ТЕМА 14 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВА Печать
Аграрное право - Ю.М.Крупка Аграрне право України

 

Загальна характеристика особистого селянського господарст­ва.

Правовий режим земель особистого селянського господарства.

Правовий режим майна особистого селянського господарства.

Загальна характеристика особистого селянського господар­ства. Відповідно до Закону України «Про особисте селянське госпо­дарство» особисте селянське господарство — це господарська діяль­ність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надан­ня послуг з використанням майна особистого селянського господар­ства, в тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяль­ність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового гос­подарського порядку. Діяльність, пов'язана з веденням особисто­го селянського господарства, не належить до підприємницької діяльності.

Особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особис­тих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ра­ди за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначено­му центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Члени особистого селянського господарства мають право: са­мостійно господарювати на землі; укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодав­ству (уповноваженою особою може бути дієздатний член особисто­го селянського господарства, який досяг 18 років); реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівель­ним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридич­ним і фізичним особам; самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; відкривати рахунки в установах банків і отримувати кредити в установленому законо­давством порядку; бути членами кредитної спілки та користувати­ся її послугами; отримувати в установленому законом порядку тру­дову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії; надавати послуги з використанням майна особистого селян­ського господарства; використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а та­кож інші корисні властивості землі відповідно до закону; на від­шкодування збитків у випадках, передбачених законом; вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогоспо­дарською продукцією та продуктами її переробки; отримувати до­радчі послуги; брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до за­гальнодержавних і регіональних програм; об'єднуватися на доб­ровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з ме­тою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо.

Члени особистого селянського господарства зобов'язані: дотри­муватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки ша цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; до­тримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно оплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися чинних нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологіч­них та інших вимог відповідно до законодавства; надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Члени особистих селянських господарств підлягають загально­обов'язковому державному соціальному страхуванню та пенсійно­му забезпеченню. Пенсійне забезпечення членів особистих селянсь­ких господарств та сплату ними збору до Пенсійного фонду України здійснюють відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодек­сом України. У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташу­вання земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з об­ліку особистих селянських господарств.

 

Правовий режим земель особистого селянського господар­ства. Для ведення особистого селянського господарства викорис­товують земельні ділянки розміром не більше 2 га, передані фі­зичним особам у власність або оренду. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятись у натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (под­ружжя) відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». У разі виходу з особистого селянського господар­ства кожен його член має право на виділення належної йому зе­мельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобно­го господарства в розмірі менше 2 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК Украї­ни для ведення особистого селянського господарства.

Правовий режим майна особистого селянського господарства. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господар­ство» до майна, яке використовується для ведення особистого се­лянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та об­ладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Даний перелік майна не є вичерпним, тому відповідно до ст. 325 ЦК України у власності такого господарства може бути будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які, за чинним законо­давством, можуть йому належати.

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Основою майна особистого селянського господарства є садиба. Відповідно до ст. 381 ЦК України вона являє собою земельну ділянку разом із розташованими на ній житловим будинком, гос­подарсько-побутовими   будівлями,   наземними   й   підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку відчужується і вся садиба, якщо інше не вста­новлено договором або чинним законодавством.

Для ведення особистого селянського господарства використо­вують сільськогосподарські тварини та птицю в межах правового режиму, встановленого для них ст. 180 ЦК України. У ній перед­бачається, що тварини є особливим об'єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, визначе­них чинним законодавством.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності на майно для ведення особистого селянського господарства може припиня­тися в разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати певній особі; знищення майна; викупу земельної ділянки через суспільну потребу; викупу нерухомого майна у зв'язку із викупом земельної ділянки, на якій воно розмі­щено; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; смерті власника. Право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених чинним законо­давством.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.

Запитання для самоконтролю

1.     Що таке особисте селянське господарство?

2.  Які основні ознаки особистого селянського господарства Ви знаєте?

3.  Чи належить діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, до підприємницької діяльності?

4.  Які обов'язки членів особистого селянського господарства   передбачено законодавством?

5.  За яких підстав припиняється ведення особистого селянсь­кого господарства?

6.  Які види майна використовують для ведення особистого селянського господарства?

7.     Що становить майнову основу особистого селянського господарства?

8.  В якому розмірі надають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства?

9.  Хто може бути власником земельної ділянки особистого се­лянського господарства?

10. На яких умовах надають земельні ділянки іноземним гро­мадянам та особам без громадянства для ведення особисто­го селянського господарства?