Печать
PDF

ГЛАВА 13 Основи господарського права України - Страница 4

Posted in Право - В.В. Копєйчиков Правознавство

 

 

§ 5. Підприємства колективної власності

Підприємством колективної власності визнається корпора­тивне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колектив­ної власності є виробничі кооперативи, підприємства спожив­чої кооперації, підприємства громадських та релігійних органі­зацій, інші підприємства, передбачені законом.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднан­ня громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Спожив­ча кооперація в Україні — система самоврядних організацій гро­мадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство — самовряд­на організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.

Підприємством об'єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання гро­мадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іно­земної інвестиції на його баланс. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інве­стиційної діяльності відповідно до законодавства України з ме­тою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє вик­лючно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпе­ки держави.

 

§ 6. Приватні підприємства. Інші види підприємств

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іно­земців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з викорис­танням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприєм­ництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами селянсько­го (фермерського) господарства не можуть бути особи, які пра­цюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Орендним підприємством визнається підприємство, створе­не орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи май­нового комплексу виробничого структурного підрозділу (струк­турної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприєм­ницької діяльності. Орендарем є юридична особа, утворена чле­нами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди.

Підприємство, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприєм­ством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу

 

§ 7. Об'єднання підприємств

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утво­рена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як дер­жавні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворе­не за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на доб­ровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Гос­подарські об'єднання діють на основі установчого договору та/ або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднан­ня підприємств, утворене державними (комунальними) підприєм­ствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначе­них законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого са­моврядування.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпо­рації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, пе­редбачені законом.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдна­лися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації ви­робництва, організації спільних виробництв на основі об'єднан­ня учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задо­волення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є госпо­дарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у гос­подарську діяльність підприємств — учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожно­го з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних про­ектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділя­ють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших дже­рел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвести­ційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Підприємства — учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення Господарсь­кого кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Підприємства — учасники об'єднання можуть вий­ти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладе­них договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи). Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке ство­рюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріори­тетних галузей виробництва і структурної перебудови економі­ки України, включаючи програми згідно з міжнародними дого­ворами України, а також з метою виробництва кінцевої про­дукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі про­мислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Асоційовані підприємства (господарські організації) — це гру­па суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирі­шальною. Проста залежність між асоційованими підприємства­ми виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішаль­на залежність між асоційованими підприємствами виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпо-рядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається хол­динговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірні­ми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпо-рядкування відповідно до вимог Кодексу та інших законів. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або опе­рації, то контролююче підприємство повинно компенсувати зав­дані дочірньому підприємству збитки.

 

§ 8. Громадянин як суб'єкт господарювання

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови держав­ної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звер­нено стягнення.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність.

—безпосередньо як підприємець або через приватне підприєм­ство, що ним створюється;

—із залученням або без залучення найманої праці;

—   самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин-підприємець зобов'язаний:

—у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

—повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяль­ності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності,що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

—додержуватися прав і законних інтересів споживачів, за­безпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним ви­готовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

—не допускати недобросовісної конкуренції, інших пору­шень антимонопольно-конкурентного законодавства;

—вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

—своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обо­в'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.