§ 12. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'я­зання чи порушення правил здійснення господарської діяль­ності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт гос­подарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що на­лежне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслі­док дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'я­зань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку по­трібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у борж­ника необхідних коштів.

Господарсько-правова відповідальність базується на прин­ципах, згідно з якими:

—потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

—передбачена законом відповідальність виробника (продав­ця) за недоброякісність продукції застосовується також неза­лежно від того, чи є застереження про це в договорі;

—сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

—у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові пра­ва або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа — учас­ник господарських відносин, чиї права або законні інтереси по­рушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з поруш­ником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарсь­ке зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення гос­подарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збит­ки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею до­ходи, які управнена сторона одержала б у разі належного вико­нання зобов'язання або додержання правил здійснення госпо­дарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

—вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,визначена відповідно до вимог законодавства;

—додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єк­там, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок пору­шення зобов'язання другою стороною;

—неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторо­на, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належ­ного виконання зобов'язання другою стороною;

—матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарсь­ке правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учас­ників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а якщо збитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшко­дувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному поряд­ку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не пе­редбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконан­ня або неналежного виконання господарського зобов'язання. Щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не до­пускається У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що на­лежить до державного сектора економіки, або порушення по­в'язане з виконанням державного контракту, або виконання зо­бов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету Ук­раїни чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи догово­ром, у таких розмірах:

-    за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплект­ності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двад­цяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-    за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягуєть­ся штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язан­ня встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

-     допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

-     збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції,

-     за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки,або штрафні санкції.

У господарських договорах сторони можуть передбачати ви­користання таких видів оперативно-господарських санкцій:

а) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням ЇЇ від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

б) відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано нена­лежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

в) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником,
припинення видачі банківських позичок тощо;

г) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття по­дальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною,або повернення в односторонньому порядку виконаного кредито­ром за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцепт­ному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

ґ) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань сторо­ною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати про­дукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оп­лату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

д) відмова від встановлення на майбутнє господарських від­носин із стороною, яка порушує зобов'язання.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарюван­ня можуть бути застосовані уповноваженими органами держав­ної влади або органами місцевого самоврядування адміністра­тивно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-право­вого або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановлено­му законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарюван­ня такі адміністративно-господарські санкції:

—вилучення прибутку (доходу);

—адміністративно-господарський штраф;

—стягнення зборів (обов'язкових платежів);

—зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

—застосування антидемпінгових заходів;

—припинення експортно-імпортних операцій;

—застосування індивідуального режиму ліцензування;

—зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом
господарювання певних видів господарської діяльності;

—анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом
господарювання окремих видів господарської діяльності;

—обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарю­
вання;

—скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта гос­
подарювання;

—інші адміністративно-господарські санкції, встановлені
кодексом та іншими законами.