ТЕМА 13 ПРАВОВИЙ СТАТУС ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ Печать
Аграрное право - Ю.М.Крупка Аграрне право України

 

Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.

Порядок створення фермерського гос­подарства та припинення його діяльності.

Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві.

Правове забезпе­чення господарської діяльності фермерських господарств.

Поняття та загальна характеристика правового статусу фер­мерських господарств. Відповідно до Закону України «Про фер­мерське господарство» фермерське господарство є формою підрядницької діяльності громадян із створінням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогоспо­дарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з ме­тою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Фермерські господарство є суб'єктом підприємництва і діє на аграрному ринку з метою отримання прибутку.

Фермерське господарство може бути створено одним громадя­нином України або кількома громадянами України, які є родича­ми або членами сім'ї.

Фермерське господарство має свої найменування, печатку, штамп і діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменуван­ня господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), ор­гани управління, порядок прийняття ними рішень, порядок всту­пу до господарства і виходу з нього та інші положення, що не су­перечать законодавству України.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, ро­дичі, які об"єдналися для спільного ведення фермерського господар­ства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

У створенні фермерського господарства одним із членів сім ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерсь­кого господарства після внесення змін до його статуту.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа. Голова фермерського господарства пред­ставляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими грома­дянами чи їх об'єднаннями, укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії. Він може письмово доруча­ти виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Порядок створення фермерського господарства та припинен­ня його діяльності. Право на створення фермерського господар­ства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою. Висно­вок професійної комісії з питань створення фермерських госпо­дарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи в сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського гос­подарства і надання (передачі) громадянину у власність або орен­ду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського госпо­дарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фер­мерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Громадянам України — членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування зе­мельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільсько­господарського підприємства, розташованого на території відпо­відної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Після одержання державного акта на право власності земель­ної ділянки або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає дер­жавній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господар­ства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті радах або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходжен­ням земельної ділянки. Після державної реєстрації фермерське господарство одержує печатку зі своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах бан­ку, вступає у відносини з підприємствами, установами та ор­ганізаціями і визнається органами державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник у пла­нуванні економічного і соціального розвитку регіону.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі: ре­організації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспро­можним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фер­мерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Рішення про припинення діяльності фер­мерського господарства приймає власник у разі: реорганізації або ліквідації фермерського господарства; якщо не залишається жод­ного члена фермерського господарства або спадкоємця, який ба­жає продовжити діяльність господарства у порядку, встановлено­му законом; банкрутства фермерського господарства.

Земельні та майнові правовідносини у фермерському госпо­дарстві. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фермерське господар­ство» землі фермерського господарства можуть складатися із: зе­мельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що нале­жать громадянам — членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Члени фермерського господарства мають право на одержання бе­зоплатно у власність із земель державної і комунальної власності зе­мельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермер­ських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки в розмірі зе­мельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність за рахунок земельної частки (паю).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 р. отримали в постійне ко­ристування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земель­них ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Фермерське господарство та його члени мають право: продава­ти або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарсь­ких та інших культур, на вироблену сільськогосподарську про­дукцію; на відшкодування збитків; споруджувати житлові будин­ки, господарські будівлі та споруди; реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і постав­ляти на експорт; інші права.

Фермерські господарства та його члени зобов'язані: забезпе­чувати використання земельних ділянок за їх цільовим призна­ченням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкіл­ля; сплачувати податки та збори; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні власти­вості землі; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; дотримува­тися правил добросусідства та встановлених обмежень у викорис­танні земель і земельних сервітутів; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

До складу майна фермерського господарства (складеного капі­талу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матері­альні цінності, цінні папери; продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності; одержані доходи; інше май­но, набуте на підставах, що не заборонені законом; право користу­вання землею, водою та іншими природними ресурсами, будівля­ми, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність); грошові кошти, які переда­ються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно (в тому числі й земельні ділянки, житлові будинки, гос­подарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо), яке необ­хідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання част­ки майна фермерського господарства за його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір част­ки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського гос­подарства. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у власність для ведення фермерського господарства, допускається у випадках, коли у фермерського господарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення. За порушення кре­дитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і вете­ринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господар­ської діяльності, голова фермерського господарства несе відпові­дальність, передбачену законом.

Правове забезпечення господарської діяльності фермерських господарств. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про фермерсь­ке господарство» фермерське господарство діє на умовах само­окупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фер­мерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяль­ності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарсь­кої продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик добирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством на вітчизняному ринку, та її постав­ки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.

Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськи­ми товаровиробниками мають право створювати обслуговувальні сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, ін­ші об'єднання, а також бути засновниками (учасниками) господар­ських товариств. Створені за участю фермерських господарств обс­луговувальні сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими.

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших грома­дян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюють статутом, а осіб, за­лучених до роботи  за трудовим договором  (контрактом), законодавством України про працю. З особами, залученими до ро­боти у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору і умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському госпо­дарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути мен­шими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік резуль­татів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) ра­хунки, розпоряджатися власними коштами. Фермерське господар­ство має право одержувати у фінансово-кредитних установах дов­го- та короткострокові кредити на підставі укладеного договору.

Запитання для самоконтролю

1.     Що таке фермерське господарство?

2.  Які специфічні ознаки фермерського господарства Ви знаєте?

3.  У чому специфіка порядку створення фермерського госпо­дарства?

4.  В якому порядку надаються земельні ділянки для ведення фермерського господарства?

5.     В якому порядку здійснюється державна реєстрація фер­мерського господарства?

6.  За яких підстав припиняється діяльність фермерського гос­подарства?

7.     У чому специфіка процедури банкрутства фермерського гос­подарства?

8.  У чому особливості земельних правовідносин у фермерсь­кому господарстві?

9.  Які види матеріальних цінностей можуть належати до майна фермерського господарства?

10. Якими видами сільськогосподарської діяльності займа­ються фермерські господарства?