ва, правотворчість, про правовий інститут, галузь права. Вивчен­ню підлягає й практика застосування нормативно-правових актів аграрного законодавства державними органами та аграрними суб'єктами.

Наука аграрного права досліджує правові норми, які в сукуп­ності утворюють комплексну і спеціалізовану галузь права, з'ясовує ефективність їх застосування. Отже, правові норми — це також елементи предмета аграрно-правової науки. Основою дослідження є   загальне   вчення   про   норми   права та їх реалізацію.

Аграрно-правова наука аналізує систему аграрного права як га­лузі, науки і навчальної дисципліни, сприяє конструюванню цієї системи. Предметом аграрно-правової науки є також методика дос­лідження аграрних правовідносин і методика викладання аграрно­го   права як  навчальної дисципліни   тощо.

Важливою складовою науки аграрного права є її історична час­тина, що присвячена вивченню історії формування аграрного пра­ва як комплексної галузі права, історії розвитку певного виду пра­вових відносин, джерел аграрного права, його окремих інститутів, історії   самої   науки   аграрного   права.

Діяльність сільськогосподарських підприємств і об'єднань, фер­мерських господарств, інших аграрних суб'єктів регулюється не ли­ше   за допомогою   норм   аграрного   права.    Ці   суб'єкти   як  учасники земельних, трудових, майнових та інших правовідносин є водночас суб'єктами земельного, трудового, цивільного, адміністративного, фінансового, процесуального права. Тому наукові дослідження в галузі аграрного права провадяться з урахуванням досягнень і тео­ретичних положень інших галузевих правових наук; передбачають­ся   й   міжгалузеві   комплексні  дослідження.

Аграрно - правова наука досліджує також досвід зарубіжних кра­їн з юридичного опосередкування виробничих відносин у сільсько­му господарстві, вивчає наукові досягнення в аграрно-правовій сфері   інших   країн.

Отже, наука аграрного права як комплексна інтегрована та спеці­алізована юридична наука, що базується на комплексній галузі аграр­ного законодавства та однойменній галузі права, є системою знань про аграрні відносини, аграрне право як галузь права, його систему, предмет і методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аграрне законодавство як систему, практику його застосування та окремі нормативно-правові акти, що регулюють аг­рарні відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, зміс­ту,   функціонування,   взаємодії,   розвитку й   напрямів удосконалення.

Аграрно-правова наука покликана програмувати правильний і послідовний розвиток сучасного аграрного законодавства, опра­цьовувати систему правових інститутів аграрного права України, вирізняти та обґрунтовувати доцільність і суть нових. Важливе міс­це у системі предмета науки аграрного права України на сучасно­му етапі має належати дослідженню правових норм аграрного пра­ва,   їх особливостям,   напрямам  їх уніфікації та диференціації тощо.

В основу науки аграрного права покладено систему аграрного права як комплексної галузі права. Поряд із дослідженням загаль­них положень, принципів правового регулювання організації та "здійснення виробничої сільськогосподарської діяльності суб'єкта­ми аграрних відносин, аграрно-правовою наукою вивчається кожен із аграрно-правових інститутів як вчення про цей інститут (особли­ва частина науки аграрного права). У спеціальній частині аграрно-правової науки досліджуються основні положення й риси аграрно­го   права   зарубіжних   країн.

Не можна ототожнювати систему галузі аграрного права й сис­тему науки аграрного права. Незважаючи на тісний зв'язок, ці по­няття відрізняються. Зміст науки аграрного права, завдяки вклю­ченню до її складу загальних понять, ідей, класифікацій, завжди ширший за зміст галузі аграрного права. Водночас слід підкресли­ти, що як система науки сільськогосподарського права, так і сис­тема сільськогосподарського права як навчальної дисципліни, тя­жіють до   галузі   сільськогосподарського   права  .

Наука аграрного права України характеризується певними фун­кціями   й   методами,   які   загалом    притаманні   юридичній   науці   як системі. Сучасний етап розвитку аграрно-правової науки передба­чає необхідність активізації евристичної, прогностичної, практико-прикладної й політичної функцій, а також теоретичних методів на­укового   дослідження   державно-правових   явищ.

Отже, наука аграрного права України — відносно нова ком­плексна, інтегрована й спеціалізована галузь юридичної науки, що базується на галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавс­тва та однойменній галузі права, і як системна галузь знань має власний   предмет   і   методи   наукового дослідження.